блог, #«…я буду говорити про екологію»
«Оксфордський» план відновлення повоєнної України: чому цей підхід створить лише micro-Україну?
Частина 1. 16.08.2023.
Тема «відновлення України після війни» у вітчизняних медіа та на міжнародних майданчиках експлуатується майже не з перших успішних оборонних операцій ЗСУ. Вітчизняний дискурс монополізований, через єдиний взірець нац. політики - президентський «Національний План відбудови України», презентований в Лугано-2022. Кількість проєктів: 580; фінансування: >350 млрд дол. Він обмежується узагальненим «евроремонтом» національної економічної та інфра- структур - із мерця в живі, без зміни свідомості. Все залишається на своїх місцях в оновленому виді або секвестується через брак людей (міста-привиди) або брак попиту на продукцію (зруйновані підприємства). Абсолютно все приречено оптимізується. «Built back better» по-українськи на сьогоднішній день обмежили побудовою однієї великої школи, замість трьох колишніх із оновленням на вікна із склопакетами тієї ж кратності, так би мовити. В якості доповнення до трендової Зелено-водневої стратегії ЕС (та як компенсація в якості формування нових-старих джерел створення національного багатства) також пропонується приправити нашого національного фенікса декількома секторами-локомотивами
Умови, що найбільше сприяють втіленню:
та ін.
Наслідки:
Відповідно до сформульованих цілей ми отримуємо специфічну країну до 2030-го: стабільна зайнятість достатня для сукупного населення в 20-25 млн. (із цієї цифри - 11 млн.пенсіонерів). Велика частка міського населення наших великих промислових міст (Харків, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг та ін.) не знайдуть собі місця (поїдуть/помруть) через брак самовідтворення промислових міст-середовищ: попросту кажучи, через закриття старих індустрій та відсутність умов створення великого попиту для нових індустрій на цій території.
Нажаль, інтелектуальне середовище Англії, що займає провідне місце у публічному формулюванні політик відновлення нашої країни, в обличчі «Смітонівської Школи підприємництва та навколишнього середовища»(Оксфорд) в своїй свіжій аналітичній праці лише підтверджує твердість пропагуємої нам системи координат для стратегування повоєнної української відбудови. Варто розглянути «оксфордські коментарі», адже вони, як вітер у спину, не лише вторять візії «Лугано», але й заповнюють її вже конкретним змістом, що дає нам можливість зрозуміти остаточність сітки інтересів.
На думку авторів доповіді //Рамкова програма «Зелений фенікс»: позитивний для клімату план економічного відновлення в Україні// червень 2023:
План в Лугано - чудовий, але недостатньо «зелений»! Україна стала живим свідком великої руйнації внаслідок війни. Відновлення після такої кризи потребує не лише економічних заходів, але й урахування пріоритетів в сфері кліматичної стійкості, sic. Смітонівська школа пропонує новий шлях відновлення для України – шлях, спрямований на зелені витрати та екологічну стійкість.
Один із ключових висновків дослідження полягає в тому, що відновлення економіки України повинно бути побудовано на засадах "зеленого" відновлення. Згідно з дослідженням, українські «зелені» витрати в президентському плані з Лугано розбиваються по класифікації викидів CO2 на ті, що мають як низький ризик для клімату, так й на «брудні» витрати, які можуть призвести до погіршення зміни клімату (і це враховуючи, що на одну людину в Україні навіть зараз викидів менше ніж в тій самій Британії). Дослідники очікують, що 33% (253 мільярди доларів) витрат на відновлення, запланованих Національною радою з відновлення України після війни (NRC), матимуть позитивні переваги для пом’якшення клімату, а 60% (459 мільярдів доларів) класифікуються як «нейтральні». Тим часом 6% (46 мільярдів доларів) запланованих інвестицій можуть негативно вплинути на зміну клімату через неефективну підтримку викопного палива. Далі пишуть: варто зазначити, що зелені витрати не тільки сприятимуть зниженню впливу на клімат, але й допоможуть українській економіці відновитися від економічних наслідків війни. За допомогою зелених інвестицій можна створити нові робочі місця в секторах, які сприяють сталому розвитку, таких як відновлювана енергетика, енергоефективність, сільське господарство та транспорт!
