НЕБЕЗПЕЧНІ ПОРАДИ ВІД «ЦЕНТРУ БЕЗПЕКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» НІСД - ІГНОРУВАННЯ КЛІМАТИЧНИХ ПРОГНОЗІВ CSIS.

Національний інститут стратегічних досліджень у звіті «Пріоритети кліматичної політики України в контексті європейської інтеграції» (від 12.06.2024-го) пропонує у якості основи повоєнного розвитку зробити ставку на «кліматичний глобалізм»: витратити весь доданий ресурс держави та бізнесу на дорогі зовнішні техніки та технології «запровадження механізмів зеленого відновлення і зеленої трансформації». Сенс останніх заходів - обмеження викидів CO2 країною, яка відповідальна за всього 0.5% від світових. «Низький старт», у якому Україна знаходитиметься перед цим самим відновленням, потребуватиме дорослішого (не купувати телевізор, коли холодильник порожній) та науково адекватнішого в питанні державної кліматичної політики врядування. Глобальна повна синхронна декарбонізація - це міф, не співставний із реальністю індустріального забезпечення сучасної глобальної економіки та підтримуваного стилю життя більшості населення планети. Скорочення (зупинка росту!) викидів на одних ринках (ЄС), компенсується вибуховим ростом від нових секторів економіки (цифрові хмарні технології, сировина для електромобілів та ВДЕ), «підняття країн, що розвиваються».
Пріорітизація «декарбонізації» як кліматичної політики та основи всегалузевого розвитку для України може бути основою (моральною розкішшю) в тому віддаленому майбутньому, коли її економіка матиме міцну основу на рівні із Польщею. Ре-капіталізація побитої в усіх сенсах країни вимагає «ГЕО-КЛІМАТИЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ» як політики із реалізації національного потенціалу території та її природно-кліматичного (натурекономічного) багатства в якості конкурентної переваги у світі, де життя та економічна діяльність інтенсивно дорожчатимуть відповідно до погіршення зовнішніх природних умов. А люди й капітал будуть переміщатися до «тихих гаваней». Про переваги саме Української території у відносному порівнянні є достатньо розрізнених наукових робіт, сенс яких нами вже було об’єднано в доповіді від SGS «БОРОТЬБА ЗА ГЕОКЛІМАТИЧНУ ГАВАНЬ ЄВРОПИ: УКРАЇНА». І саме в капіталізацію сильних сторін національного натурекономічного ресурсу, його планування на рівні із бізнесом та зваблювання ним зовнішніх інвесторів (релокація вразливих галузей із-за кордону, комплементарна міграційна політика) мають на стратегічному рівні бути імплементовані у якості національної «кліматичної політики». Враховуючи сценарії, які прописували респектабельні американські think-tanks CSIS/CNAS у 2007-му «Епоха наслідків: Наслідки глобальної зміни клімату для зовнішньої політики та національної безпеки» (із політичних міркувань подібні «сценарії» перестали публікувати й неможливо знайти хоч чогось наближеного) президентський інститут НІСД випадково можна було б запідозрити у нехтуванні національними інтересами та потенціалами, на захист яких врешті покликано його існування.

Щоб продемонструвати серйозність трансформацій у світі, які вже відбуваються й відбуватимуться на планеті із достатньою швидкістю, й чому країни із схожим до нас потенціалом територій (партнери по Тримор’ю) мають в пріоритеті для державної політики займатися зовсім не «декарбонізацією законодавства» - звернімося до згаданої американської доповіді. Тенденції, описані там для актуальної сьогоденню траєкторії потепління, не змінилися, частина «подій найближчого майбутнього» вже сталися (наприклад прогнозована заміна в південній міграції у США мексиканців на представників Центральної Америки чи згортання страхування майна в штатах на узбережжі океанів, водні близькосхідні війни та ін.). Відтак тренди соціально-політичних пертурбацій до 2037-го (Доповідь бере горизонт у 30 років від 2007-2037) представляють для нас найбільший інтерес, бо їх релевантність підтверджена справдженими прогнозами та перепідтверджена осучасненими науковими даними. Я робитиму відповідні коментарі-підводки у відтвореному тексті.

Документ, що піддається реактуалізації, - це доповідь CSIS/CNAS за 2007-й рік. Горизонт їх припущень був до 2037-го (відповідно 30 років). Прогнозоване глобальне потепління - до 2.6С. Прим: до 2037-го прогнозується настання потепління у 2С, проте на світовій кліматичній конференції COP28 (2023р) вже вважали, що поточні обіцянки в рамках Паризької угоди ставлять світ на шлях у 2,5-2,9C, а не утримують в межах 1.5С. Кулуарно науковці визнають, що фактично й у «паризькі» норми та шляхи світ не поміщається. Відтак прогноз від 2007-го ще не завершений, а строки реалізації суттєво не прострочені (варто докинути 5-10 років+).
«Прогноз серйозних змін клімату, використаний у цьому розділі, ґрунтується на висновках МГЕЗК, з поправкою на можливі події «переломного моменту», такі як різке вивільнення величезної кількості метану з танучої тундри або вуглекислого газу під час нагрівання моря. За таких умов несприятливі тенденції можуть різко прискоритися, а саме:

• Протягом наступних 30 років середня глобальна температура поверхні несподівано підніметься на 2,6°C вище рівня 1990 року, з більшим потеплінням над сушею та у високих широтах. Динамічні зміни в полярних крижаних щитах швидко прискоряться, що призведе до підвищення рівня моря на 52 сантиметри. Ґрунтуючись на цих спостереженнях і кращому розумінні динаміки льодовикового покриву, кліматологи до цього часу висловлюють високу впевненість у тому, що льодовикові щити Гренландії та Західної Антарктики були дестабілізовані і що підвищення рівня моря на 4-6 метрів тепер неминуче протягом наступних кількох століть, що приверне інтенсивну міжнародну увагу до цієї проблеми. Прим.: відомий кліматолог James Hansen із групою вчених розводячи руками стверджує, що за наявної траєкторії людського планетарного стилю життя, світ знаходиться у магістралі потепління 10С+, в режимі ланцюгової реакції планетарних систем.