З метою максимізації стійкого економічного зростання, дослідники рекомендують, щоб кожна політика відновлення була розроблена таким чином, щоб підтримувати цілі захисту навколишнього середовища та соціального добробуту, одночасно підсилюючи конкурентні переваги. Пропонується перегляд запланованих "брудних" та "нейтральних" політик з урахуванням екологічних альтернатив. Знову підкреслюємо, під «брудними» мається на увазі не чинники локального здоров’я.
Однією з ключових рекомендацій є заміна «брудних» політик на відновлювальні альтернативи. Зокрема, дослідники вказують на потребу перегляду витрат на видобуток газу. Пропонується не вкладати! жодної копійчини в новий видобуток газу на території України (лицемірно із огляду на здобутки англійського капіталу із нещодавнього пожвавлення торгівлі зрідженим газом та враховуючи, що найбільші у світі компанії, що займаються викопним паливом, планують витратити майже ТРІЛЬЙОН доларів на нові родовища нафти та газу до 2030-го року). Заплановані інвестиції у розширення видобутку газу в Україні можуть погіршити ситуацію зі зміною клімату на думку оксфордців, збільшуючи вуглецеву інтенсивність економіки та загрожуючи енергетичному переходу. Пропонується шукати альтернативи, які сприятимуть сталому розвитку, знижуючи негативний вплив на клімат.
Для забезпечення ефективного відновлення України, дослідники також рекомендують зосередитися на розвитку галузей, які мають потенціал для "зелених" інвестицій. Але суттю стає створення в нац. просторі середовища грінвошінгу: генерування зеленої енергії для віртуальної торгівлі, таких собі кіотських грошей 2.0, але бенефіціар тепер теж закордоном. Сенс в тому, щоб продавати через кордон квоту на зелену енергію, не продаючи самої енергії. Її зараховуть собі в «карму» (паспорт продукції), як тієї, що вироблена віртуально із чистої енергії - глобальний спекулятивний взаєморозрахунок на багатих ринках із стурбованими й відповідальними споживачами.
Доповнюючи цим президентський «План» маємо на виході: підхід кризового менеджера в компанії, що зазнає збитки, але сподівається, що новий дорогий вимикач світла дасть зекономити добрим сусідам. Тільки країна - це набагато складніша система й відповідальність, що переважає малий офісний колектив. Такий набір інструментів дуже обмежує обриси майбутнього української нації.
За словами нелюбимого, але за аналогією сьогодення влучного, висказування В.Щербицького, "говорити про перебудову, так би мовити "по - українськи", заняття неконструктивне...Характер перебудовчих процесів у всіх регіонах країни загальний, тому він обумовлений єдиною теорією і політикою оновлення». Чимось нагадує пропаговану «золоту» політику декарбонізації через переобладнення обвітшалої, збіднілої та побитої війною України. Для довідки: згідно European Commission, EDGAR Україна відповідальна всього за 0.49! відсотків від глобальних викидів CO2. Ставити дану тему в краєугольне положення національної стратегії - ірраціональна витрата дорогоцінного ресурсу - часу. Світ в буль-якому випадку досягне межі потепління і в 1.5, і в 2С. Згідно Hamburg Climate Futures Outlook 2023 (Програма CLICCS, координується Центром досліджень та стійкості систем Землі (CEN) німецького університету Гамбурга): «досягнення мети утриматися в межах 1,5°C є неправдоподібним». Це означає, що т.зв. катастрофічні наслідки пертурбації клімату наздоженуть найбільш вразливих стовідсотково. Сама ж Україна володіє одними з найвигідніших, найперспективніших, порівняно із світом територіями із точки зору переживання зміни клімату (що детально розібрано в доповіді від Strategic Group Sofia «Боротьба за геокліматичну гавань Європи: Україна», 2023). Наші національні рухи в питанні якихось радикальних скорочень виробництва парникових газів - діяльність без видимих для нас самих результатів, але із наслідками марного застосування післявоєнних колективних зусиль. Інертність прояву СО2 на кліматі - 10 років. Світ зараз переживає наслідки своєї діяльності десятирічної давнини. Отже питання для України полягає в іншому: в якому стані ми як соціально-економічна система пройдемо час найактивніших кліматичних змін через 10-15 років, з яким фундаментом міцності та яким джерелом конкурентоздатності? І умовне стомільярдне (в долл.США) «озеленення» української енергетики й доведення її до +30 відсотків від загальної генерації - це тарифний антирозвиток для внутрішнього бізнесу, та суто експортний сектор, який буде сам для себе генерувати благо. (Відновлювані джерела до 22-го року виробляли +- 8% від загально українського). І це аж ніяк не виглядає тією самою відповіддю на питання: як ми через відновлення сьогодні можемо закласти підвалини модернізації економіки на виріст, та як цими діями паралельно реалізувати потенціал своєї території як геокліматичної гавані (від енергетики, до виробництва та ін.)
«Хто винен» - ми визначили. А тепер «Що робити» в другій частині.
Дмитро Єрмолаєв, автор «геокліматичного» напрямку в Strategic Group Sofia.
блог, #«…я буду говорити про екологію»
продовження… «Оксфордський» план для відновлення повоєнної України: чому цей підхід створить лише micro-Україну? - Частина 2. Новий клімат та національне багатство
По-перше, наземна біосфера поглинає майже третину загальних антропогенних викидів CO2, тому єдиною адекватною політикою по «зниженню» у відновленні видається не вітряки як самоціль, а системні дії, що направлені на починку та нарощення (із господарською користю) наявних природних територій: болотні угіддя, корисні для підтримання водної сталості; кліматично прораховані й адаптовані по номенклатурі нові лісові масиви (із прорахованим їх місцерозташуванням для захисту від пустельних вітрів із півдня та притягування вологи до відповідних споживачів), нова водна інфраструктура країни, й таке ін. Такий характер науково прорахованої адаптації біосистем українських територій в умовно короткий термін дозволить, де це можливо вберегти та примножити національний т.зв. натурекономічний ресурс (економічний потенціал території із точки зору її кліматичних параметрів як ресурсу зменшення видатків: температура, вода, ризики екстремальних явищ та ін).
Такий підхід дозволяє радикально вирішити одразу безліч завдань.
Україна як суттєво деіндустріалізована країна потребує нарощування промислового виробництва (мета зрозуміла - отримання вигод великої економіки із виробництвом великої доданої вартості: міська культура наукової свідомості + прибуток). Із першим же днем мирного життя варто очікувати лише на більш-менш гарантоване повоєнне пожвавлення нац. бізнесу у відповідь на внутрішній попит «ремонту та реконструкцій» (в більшій мірі в даному питанні буде гарантовані підряди самої роботи, але левова частка витратних матеріалів/обладнення для таких робіт будуть йти із виробництв країн донорів - що логічно із їх нац. інтересів); також варто очікувати ефектів низької бази від логістичного відновлення для агробізнесу та староіндустріального сектору; зелено-воднева енергетика буде мати слабкий вплив на національне багатство, будучи в іноземній власності інтегровано в европейський зелений енергетичний перехід. Від нас буде потрібно лише земля під монтаж ВДЕ обладнення та частка в скороченому капітальному фонді ЕНЕРГОАТОМА для недовгої експлуатації його потужностей під водород). Але здоровий націоналістичний підхід та використання власного