• Доступність води сильно знижується в найбільш постраждалих регіонах у нижчих широтах (сухі тропіки та субтропіки), що вплине на 1-2 мільярди людей у всьому світі. Циркуляційне перекидання Північної Атлантики значно сповільниться, що має наслідки для продуктивності морських екосистем і рибальства.

• Врожайність сільськогосподарських культур значно знизиться в родючих дельтах річок через підвищення рівня моря та пошкодження від посилення штормових нагонів. Сільське господарство стане практично нежиттєздатним у посушливих субтропіках, де зрошення стане надзвичайно утрудненим через скорочення запасів води, а засолення ґрунту посилеться швидшим випаровуванням води зі зрошуваних полів. Посушливі регіони в низьких широтах значно поширяться шляхом опустелювання, виводячи з виробництва раніше малопродуктивні сільськогосподарські угіддя.

На світове рибальство вплине повсюдне знебарвлення коралів, закислення океану, значна втрата водно-болотних угідь прибережних розплідників, а також потепління та висихання приток, які служать місцем розмноження анадромних риб.

• Північний Льодовитий океан стане судноплавний протягом більшої частини року через зменшення арктичного морського льоду, а арктична морська екосистема різко зміниться. Країни, що розвиваються в нижчих широтах, зазнають найсильнішого впливу через чутливість до клімату та високу вразливість. Промислово розвинені країни на півночі зазнають чистої шкоди від потепління і змушені будуть витрачати більшу частку ВВП на адаптацію до зміни клімату у себе вдома.

Роль складності
Зміна клімату – це прояв явищ, складних у технічному сенсі цього слова. Складні явища нелінійні і нестійкі. «Нелінійний» означає, що поступова зміна рівня входів у систему може призвести до значних і навіть переривчастих змін у виході системи. «Нестабільна» означає, що неможливо створити єдину нормативну модель поведінки системи: замість цього моделювання повинно припускати можливість несподіванки. Легко помітити, що навіть поступові та рівні зміни клімату матимуть політичні наслідки, але менш очевидна і головна передумова цього розділу полягає в тому, що нелінійна зміна клімату призведе до нелінійних політичних подій.
Якщо навколишнє середовище погіршиться понад якусь критичну позначку, природні системи, які пристосовані до неї, зруйнуються. Це стосується і соціальної організації. За певним рівнем зміна клімату стає серйозним викликом основам глобальної індустріальної цивілізації, яка є ознакою нашого виду.

Регіональна чутливість до серйозних змін клімату
Згідно з висновками МГЕЗК, найбідніші країни постраждають першими, а також найбільше від зміни клімату. Незважаючи на це, наш аналіз міжнародних наслідків зміни клімату починається з найбагатших і найсильніших суспільств, оскільки саме їхня реакція визначатиме різницю між відносним порядком і вільним падінням.

Навіть при менших градусах зміни клімату ми повинні очікувати більш суворих погодних умов уздовж північноамериканського узбережжя, з дедалі сильнішими штормами, що надходять з моря з набагато вищими темпами руйнівної сили. Прим.: В останні роки спостерігається різка інтенсифікація ураганів 5-ї найвищої категорії (й заговорили про необхідність додавання нових вищих категорій) на Атлантичному узбережжі США. На самому початку цього процесу відбудуться важливі соціальні перебудови – хоча б завдяки заходам, які страхова та іпотечна галузі вживуть для власного захисту. Прим. Це вже відбулося: страхові перестають обслуговувати жителей відповідних штатів, руйнуючі колишню модель ризикованого заселення. Це вже було видно вздовж узбережжя Мексиканської затоки після урагану Катріна.

Навіть при лінійних темпах підвищення рівня моря, таких як ті, що прогнозуються в нижньому діапазоні сценарію, це вплине на експоненціально більшу кількість людей. Одна з моделей штормів робить висновок, що те, що зараз є 100-річними повенями в Нью-Йорку, буде 4-річною подією з додатковим метром рівня моря. На початку говоритиметься про масштабні інженерні зусилля щодо захисту великих економічних центрів уздовж узбережжя, включаючи видобуток нафти і газу в Перській затоці. Однак за нашим сценарієм оцінки умов різко погіршаться, оскільки наука пристосовується до нової теорії та нових даних. З огляду на цю погіршену перспективу на майбутнє, ідея протистояння природі за допомогою грубої інженерії поступиться місцем стратегічному відступу, поєднаному з ар'єргардними діями для захисту найцінніших американських активів. Оптимісти можуть сподіватися на поступове переміщення інвестицій і поселень з дедалі вразливіших прибережних районів. Однак після певного моменту може статися раптова депопуляція.

Серйозна зміна клімату завдасть удару по економічних основах Західного узбережжя через різку, постійну нестачу води, що є результатом не тільки зменшення річної кількості опадів, але й зникнення гірського снігу, весняне танення якого є життєво важливим для гідрології всього регіону. Потреби у воді великих міст Західного узбережжя вже вступають у конфлікт з вимогами регіону до сільського господарства. У більш руйнівних діапазонах суворого сценарію вже неможливо буде подолати цей конфлікт за допомогою політичного компромісу або вмілого управління водними ресурсами. Політична напруга буде серйозною. Причому збитки американському сільському господарству не обмежаться Каліфорнією. На Середньому Заході посилиться залежність від зрошуваного землеробства, і це призведе до прискореного виснаження водоносного горизонту Огаллала, від якого залежить аграрна економіка всього регіону та експортний с/г потенціал США. Масштабний видобуток цього горизонту для сільськогосподарських потреб розпочався після Другої світової війни, частково завдяки центральному зрошенню та адаптації автомобільних двигунів для живлення із колодязів підземною водою. Сьогодні близько 27% зрошуваних земель у всіх Сполучених Штатах лежить над водоносним горизонтом, який дає близько 30% ґрунтових вод, що використовуються для зрошення в США. Водоносний горизонт піддається ризику надмірної екстракції та забруднення. Після виснаження водоносного горизонту знадобиться більше 6000 років, щоб відновитися природним шляхом за допомогою опадів. Ця водна система - основа с/г багатства американської житниці.

Федеральна система Сполучених Штатів також відчує стрес. Як зазначалося вище, одним із можливих наслідків серйозної зміни клімату буде значне збільшення частоти стихійних лих у всьому регіоні в результаті збільшення кількості особливо сильних штормів. На певному рівні навіть добре підготовлена система Федерального агентства з надзвичайних ситуацій (FEMA) може бути перевантажена. У міру того, як сукупний масштаб такої шкоди зростає, федеральний уряд, швидше за все, залишить уряди штатів брати на себе все більший і більший тягар. Наслідком цього буде розтягнення зв'язок, які утримують федеральну систему разом.

Уряди штатів вже відходять від федерального керівництва в питаннях навколишнього середовища. Каліфорнія є провідним прикладом, але з'являються й інші, в основному у формі регіональних угруповань. Федеральний уряд вже скомпрометований витратами на оборону в конкуренції зі зростаючими витратами на підтримку суспільного договору. Додаткові витрати, пов'язані зі зміною клімату, зроблять ці проблеми некерованими без радикальних компромісів. У якийсь момент здатність уряду планувати і діяти на випередження підірветься, тому що масштаб подій почне пригнічувати політику ще до того, як вона зможе принести помітні результати.

Накопичені стреси через серйозні зміни клімату можуть спричинити системний економічний та політичний колапс у Центральній та Латинській Америці. Наприклад, колапс річкових систем на заході Сполучених Штатів також матиме руйнівний вплив на північну Мексику. У Мексиці зміна клімату, ймовірно, означає масову міграцію з центральних низовин на височини. Прим. В 2024-му році столиця Мехіко вже знаходиться на передостанньому рівні небезпеки втрати водопостачання (що тягнеться далеко з гір). Імміграція з Гватемали та Гондурасу на південь Мексики (чи то для працевлаштування в Мексиці, чи то для переїзду до Сполучених Штатів) вже є серйозною проблемою для мексиканського уряду і різко посилиться. Прим. Саме це й відбувається останні роки з 2021-го. Наслідком транзиту для Сполучених Штатів є те, що прикордонні проблеми вийдуть за межі можливості контролю, хіба що радикальними методами і, можливо, навіть цього не вистачить. Зусилля, спрямовані на придушення нелегальної імміграції, матимуть дедалі більш суперечливі наслідки для внутрішньої соціальної та політичної структури Сполучених Штатів. Прим.: Що ми можемо зараз спостерігати в зародку по темі «голосувань за фінансування кордону».

Серйозна зміна клімату, ймовірно, стане смертельним ударом для демократичного уряду в усій Латинській Америці, оскільки зубожіння йде по спіралі вниз. За таких обставин слід очікувати, що популістські уряди, подібні до чавесівських, розмножаться. Деякі регіони цілком і відкрито потраплять під контроль наркокартелів. Деякі уряди існуватимуть лише номінально, а великі регіони будуть по суті беззаконними, як це було в Колумбії. Сполученим Штатам не вистачатиме адекватних засобів для ефективного реагування, і, швидше за все, вони повернуться до комбінації політик, які призводять до карантину.

Напруженість між Сполученими Штатами та Канадою зростатиме, включаючи зіткнення за права на риболовлю на обох узбережжях. Дві третини канадців покладаються на Великі озера (відносно невеликий вододіл). За прогнозами, рівень води знизиться на один фут у цьому столітті, що пов'язано зі збільшенням випаровування в поєднанні зі зростанням населення. Якщо Сполучені Штати вирішать відвести воду з Великих озер, щоб компенсувати наслідки зміни клімату, з'являться задатки для фундаментального зіткнення інтересів з Канадою. Також виникне абсолютно новий набір проблем, пов'язаних з навігацією та правами на ресурси, в результаті відкриття північно-західного проходу. Не можна виключати, що напруженість у відносинах Канади зі Сполученими Штатами вплине на внутрішні проблеми, що впливають на стабільність самої Канади: насамперед, на нову роль західних провінцій як експортера нафти. Прим.: Проблема перекидання води для промислових потреб США та викликів розвитку вже стоїть на порядку денному. Бо це єдиний шлях вирішити проблему великих сучасних підприємств (наприклад техаських численних заводів із виробництва мікропроцесорів), які із багатьох питань найвигідніше розміщувати у найпосушливіших та тепліших штатах.

Кумулятивний ефект усіх цих та пов'язаних з ними факторів призведе до того, що Сполучені Штати стануть глибоко ізольованими в Західній півкулі: їх звинуватять як головного рушія глобальної катастрофи; Ненавидитимуть ті заходи, які вживатимуть для самозахисту.

Перспектива нового льодовикового періоду в Європі, викликаного обвалом Гольфстріму, не є елементом суворо-помірного кліматичного сценарію, який служить основою для цього розділу. Але поганих новин для Європи в нинішньому сценарії достатньо. Серйозна зміна клімату загрожуватиме кожному великому портовому місту Європи (включно з Великою Британією). Це призведе до величезних економічних витрат на національному рівні та викличе вимоги щодо втручання ЄС, які, ймовірно, перевищать як його економічні, так і політичні ресурси. Особливо гострою проблемою стануть Нідерланди: суспільству, що лежить в основі європейської культури, яке фізично існує, стримуючи море, загрожуватиме повінь. Як Європа розділить витрати на перебудову цілої країни?