натурекономічного потенціалу, коротше кажучи «Нова Національна клімато-економічна політика», дасть можливість в якості повоєнного відновлення країни підготувати фундамент глобального конкурентно-здатного простору кліматичної промислової релокації. Така політика й відповідні підготовчі дії перетворять Україну із лише «евровідремонтованої» та малої країни, в лідера-центра нового накопичення капіталу, який із необхідністю вже зараз формується у світі у відповідь на перехід порогу чутливості через кліматчну трансформацію. Вже зараз лідер мирного атому та нещодавний нетто експортер е/е в ЕС, Франція, починає влітку вирубати свої АЕС через проблеми із перегрівом водної інф-ри; промислова північ Німеччини констатує відсутність простору для нарощування пром. водних ресурсів та найближче скорочення цього дефіцитного ресурсу; посушливий південь Іспанії як найголовніший европейський овочево-фруктовий постачальник ЕС потерпає від екстремального спустошення підземних джерел поливу, хапаючись за соломинку останньої надії у вигляді проектів нового трубопроводу із півночі, стикаючись із реальним міжрегіональним водним конфліктом «не віддамо своє» (стихійне будівництво нової водної інфраструктури в ЕС вже призводить до реальних жертв: чого тільки варті смертельні побоїща між екологами та фермерами, які безсистемно в останні роки почали будувати по всій Франції накопичувальні зрошувальні басейни). І в той момент, коли німецький міністр туризму каже, що Середземноморський курортний регіон через інтенсивну зміну клімату вже зовсім скоро помре - варто усвідомити, що за множиною відносних до інших країн та частин світу параметрів Україна в натурекономічному сенсі є тим самим новим глобальним «курортом» під промислову та ін. релокації цілих виробничих кластерів (див. обгрунтування кліматично виграшного статусу України та методологію політик її вірної адаптації: Доповідь SGS «БОРОТЬБА ЗА ГЕОКЛІМАТИЧНУ ГАВАНЬ ЄВРОПИ: УКРАЇНА»
, під редакцією Дмитра Єрмолаєва).
Відтак, «зелена» повоєнна відбудова країни як така політика, що працює на загально національне благо, створення умов можливості для промислової модернізації та повернення із-за кордону якнайбільшої частки наших громадян, а також їх примноження у відповідь на відновлення перспектив - така політика можлива лише як примноження кліматично-природного потенціалу України, до-капіталізації стабільних умов господарювання та життя - найціннішого світового ресурсу найближчих років. І раз «кліматичне ніше» полишає умовне Середземноморьє - ми повинні грамотно розпорядитися цим історичним для українського народу шансом, ставши самими суб’єктом визначення місця та часу побудови нової країни. Пам’ятаймо, що в останній раз, коли клімат змусив бігти народи в бік Європи (т.зв. Велике переселення Народів) - не всі залишились задоволені змінами. В умовах інтенсифікованих кліматичних змін, параметрально виправдовуючі крайні прогностичні наукові сценарії, не проводити політику національної кліматичної адаптації (в купі із відповідним генеральним просторовим перепроектуванням всієї країни - раз війна й так виводить нас на економічне структурне зеро) - це проступок перед національним майбутнім та/або забезпечення чужих короткострокових експортних інтересів. Але за вищезазначеного підходу є можливість ці інтереси поєднати.
Про деталі такої кліматично обумовленої геоекономічної політики майбутнього, необхідний держ. устрій, бажаної системи відповідної наукової її підтримки - в наступних наших дописах.
Дмитро Єрмолаєв, голова «геокліматичного» напрямку в Strategic Group Sofia.
«Оксфордський» план відновлення повоєнної України: чому цей підхід створить лише micro-Україну?
Частина 1. 16.08.2023.