Тиск на навколишнє середовище посилить міграцію народів до рівня, який фактично змінить етнічні сигнатури великих держав і регіонів. У Європі приплив нелегалів з Північної Африки та інших частин континенту прискориться, і зупинити його стане неможливо, хіба що шляхом наближення блокади. Відбудуться політичні переломні моменти, позначені крахом ліберальних концепцій відкритості перед обличчям суспільних вимог до дій, спрямованих на стримування хвилі. У міру того, як тиск зростатиме, зусилля з інтеграції мусульманських громад у європейський мейнстрім зазнають краху, а крайній розкол стане нормою.

Зачатки цих тенденцій присутні вже зараз. Але серйозні зміни клімату призведуть до того, що вони стануть набагато гіршими. Однією з жертв цього процесу може стати будь-яка перспектива культурної, а тим більше політичної інтеграції Туреччини до ЄС. Навіть якщо Туреччина буде прийнята, зростаюча реакція європейців на іслам може відштовхнути турецький народ, тим самим зруйнувавши очікувану роль Туреччини як оплоту проти радикального ісламу. На серйозних рівнях зміни клімату громадські заворушення можуть призвести до призупинення нормальних юридичних процедур і прав. Прецеденти боротьби з великими небажаними меншинами вже створені в Євразії за часів фашизму та комунізму. В умовах, позначених високим рівнем громадянської плутанини і страху, з'являться політичні лідери і рухи, які не зможуть чинити опір цим рішенням.
У деяких частинах російської федерації слов'янське населення продовжить скорочуватися, а імміграція з Азії посилиться. У якийсь момент ця напруженість може накопичитися до такої міри, що Москва і Пекін зіткнуться з питань, які кожен вважає життєво важливими для власної політичної стабільності і виживання свого режиму. Зростання азіатських поселень у деяких частинах Російської Федерації також призведе до посилення тертя, особливо з ісламським населенням Росії, яке швидко зростає.

Російське ядро федерації, безумовно, не відреагує на ці події переходом до ліберальної демократії. Навпаки, антидемократична спадщина путінського періоду буде посилюватися. Росія повернеться до своїх витоків – до царської системи в усьому, крім назви, з розподілом багатства країни між новим «боярським» класом як плати за лояльність. Цей режим закріпиться ідеологічно в російському націоналізмі, а економічно – на основі домінуючого енергетичного становища, яке він буде агресивно використовувати. (Прим. Тут автори не могли навіть припустити про війну проти України та її згубні для росії наслідки, особливо для їх «ядра економіки». Це виходило за межі аналітичного раціо) Ці тенденції вже встановлені. Серйозна зміна клімату посилить їх за наступників путіна.

Підвищення рівня моря та посилення штормових систем загрожуватимуть промислово розвиненим прибережним регіонам Китаю. Економічне зростання Китаю постраждає в результаті прискореної втрати родючості земель через засолення дельт річок, що посилить дефіцит орних земель, втрачених через урбанізацію. Зменшення кількості опадів прискорить і без того критичну нестачу води в Китаї не лише для питних, а й для промислових цілей. Це також зведе нанівець обіцяні наслідки масштабних гідроінженерних проектів, таких як гребля «Три ущелини». Прим. Ставка на гідроенергетику вже почала давати тріщину при затяжних посухах. Основа потоку багатьох річок - Гімалаї, які активно втрачають сніговий покрив. А регулярна система опадів стає менш передбачуваною.

Існуватиме значний екологічний тиск, що свідчить про зрушення економічної активності вглиб країни. Китай може бути більш здатним, ніж інші суспільства, здійснити такий перехід, але західні райони Китаю бідні на воду та ресурси. Китай також опиниться в прямій конфронтації з Японією і навіть Сполученими Штатами за доступ до риби, в той час, коли всі основні рибні господарства, ймовірно, зазнають краху в результаті сьогоднішньої нестійкої практики рибальства в поєднанні з триваючим всесвітнім винищенням водно-болотних угідь.
Все це може створити величезний додатковий тиск на національну концепцію та на китайську політичну систему. Ця система вже перебуває під напругою; Щороку відбуваються десятки тисяч зіткнень між населенням і місцевою владою. Політична реформа та лібералізація державного контролю можуть бути необхідною відповіддю на такого роду невдоволення, але серйозні зміни клімату, швидше за все, підштовхнуть центральний уряд Китаю, а також уряди провінцій у протилежному напрямку.

На Індійському субконтиненті вплив глобального потепління буде дуже дестабілізуючим. У міру танення льодовиків регіони, що обмежують річки Інд і Ганг, зазнають сильних повеней. Як тільки льодовикові покриви зникнуть, на зміну повеням прийде глибока і затяжна посуха. Внутрішній зворотний потік солоної води, викликаний підвищенням рівня моря, забруднить низинні, родючі регіони дельти. Бангладеш, який і без того відомий як вразливий до штормових нагонів, стане більш вразливим до штормових нагонів, оскільки рівень моря підніметься.

Беручи до уваги розмір субконтиненту та різноманітність його регіонів, неможливо впевнено інтерполювати від дуже широких висновків МГЕЗК до конкретики, необхідної для детального політичного аналізу та аналізу безпеки. Однак розумно сказати, що новий і сильний екологічний тиск негативно позначиться на внутрішній стабільності кожної країни на субконтиненті і погано позначиться на їхніх відносинах одна з одною. При серйозному рівні зміни клімату виживання індійської демократії опиниться під загрозою. Прим. У доповіді за 2020-й McKinsey прогнозує, що до 2050 року кількість людей, які живуть у регіонах з відмінною від нуля ймовірністю буквально вбивчих хвиль спеки, зросте до 700 мільйонів – 1,2 мільярда людей. Прогнозується, що ймовірність того, що люди, які живуть у таких регіонах, зазнають смертельної хвилі спеки в середньому становить 14 відсотків на рік, або приблизно 80 відсотків сукупної ймовірності пережити таку хвилю спеки принаймні один раз протягом десятиліття з центром у 2050 році. Сотні! мільйонів людей цього регіону мають 80% ймовірності померти на вулиці у тіні хоч у якійсь із років до 2050-го. Вижити можна буде лише у кондиціонованому приміщенні. Ці висновки публікує установа, до якої прислухаються великі капітали.

Система річки Інд є найбільшою суміжною іригаційною системою на Землі загальною площею 20 мільйонів гектарів і річною потужністю зрошення понад 12 мільйонів гектарів. Верхів'я басейну знаходиться в Індії; таким чином, Індія є найпотужнішим гравцем. В даний час Пакистан, Бангладеш і Непал ведуть водні суперечки з Індією. Договір про водні ресурси Інду 1960 року врегулював деякі загальні питання, але часті розбіжності зберігаються. (Тепер Пакистан вважає, що Індія порушила договір за те, що вона спричинила «штучні річкові перешкоди».) Зміна клімату посилить цю напруженість. Через явну перевагу Індії Пакистан може вдатися до відчайдушних заходів у пошуках водної безпеки. Прим. Військові зіткнення із використанням ядерної зброї.

Північний ярус африканських країн зіткнеться з колапсом, оскільки проблеми з водою стануть некерованими, особливо в поєднанні з постійним зростанням населення. Марокко може бути дестабілізоване в результаті посухи гідроенергетичної системи цієї країни та її іригаційного сільського господарства. Ті країни, які можуть собі це дозволити, можуть наслідувати приклад Лівії і спробувати освоїти основні водоносні горизонти в боротьбі за виживання з нульовою сумою. Проєкт масового зрошення Муаммара аль-Каддафі вартістю 20 мільярдів доларів осушить більшу частину водоносного горизонту Великого Нубійського пісковика (розміром майже з Німеччину) за 50 років. Нещодавно багатий на нафту Судан прагне зрошувати частину Сахелю; Ефіопія заявила, що будь-яка спроба Судану відвести воду з Нілу спровокує військову відповідь. Єгипет зіткнеться з Суданом та/або Ефіопією через будь-які спроби маніпулювати потоком вод, що впадають у Ніл. Прим.: Перекриття Голубого Нілу та погрози Египту Ефіопії - події останніх років.
Спроби розробити рішення ізраїльсько-палестинської боротьби будуть припинені на невизначене майбутнє через колективний висновок про те, що проблему спільного використання запасів води слід розглядати як постійно нерозв'язну. Війна між Ізраїлем та Йорданією за доступ до води можлива. Більше того, Ірак, Сирія і Туреччина, швидше за все, будуть втягнуті в ескалацію боротьби за контроль останньої над водами, що живлять системи Тигру і Євфрату. У країнах Перської затоки відбудеться швидке розширення ядерної енергетики для опріснення. Це, у свою чергу, стане фактором, що сприяє регіональному розповсюдженню ядерної зброї як страховки від хижацтва.
Підвищення рівня моря завдасть значної шкоди дельтовим регіонам (зазвичай одним з найбільш родючих і сильно заселених), оскільки морська вода тисне далі вгору за течією. Це вже є проблемою в дельті Нілу, де прискорена втрата родючих земель посилить вплив демографічної «переважання молоді» в Єгипті.


На південь від Сахари і Рогу Африки

У Африці на південь від Сахари сотні мільйонів і без того вразливих людей наражатимуться на підвищену загрозу смерті через хвороби, недоїдання та боротьбу. Природні причини, такі як тривала посуха, відіграватимуть важливу роль, але політичні фактори або зроблять ці катастрофи набагато гіршими, або навіть спровокують їх як результат поєднання неправильного управління та прорахованої політики. Так було в Ефіопії під час правління полковника Менгісту Хайле Маріама.
В умовах жорсткої глобальної зміни клімату екологічні фактори штовхатимуть і без того неспроможні держави глибше в прірву, одночасно наближаючи інші держави до краю прірви. Сильніші регіональні держави, такі як ЮАР, постраждають не лише від внутрішнього соціального та економічного стресу, пов'язаного зі зміною кліматичних умов, але й від потоків біженців на південь, які сподіваються на порятунок та безпеку.
Сучасна Африка прагне бути єдиною системою, але не дотягує. Серйозна зміна клімату похмурим чином вперше забезпечила б відсутній елемент зв'язку. Від одного кінця африканського континенту до іншого серйозні зміни клімату стануть спільним знаменником турбулентності та руйнування.

Як зазначалося вище, аналітична передумова цього розділу полягає в тому, що масові нелінійні події в глобальному середовищі породять масові нелінійні суспільні події. Конкретний профіль цих подій буде різним, але дуже висока інтенсивність буде нормою.

• Ми можемо спостерігати за класовою війною, коли найбагатші члени будь-якого суспільства віддаляються від решти населення, підриваючи моральний дух і життєздатність демократичного врядування в усьому світі.

• Не виключено, що світові рибні запаси впадуть. Ознаки свідчать про те, що цей процес вже добре налагоджений і прискорюється. Аквакультура різко розшириться, щоб пом'якшити нестачу рибного білка, але руйнування природних морських харчових ланцюгів матиме потужний вплив на життєздатність самих океанів.

• Зміна клімату може мати серйозний вплив на переносників хвороб. В умовах екстремальних змін клімату зростає ризик пандемічних вибухів захворюваності.

• У міру того, як питної води стає все менше, вона стає все більш комерціалізованим ресурсом. Уряди, не маючи необхідних ресурсів, приватизують постачання. Досвід приватизації водопостачання в бідних суспільствах свідчить про ймовірність насильницьких протестів і політичних потрясінь.

• Народжуваність людства може впасти в економічно розвинених регіонах як наслідок дедалі важчих умов життя і загальної втрати надії на довгострокову перспективу.

• Глобалізація може закінчитися і початися швидкий економічний занепад через крах фінансових і виробничих систем, які залежать від інтегрованих світових систем.

• Корпорації можуть ставати дедалі впливовішими порівняно з урядами, оскільки багаті звертаються до приватних послуг. Це може породити нову форму глобалізації, в якій транснаціональний бізнес стане могутнішим за держави.