Тема «відновлення України після війни» у вітчизняних медіа та на міжнародних майданчиках експлуатується майже не з перших успішних оборонних операцій ЗСУ. Вітчизняний дискурс монополізований, через єдиний взірець нац. політики - президентський «Національний План відбудови України», презентований в Лугано-2022. Кількість проєктів: 580; фінансування: >350 млрд дол. Він обмежується узагальненим «евроремонтом» національної економічної та інфра- структур - із мерця в живі, без зміни свідомості. Все залишається на своїх місцях в оновленому виді або секвестується через брак людей (міста-привиди) або брак попиту на продукцію (зруйновані підприємства). Абсолютно все приречено оптимізується. «Built back better» по-українськи на сьогоднішній день обмежили побудовою однієї великої школи, замість трьох колишніх із оновленням на вікна із склопакетами тієї ж кратності, так би мовити. В якості доповнення до трендової Зелено-водневої стратегії ЕС (та як компенсація в якості формування нових-старих джерел створення національного багатства) також пропонується приправити нашого національного фенікса декількома секторами-локомотивами
- Агро: сором’язливе сприяння глибшої переробки в агросекторі (на засадах самоініціативи по тонажній компенсації побитої морської логістики);
- Енерго: ВДЕ-Атомна енергетика експортного типу: е/е в ЕС «по кабелю» + товарний водород як транспортабельний та зручний інструмент для зберігання е/е для европейського споживача.
- IT: У трьох+ обласних центрах подальша офісна концентрація сервісної пропозиції в сфері IT для глобального softwear аутсорсу.
Умови, що найбільше сприяють втіленню:
- Малий попит, тобто вивільнення пропозиції, на е/е від внутрішнього споживача (як населення, так й субʼєктів господарювання, відсутність перспективи їх примноження). Національна енергетика, що старими фондами перебуває на внутрішньому ринку у профіцитному балансі. (Прецеденти були. В свій час Чаушеску проводив політику обмеження освітлення населення для заощадження із метою експорту та виплати боргів: в кімнаті можна було використовувати не більш ніж одну 60-ватну лампочку).
- Багато доступної землі, без регулювання цільового призначення, генерального просторового планування та ін. - ідеальний стан тотального монтажу ВДЕ (земля - найдорожчий в ЄС компонент)
- Мертвий ринок попиту на оплачувану професію - вивільнення молоді на прокаріатний ринок IT.
та ін.
Наслідки:
Відповідно до сформульованих цілей ми отримуємо специфічну країну до 2030-го: стабільна зайнятість достатня для сукупного населення в 20-25 млн. (із цієї цифри - 11 млн.пенсіонерів). Велика частка міського населення наших великих промислових міст (Харків, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг та ін.) не знайдуть собі місця (поїдуть/помруть) через брак самовідтворення промислових міст-середовищ: попросту кажучи, через закриття старих індустрій та відсутність умов створення великого попиту для нових індустрій на цій території.
Нажаль, інтелектуальне середовище Англії, що займає провідне місце у публічному формулюванні політик відновлення нашої країни, в обличчі «Смітонівської Школи підприємництва та навколишнього середовища»(Оксфорд) в своїй свіжій аналітичній праці лише підтверджує твердість пропагуємої нам системи координат для стратегування повоєнної української відбудови. Варто розглянути «оксфордські коментарі», адже вони, як вітер у спину, не лише вторять візії «Лугано», але й заповнюють її вже конкретним змістом, що дає нам можливість зрозуміти остаточність сітки інтересів.
На думку авторів доповіді //Рамкова програма «Зелений фенікс»: позитивний для клімату план економічного відновлення в Україні// червень 2023:
План в Лугано - чудовий, але недостатньо «зелений»! Україна стала живим свідком великої руйнації внаслідок війни. Відновлення після такої кризи потребує не лише економічних заходів, але й урахування пріоритетів в сфері кліматичної стійкості, sic. Смітонівська школа пропонує новий шлях відновлення для України – шлях, спрямований на зелені витрати та екологічну стійкість.
Один із ключових висновків дослідження полягає в тому, що відновлення економіки України повинно бути побудовано на засадах "зеленого" відновлення. Згідно з дослідженням, українські «зелені» витрати в президентському плані з Лугано розбиваються по класифікації викидів CO2 на ті, що мають як низький ризик для клімату, так й на «брудні» витрати, які можуть призвести до погіршення зміни клімату (і це враховуючи, що на одну людину в Україні навіть зараз викидів менше ніж в тій самій Британії). Дослідники очікують, що 33% (253 мільярди доларів) витрат на відновлення, запланованих Національною радою з відновлення України після війни (NRC), матимуть позитивні переваги для пом’якшення клімату, а 60% (459 мільярдів доларів) класифікуються як «нейтральні». Тим часом 6% (46 мільярдів доларів) запланованих інвестицій можуть негативно вплинути на зміну клімату через неефективну підтримку викопного палива. Далі пишуть: варто зазначити, що зелені витрати не тільки сприятимуть зниженню впливу на клімат, але й допоможуть українській економіці відновитися від економічних наслідків війни. За допомогою зелених інвестицій можна створити нові робочі місця в секторах, які сприяють сталому розвитку, таких як відновлювана енергетика, енергоефективність, сільське господарство та транспорт!
З метою максимізації стійкого економічного зростання, дослідники рекомендують, щоб кожна політика відновлення була розроблена таким чином, щоб підтримувати цілі захисту навколишнього середовища та соціального добробуту, одночасно підсилюючи конкурентні переваги. Пропонується перегляд запланованих "брудних" та "нейтральних" політик з урахуванням екологічних альтернатив. Знову підкреслюємо, під «брудними» мається на увазі не чинники локального здоров’я.
Однією з ключових рекомендацій є заміна «брудних» політик на відновлювальні альтернативи. Зокрема, дослідники вказують на потребу перегляду витрат на видобуток газу. Пропонується не вкладати! жодної копійчини в новий видобуток газу на території України (лицемірно із огляду на здобутки англійського капіталу із нещодавнього пожвавлення торгівлі зрідженим газом та враховуючи, що найбільші у світі компанії, що займаються викопним паливом, планують витратити майже ТРІЛЬЙОН доларів на нові родовища нафти та газу до 2030-го року). Заплановані інвестиції у розширення видобутку газу в Україні можуть погіршити ситуацію зі зміною клімату на думку оксфордців, збільшуючи вуглецеву інтенсивність економіки та загрожуючи енергетичному переходу. Пропонується шукати альтернативи, які сприятимуть сталому розвитку, знижуючи негативний вплив на клімат.
Для забезпечення ефективного відновлення України, дослідники також рекомендують зосередитися на розвитку галузей, які мають потенціал для "зелених" інвестицій. Але суттю стає створення в нац. просторі середовища грінвошінгу: генерування зеленої енергії для віртуальної торгівлі, таких собі кіотських грошей 2.0, але бенефіціар тепер теж закордоном. Сенс в тому, щоб продавати через кордон квоту на зелену енергію, не продаючи самої енергії. Її зараховуть собі в «карму» (паспорт продукції), як тієї, що вироблена віртуально із чистої енергії - глобальний спекулятивний взаєморозрахунок на багатих ринках із стурбованими й відповідальними споживачами.
Доповнюючи цим президентський «План» маємо на виході: підхід кризового менеджера в компанії, що зазнає збитки, але сподівається, що новий дорогий вимикач світла дасть зекономити добрим сусідам. Тільки країна - це набагато складніша система й відповідальність, що переважає малий офісний колектив. Такий набір інструментів дуже обмежує обриси майбутнього української нації.