• Системи Альянсу і багатосторонні інституції можуть розвалитися, в тому числі і ООН, оскільки Рада Безпеки розпадеться, не піддаючись компромісам і відновленню.

Масштабні соціальні потрясіння супроводжуватимуться сильними релігійними та ідеологічними потрясіннями, оскільки люди шукатимуть полегшення та надії. З цією метою справедливо вважати, що певні види політичної доктрини можна вважати релігійними. Фашизм і комунізм, безумовно, виконували цю роль для істинно віруючих протягом 20-го століття. Серед традиційних релігійних вірувань «невдахами», швидше за все, будуть ті релігії, які сформували найтісніші асоціації зі світським світом і з науковим раціоналізмом. Серед політичних систем авторитарні ідеології, безумовно, були б «переможцями». Так чи інакше, серйозна зміна клімату послабить здатність ліберально-демократичних систем підтримувати довіру суспільства.

Цей посилений пошук духовного сенсу буде ще гострішим в умовах жорстких кліматичних змін. Уряди, які мають ресурси, будуть змушені брати участь у довгих, кошмарних епізодах сортування: вирішувати, що і кого можна врятувати від поглинання невпорядкованим середовищем. Вибір має бути зроблений насамперед серед найбідніших верств населення, не лише за кордоном, а й удома. Ми вже переглянули зображення під час організаційного та духовного розпаду, яким став ураган Катріна. На дедалі більш екстремальних рівнях рішення будуть дедалі суворішими: морально болісними для тих, хто повинен їх приймати і виконувати, але, врешті-решт, морально омертвляючими. Для порівняння можна звернутися до оцінок наслідків нової глобальної пандемії, яку несе пташиний грип. Прим.: Ковід 2019-го чи очикуваний «новий вірус» найближчих років.

Війна і хвороби можуть бути засобами для досягнення похмурих екологічно стійких відносин між людством і природою. Сотні мільйонів людей вже виживають з рук в уста, живучи, по суті, за рахунок обмеженої благодійності тих, хто забезпечений. У міру того, як зміна клімату поглиблюється, навіть «донорська» частина суспільства відчує наслідки, а ті, хто знаходиться нижче, опиняться в набагато гіршому становищі, ніж раніше.
Серйозна зміна клімату створить додаткове навантаження на всі системи соціальної підтримки. І без того слабкі системи охорони здоров'я можуть зазнати краху. Вразливість до нових форм захворювання зросте. У деяких регіонах цей процес може нагадувати раптове вимирання, яке, як вважається, відбувалося в менших масштабах у стародавніх народів. Замість того, щоб зосередитися на способах порятунку сучасної цивілізації, соціальні зусилля можуть дедалі більше зосереджуватися на чистому виживанні. Відбудеться превентивне дезертирство міської цивілізації.

Увага до довгострокових потреб суспільства буде виснажувати з огляду на суспільне переконання, що нічого не можна зробити, щоб змінити хід подій.

Наслідки навіть відносно низької глобальної зміни клімату включають ослаблення та руйнування соціальних мереж. На більш високих діапазонах спектра чекає хаос. Питання в тому, чи загроза такого масштабу засмутить людство, чи змусить його об'єднатися у величезній боротьбі поколінь за виживання та відбудову.

Якщо це ралі не відбудеться відносно рано, то зростає ймовірність того, що світ буде безповоротно відданий серйозній і постійній глобальній зміні клімату на глибоко руйнівному рівні. Ефективна відповідь на виклик глобального потепління не може бути розподілена на наступне століття, а скоріше повинна бути запроваджена в наступному десятилітті, щоб мати хоч якийсь шанс суттєво змінити нахил кривих, які ми бачимо у звіті МГЕЗК. Ми вже перебуваємо в розпалі вибору між альтернативними майбутніми. Цей вибір настає швидко, а наслідки, швидше за все, будуть незворотними. Більше того, верхня межа «суворого 30-річного сценарію» з таким же успіхом може стати прелюдією до ще гірших обставин, якщо політична воля до боротьби з глобальним потеплінням впаде на ранніх стадіях під вагою загального песимізму.

Для того, щоб вийти з періоду жорстких кліматичних змін як цивілізація з надіями на краще майбутнє і з перспективами подальшого розвитку людства, повинна змінитися сама модель того, що є щастям. Глобалізацію доведеться перенаправити. Вона не може існувати вічно в її нинішньому вигляді, заснованому на ненаситному споживанні ресурсів. Об'єднані потреби Китаю та Індії самі по собі не можуть бути задоволені у світі, який і без того сильно обтяжений моделями споживання Сполучених Штатів, Європи та Японії.

Рівні попиту повинні бути приведені у відповідність з наявністю ресурсів. Це може статися як в результаті краху існуючої системи, так і в результаті її цілеспрямованої реконфігурації. Обіцянка про те, що можна досягти високого рівня споживання для всіх людей у всьому світі, не може бути виконана. Ідеал міжнародного розвитку зазнав би краху, що призвело б до глибоких політичних наслідків. Ні Китай, ні Індія не можуть добровільно визнати, що їхні надії на повноцінне суспільство споживання не можуть бути реалізовані.

Висновок

Як зазначалося вище, зменшення навантаження людства на навколишнє середовище може відбуватися в результаті погіршення фізичних умов і супутніх пандемій. Це також може статися як наслідок війни, так і її наслідків. За описаних вище обставин зрозуміло, що навіть ядерна війна не може бути виключена як політичний наслідок глобального потепління. Більше того, так звана «обмежена ядерна війна» в будь-якій частині світу може перерости у повномасштабний обмін ядерними ударами між великими ядерними державами. Навіть якщо припустити, що в запасах Сполучених Штатів і російської федерації буде дуже велике скорочення ядерної зброї, слід мати на увазі, що зброя на борту одного підводного човна, озброєного балістичними ракетами, цілком здатна знищити країну континентального розміру.