За словами нелюбимого, але за аналогією сьогодення влучного, висказування В.Щербицького, "говорити про перебудову, так би мовити "по - українськи", заняття неконструктивне...Характер перебудовчих процесів у всіх регіонах країни загальний, тому він обумовлений єдиною теорією і політикою оновлення». Чимось нагадує пропаговану «золоту» політику декарбонізації через переобладнення обвітшалої, збіднілої та побитої війною України. Для довідки: згідно European Commission, EDGAR Україна відповідальна всього за 0.49! відсотків від глобальних викидів CO2. Ставити дану тему в краєугольне положення національної стратегії - ірраціональна витрата дорогоцінного ресурсу - часу. Світ в буль-якому випадку досягне межі потепління і в 1.5, і в 2С. Згідно Hamburg Climate Futures Outlook 2023 (Програма CLICCS, координується Центром досліджень та стійкості систем Землі (CEN) німецького університету Гамбурга): «досягнення мети утриматися в межах 1,5°C є неправдоподібним». Це означає, що т.зв. катастрофічні наслідки пертурбації клімату наздоженуть найбільш вразливих стовідсотково. Сама ж Україна володіє одними з найвигідніших, найперспективніших, порівняно із світом територіями із точки зору переживання зміни клімату (що детально розібрано в доповіді від Strategic Group Sofia «Боротьба за геокліматичну гавань Європи: Україна», 2023). Наші національні рухи в питанні якихось радикальних скорочень виробництва парникових газів - діяльність без видимих для нас самих результатів, але із наслідками марного застосування післявоєнних колективних зусиль. Інертність прояву СО2 на кліматі - 10 років. Світ зараз переживає наслідки своєї діяльності десятирічної давнини. Отже питання для України полягає в іншому: в якому стані ми як соціально-економічна система пройдемо час найактивніших кліматичних змін через 10-15 років, з яким фундаментом міцності та яким джерелом конкурентоздатності? І умовне стомільярдне (в долл.США) «озеленення» української енергетики й доведення її до +30 відсотків від загальної генерації - це тарифний антирозвиток для внутрішнього бізнесу, та суто експортний сектор, який буде сам для себе генерувати благо. (Відновлювані джерела до 22-го року виробляли +- 8% від загально українського). І це аж ніяк не виглядає тією самою відповіддю на питання: як ми через відновлення сьогодні можемо закласти підвалини модернізації економіки на виріст, та як цими діями паралельно реалізувати потенціал своєї території як геокліматичної гавані (від енергетики, до виробництва та ін.)
«Хто винен» - ми визначили. А тепер «Що робити» в другій частині.
Дмитро Єрмолаєв, автор «геокліматичного» напрямку в Strategic Group Sofia.
блог, #«…я буду говорити про екологію»
продовження… «Оксфордський» план для відновлення повоєнної України: чому цей підхід створить лише micro-Україну? - Частина 2. Новий клімат та національне багатство
По-перше, наземна біосфера поглинає майже третину загальних антропогенних викидів CO2, тому єдиною адекватною політикою по «зниженню» у відновленні видається не вітряки як самоціль, а системні дії, що направлені на починку та нарощення (із господарською користю) наявних природних територій: болотні угіддя, корисні для підтримання водної сталості; кліматично прораховані й адаптовані по номенклатурі нові лісові масиви (із прорахованим їх місцерозташуванням для захисту від пустельних вітрів із півдня та притягування вологи до відповідних споживачів), нова водна інфраструктура країни, й таке ін. Такий характер науково прорахованої адаптації біосистем українських територій в умовно короткий термін дозволить, де це можливо вберегти та примножити національний т.зв. натурекономічний ресурс (економічний потенціал території із точки зору її кліматичних параметрів як ресурсу зменшення видатків: температура, вода, ризики екстремальних явищ та ін).
Такий підхід дозволяє радикально вирішити одразу безліч завдань.