Альтернативою скороченню популяцій шляхом децимації є їх скорочення шляхом демографічного управління. Кожна країна має демографічну криву, що показує швидкість, з якою чисельність і склад її населення будуть змінюватися з плином часу, якщо врахувати певні припущення. Сьогодні розвинені держави використовують макроекономічні методи для управління своєю економікою: завтра такі держави можуть шукати макрометоди управління репродуктивним вибором відповідно до базових цілей. Це радикальний відхід, враховуючи те, як люди в усьому світі ставляться до репродуктивної свободи. Але якщо альтернатива справді руйнівна, те, що зараз немислимо, може опинитися на столі. Китай буде першим.

Зміна клімату являє собою постійну зміну у відносинах людства з природою. Оскільки ми вже досягли здатності змінювати природні цикли, ми тепер несемо відповідальність за регулювання нашого впливу на них. Для того, щоб відповідально виконувати це управління, ми повинні покращити здатність врядування справлятися з усіма видами складних явищ: через більш раннє визнання та реагування на важливі виклики; глибше усвідомлення взаємодій поза змістовними та бюрократичними кордонами; а також здатність організовувати та виконувати політику для роботи протягом тривалих періодів часу. Пошук і застосування необхідних політичних і урядових інновацій є складним завданням, але це завдання в межах наших можливостей, як це неодноразово було продемонстровано протягом нашої історії.».

Війна в Україні в свій час закінчиться, але загальна боротьба Європи та світу тільки починається. Масштабний вплив глобальних змін клімату (прискорюваних у межах одного покоління) на європейський континент зробить окремі території некомфортними та непридатними для постійного проживання, порушить цілісне функціонування господарських комплексів (залежних від водного та температурного режимів), підірве місцеву та регіональну продовольчу безпеку.

До 2043-го року глобальне потепління досягне позначки у 2°C від доіндустріального рівня, а «паризькі угоди», які вимагали утримати 1.5°C до 2050-го, провалені вже у 2024-му. Через 18 років 1 мільярд землян буде знаходитися в умовах перманентного теплового стресу (зараз – 69 млн.).

Здійснення всіх необхідних заходів з адаптивної компенсації всіх майбутніх порушень звичайного життя та перехід до нового режиму стабільного та конкурентного процвітання Європи вимагатиме залучення абсолютно всіх наявних ресурсів, союзників та територій.

Свого часу Україна отримала надважливу європейську підтримку у боротьбі за національне виживання, а в майбутній повоєнний період, потенційно, сама буде готова віддячити та простягнути руку допомоги і стати так званою Геокліматичною гаванню Європи – надавши свою територіальну та природну перевагу для компенсації майбутніх втрат Європи, які вона зазнає через зміну клімату.

Кліматичні трансформації радикально порушать та/або унеможливлять виробничий цикл більшості складних існуючих індустріальних видів економічної діяльності: енергетики, агро-пром. комплексу, важкої промисловості, машинобудування тощо. Всі ці комплекси були спроектовані на мапу природно-економічного достатку минулого століття. У більшості випадків їх просторове збереження за звичним розташуванням проблематичне. Дефіцит ключового компонента – води – або не компенсується у принципі, або це економічно затратна справа та погано масштабується (опріснення – не панацея). Під загрозою вся промислова структура європейської економіки.

Європа залежить від товарів, вироблених за кордоном у регіонах, вразливих до впливу дефіциту води (у тому числі сільськогосподарської продукції з так званого дощового землеробства) – це величезна загроза, потенціал якої лише набирає обертів. Поточне стратегічне значення регіонів торговельних партнерів, таких як Південно-Східна Азія та Південна Америка, зростає для Європи. Але нелінійне збільшення кліматичних впливів на місцеві економічні водні ресурси (а також збільшення частоти виникнення стихійних лих, що впливають на виробничі процеси) робить європейську економіку ще більш вразливою в довгостроковій перспективі. Потенційний каскад втрат внутрішнього виробництва через стихійні лиха, температурні режими та нестачу води посилюватиметься непередбачуваним дефіцитом поставок з регіонів світу, які набагато більше схильні до екстремальних наслідків дестабілізованого та мінливого клімату. Проте саме в Україні є найцінніший ресурс XXI століття – безпечний натурекономічний капітал територій.

З 2022 року в Києві наша аналітична група STRATEGIC GROUP SOFIA розробляє методологічний підхід для комплексної інтеграції довгострокового аналізу впливу зміни клімату в загальне просторове планування всієї країни. Такий підхід дає можливість реалізовувати державну політику розвитку та приватні інвестиційні плани з широким спектром реалізованих превентивних та зміцнювальних заходів (з горизонтом прогнозування та планування 20-30 років) – забезпечуючи найнижчу подальшу економічну та соціальну вартість зміни клімату. В світлі найближчих глобальних кліматичних наслідків – Ми повинні притягнути до себе максимальну кількість інвестиційного та людського капіталів, що тікатимуть від важких природних катастроф та нежиттєздатних кліматичних режимів. Пострадянська Україна зі значно пошкодженою старою інфраструктурою – найкращий варіант для такого підходу, так званий чистий аркуш. Попередня теоретична розробка ідеї була реалізована нами в доповіді БОРОТЬБА ЗА ГЕОКЛІМАТИЧНУ ГАВАНЬ ЄВРОПИ - УКРАЇНА [посилання] (Дмитро Єрмолаєв - автор проекту).


ЧОМУ УКРАЇНА Є ГЕОКЛІМАТИЧНОЮ ГАВАННЮ ЄВРОПИ І ЩО ВОНА МОЖЕ ЗРОБИТИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АДАПТАЦІЇ?