Україна як суттєво деіндустріалізована країна потребує нарощування промислового виробництва (мета зрозуміла - отримання вигод великої економіки із виробництвом великої доданої вартості: міська культура наукової свідомості + прибуток). Із першим же днем мирного життя варто очікувати лише на більш-менш гарантоване повоєнне пожвавлення нац. бізнесу у відповідь на внутрішній попит «ремонту та реконструкцій» (в більшій мірі в даному питанні буде гарантовані підряди самої роботи, але левова частка витратних матеріалів/обладнення для таких робіт будуть йти із виробництв країн донорів - що логічно із їх нац. інтересів); також варто очікувати ефектів низької бази від логістичного відновлення для агробізнесу та староіндустріального сектору; зелено-воднева енергетика буде мати слабкий вплив на національне багатство, будучи в іноземній власності інтегровано в европейський зелений енергетичний перехід. Від нас буде потрібно лише земля під монтаж ВДЕ обладнення та частка в скороченому капітальному фонді ЕНЕРГОАТОМА для недовгої експлуатації його потужностей під водород). Але здоровий націоналістичний підхід та використання власного натурекономічного потенціалу, коротше кажучи «Нова Національна клімато-економічна політика», дасть можливість в якості повоєнного відновлення країни підготувати фундамент глобального конкурентно-здатного простору кліматичної промислової релокації. Така політика й відповідні підготовчі дії перетворять Україну із лише «евровідремонтованої» та малої країни, в лідера-центра нового накопичення капіталу, який із необхідністю вже зараз формується у світі у відповідь на перехід порогу чутливості через кліматчну трансформацію. Вже зараз лідер мирного атому та нещодавний нетто експортер е/е в ЕС, Франція, починає влітку вирубати свої АЕС через проблеми із перегрівом водної інф-ри; промислова північ Німеччини констатує відсутність простору для нарощування пром. водних ресурсів та найближче скорочення цього дефіцитного ресурсу; посушливий південь Іспанії як найголовніший европейський овочево-фруктовий постачальник ЕС потерпає від екстремального спустошення підземних джерел поливу, хапаючись за соломинку останньої надії у вигляді проектів нового трубопроводу із півночі, стикаючись із реальним міжрегіональним водним конфліктом «не віддамо своє» (стихійне будівництво нової водної інфраструктури в ЕС вже призводить до реальних жертв: чого тільки варті смертельні побоїща між екологами та фермерами, які безсистемно в останні роки почали будувати по всій Франції накопичувальні зрошувальні басейни). І в той момент, коли німецький міністр туризму каже, що Середземноморський курортний регіон через інтенсивну зміну клімату вже зовсім скоро помре - варто усвідомити, що за множиною відносних до інших країн та частин світу параметрів Україна в натурекономічному сенсі є тим самим новим глобальним «курортом» під промислову та ін. релокації цілих виробничих кластерів (див. обгрунтування кліматично виграшного статусу України та методологію політик її вірної адаптації: Доповідь SGS «БОРОТЬБА ЗА ГЕОКЛІМАТИЧНУ ГАВАНЬ ЄВРОПИ: УКРАЇНА»
, під редакцією Дмитра Єрмолаєва).
Відтак, «зелена» повоєнна відбудова країни як така політика, що працює на загально національне благо, створення умов можливості для промислової модернізації та повернення із-за кордону якнайбільшої частки наших громадян, а також їх примноження у відповідь на відновлення перспектив - така політика можлива лише як примноження кліматично-природного потенціалу України, до-капіталізації стабільних умов господарювання та життя - найціннішого світового ресурсу найближчих років. І раз «кліматичне ніше» полишає умовне Середземноморьє - ми повинні грамотно розпорядитися цим історичним для українського народу шансом, ставши самими суб’єктом визначення місця та часу побудови нової країни. Пам’ятаймо, що в останній раз, коли клімат змусив бігти народи в бік Європи (т.зв. Велике переселення Народів) - не всі залишились задоволені змінами. В умовах інтенсифікованих кліматичних змін, параметрально виправдовуючі крайні прогностичні наукові сценарії, не проводити політику національної кліматичної адаптації (в купі із відповідним генеральним просторовим перепроектуванням всієї країни - раз війна й так виводить нас на економічне структурне зеро) - це проступок перед національним майбутнім та/або забезпечення чужих короткострокових експортних інтересів. Але за вищезазначеного підходу є можливість ці інтереси поєднати.
Про деталі такої кліматично обумовленої геоекономічної політики майбутнього, необхідний держ. устрій, бажаної системи відповідної наукової її підтримки - в наступних наших дописах.
Дмитро Єрмолаєв, голова «геокліматичного» напрямку в Strategic Group Sofia.