А) У найближчі кілька десятиліть вплив зміни клімату на Україну буде менш драматичним, ніж в інших частинах світу. Україна має сильну кліматичну позицію: згідно з нещодавньою оцінкою, вона входить до числа країн з найменшою схильністю до глобального впливу та низькою вразливістю багатосекторального розвитку до впливу зміни клімату. Великі річкові басейни мають достатні ресурси для штучного перенесення водних ресурсів на потреби внутрішніх територій з дефіцитом. Колись історичний тягар у вигляді розташування країни в центрі зустрічі Заходу і Сходу - тепер забезпечує рівновіддалений захист від існуючих і потенційних руйнівних екстремальних «морських» штормових явищ, великих річкових розливів, ураганів і смерчів і т.д.;

Б) На тлі радикальних проблем промислового сектору ЄС з потенційним доступом до води, реструктуризований приватно-державний водний сектор України зможе запропонувати довгострокові стабільні умови для внутрішньоєвропейських релокацій у промисловому секторі та сприяти безпечному та близькому доступу до виробництва продуктів харчування, забезпечити достатні простори для будівництва великих кластерів сонячної та вітрової генерації;

В) Грамотне та адекватне планування адаптації на місцевому та макрорегіональному рівнях може закласти фундамент для створення соціально-економічної системи з «низькою економічною вартістю зміни клімату» під час повоєнної перебудови, з глобальним постачанням наддефіцитних природно-економічних ресурсів у сферах сільського господарства, промисловості та енергетики. Стабільний доступ до води, помірні температури та невелика кількість екстремальних руйнівних погодних явищ стануть базовими умовами, які формуватимуть інвестиційний паспорт країни та входитимуть до планів адаптації Європи.


ЯКІ ФАКТОРИ МОЖУТЬ ЗАВАДИТИ ЦІЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЯК МИ ПРОПОНУЄМО ЇЇ ВИРІШИТИ?

1) Оскільки економічні системи все більше залежать від погодних коливань, очевидно, що система планування інформаційної та системної інфраструктури для генерального планування заходів з адаптації до зміни клімату повинна бути належним чином пов'язана з системами підтримки прийняття рішень. Прогнозована ФАО ООН глобальна продовольча криза вимагає максимальної продуктивності та довгострокової водної безпеки на територіях ключових житниць. В межах України це потребує планування та інженерної розробки нової інфраструктури системи водопостачання для температурного та водного режимів, системний прогноз якої є недостатнім наявними державними інструментами (а організаційно та фінансово перебуває у занедбаному стані);

2) Післявоєнна відбудова буде забезпечена великою часткою зовнішнього фінансування. Головною жертвою обмеженої бюрократичної свідомості та корупції стане час, який може бути втрачено через неповну реалізацію інфраструктурних проектів (їх повного адаптивного потенціалу). Швидкість зміни клімату та її економічні наслідки вимагають швидкості, синхронної поетапності та наукової адекватності – а елементи системної корупції в державі можуть звести нанівець генеральне планування адаптації до зміни клімату. Тому Україні важливо на перших етапах адаптаційного будівництва розраховувати на незалежність організації, яка здійснюватиме моніторинг та експертизу відновлення на відповідність планам адаптації, захищатиме від фрагментації під час перебудови водної системи країни на сталій основі. Тому нам потрібні гарантії незалежності та доброчесності;

3) Методологічно така експертна робота (щодо планів, проектів, політики держави та приватних інвесторів) має здійснюватися в українському Кліматичному центрі, уповноваженому суб'єктами відновлення та інвестування. За нашим задумом, його формування має стати першим важливим кроком у створенні національної мережі однодумців, які поділяють та готові впроваджувати підхід довгострокової адаптації до зміни клімату як повного перепланування країни та нового екологічного мислення. В процесі розвитку це має стати головною платформою української політики;

4) Незалежність Кліматичного центру має бути забезпечена через механізми залучення фінансів багатосторонніх фінансових інституцій та технічну підтримку міжнародних інжинірингових компаній. Сама робота Центру базуватиметься на договірному залученні національних фахових експертів з державно-приватного сектору з обов'язковою співпрацею із зовнішньою науковою спільнотою. Будь-які будівельні та інфраструктурні проекти, які отримають зовнішнє фінансування через державу, мають бути перевірені цим незалежним Центром на відповідність Генеральному плану адаптаційного розвитку України на повоєнний період. Таким чином донори та інвестори зможуть отримати незалежну оцінку проєктам відбудови, а їхня адаптивна інноваційність стане своєрідним запобіжником від корупційного свавілля. З таким механізмом «незалежної кліматичної експертизи» до капіталоємності впроваджуваних заходів жодна спроба корумпованої відбудови не зможе порушити цілісність довгострокового плану адаптації України до зміни клімату.

5) Відповідні «геокліматичні» дослідження, моніторинг, стратегування та державно-корпоративне довгострокове планування адаптації інфраструктури (насамперед водної системи країни та лісовідновлення) усуне базові ризики повоєнного розвитку, збереже природні та штучні засоби виробництва для економіки Європи.

Давно застарілу, а потім зруйновану, пошкоджену війною економіку, інфраструктуру та міста не можна відновити на старих картах та у формах — це було б нестійким підходом для наступного покоління та небезпечним для сьогодення. Попередній дизайн країни базувався на стабільній, помірній моделі навколишнього середовища. Кожен український регіон вже має свій сценарій розвитку теплового та водного балансу, докорінно змінюються умови для звичної флори (в тому числі і в сільському господарстві), водні ресурси «виростають» за межі режиму старої системи господарювання. Потрібен новий редизайн країни, а не засліплене чи недалеке відновлення вразливої країни до умов клімату 2°C + (через 20 років).

Сьогодні ми шукаємо однодумців вдома та за кордоном, і нам потрібна спільна розробка механізму залучення людей та ресурсів до нашого плану, реалізація якого має створити майбутню Україну як потужного гравця у загальноєвропейській адаптації до зміни клімату та зеленої реіндустріалізації. Широта викликів не залишає права на національний егоїзм, а вимагає спільних дій, які забезпечать спільне благо.


Єрмолаєв Дмитро,
Керівник «Геокліматичного відділу» Стратегічної групи Софія