Тема «рідкоземельних» угод між США та Україною в переважаючому медіа-експертному середовищі швидко прийняло прямолінійне тлумачення, яке виходить із прямого прочитання предмету публічного обговорення «rare-earth elements» (з англ. рідкоземельні елементи). Вони за технологією видобутку є часто похідними (побічний продукт) від видобутку та переробки т.зв. «raw strategic minerals» (з англ. стратегічна сировина). Тобто з точки зору промислових процесів ці два поняття співвідносяться грубо як приватне до загального. Й одне без одного не існують. Власне під час сумнозвісної перепалки в Овальному кабінеті 28 лютого 2025-го між Зеленським та Трампом, останній використовував змішаний термін-новояз від себе «raw earth». Видаючи власне факт свого розуміння даної зв’язності та істинний об’єм ресурсів надр, в бік яких направлений американський стратегічний інтерес. Експертно-медійна підтримка в українському просторі, яка обіймала простір інтерпретації даних переговорів за надра, нарочито підкреслює символічність та незначущість «рідкоземельних договорів», апелюючи до невигідної собівартості, незначних запасів, великих строків реалізації та ін. Вважаємо такі оцінки симбіозом профанного підходу та управляємого замилювання очей українського суспільства. На які ж важливі для американців ресурси Трамп пропікає угоду з Україною?

В США у 2024-му вирішили об’єднали переліки критичної сировини, вироблені різними відомствами (Геологічна служба + Міністерство Внутрішніх справ + Міністерство енергетики). Станом на останні співставлення цих списків, до переліку входять 55 мінералів, які вважаються життєво важливими для національної безпеки та економіки США.

Ці мінерали є ключовими компонентами для виробництва високотехнологічної продукції, зокрема електроніки, оборонної техніки та відновлюваних джерел енергії. Важливість моніторингу та забезпечення стабільних постачань цих мінералів підкреслюється на найвищому рівні уряду США, оскільки їх дефіцит може негативно вплинути на економічну стабільність та національну безпеку країни.

Щоб вирішити цю проблему і зменшити вразливість країни до перебоїв у постачанні критично важливих корисних копалин, президент Дональд Трамп 20 грудня 2017 року видав Виконавчий указ 13817 «Федеральна стратегія забезпечення безпечних і надійних поставок критично важливих мінералів». Виконавчий указ наказує Міністру торгівлі, у координації з керівниками окремих органів виконавчої влади та офісів, подати Президенту доповідь, яка включає у тому числі цікавий для нас пункт: «пункт 3) варіанти доступу та розробки критично важливих корисних копалин шляхом інвестицій та торгівлі з нашими союзниками та партнерами;»

«Федеральна стратегія забезпечення безпечних і надійних поставок критично важливих мінералів» (із документа):
«Гарантоване постачання критично важливих мінералів і стійкість їхніх ланцюжків поставок мають важливе значення для економічного процвітання та національної оборони Сполучених Штатів. Сполучені Штати значною мірою залежать від іноземних джерел критично важливих мінералів і від іноземних ланцюжків поставок, що створює потенційну стратегічну вразливість як для нашої економіки, так і для військових.»

Критично важливі мінерали використовуються для виробництва багатьох інших продуктів, важливих для американської економіки та оборони, включаючи передову електроніку; виробниче обладнання; системи виробництва, зберігання та передачі електроенергії; транспортні системи; оборонні системи та інші військові поставки; новітні медичні вироби; та інших систем критичної інфраструктури а також для всієї палітри «розумних» товарів широкого вжитку (персональні комп’ютери, авто та ін.)

Гарантоване постачання цих критично важливих мінералів і стійкість їхніх ланцюжків поставок мають принципове значення для економічної безпеки та національної оборони.

Сполучені Штати сильно залежать від іноземних джерел критично важливих мінералів. Зокрема, Сполучені Штати залежать від імпорту (імпорт перевищує 50 відсотків річного споживання) 31 з 55 мінералів із узагальненого списку. В той час як нафто-газовий сектор став глобалізованим вільним ринком, на якому умовно можна констатувати неможливість штучних криз пропозиції, бо сама індустрія видобування та транспортування стала суттєво багатосторонньою (50+ країн виробників у значному масштабі), - ринок поставок критичних мінералів та матеріалів залишається більш географічно розірваним.

Економічна влада великих компаній відчула вразливість низового ресурсного компонента в системі створення доданої вартості. Національні уряди нових сировинних ойкумен відчули дух нової «золотої лихоманки» та розпочали гру через торг та шантаж із представниками капіталу розвинених країн. Які зараз розігналися в конкуренції між собою за стратегією технологічного імперіалізму, але спіткнулися із специфічними кожному залежностями в неенергетичних сировинних базах (сюди доречі так само відноситься на рівні й продовольство - тема по якій із Україною довгий час намагався вибудувати стратегічне партнерство Китай). Така ситуація змусила ТНК та потужні нац. конгломерати шукати допомоги у відновлених переговорних інструментах національної держави. За чим прослідували делегації ЄС в Африку, Німеччини в Латинську Америку (в країни Літієвого Трикутника) за прямими контрактами літію для VW, китайські прямі контракти з африканськими країнами на умовах «кобальт в обмін на інфраструктури» та ін.

Заповнення цього вакууму поставило США у незручне положення: перемігши у самозабезпеченні, завдяки сланцевій революції, опинилися перед загрозою дефіциту забезпеченості ресурсами для своїх провідних секторів економіки. Недопущення «рідкоземельної кризи ім. 1973-го» вимагало рішучих зовнішньополітичних державних дій, інструментарій яких виходить за межі корпоративних можливостей. Другий строк президента США Трампа врешті розпочався із підтримуючих дій для побудови стійкої Техно-імперії. Перші кроки яких, станом на березень 2025, реалізуються в 1) переговорних «миротворчих» умовах до сторін Україно-Російської війни: відкриття доступу до промислового засвоєння «рідкісних мінералів» (strategic raw minerals); 2) прямі переговори із владою ДР Конго (світовий лідер за танталом, кобальтом та ін.) по стратегічним інвестиціям у видобуток. Африканські ресурсні країни вимушені врівноважувати залежності від Китаю, який виявився більш хижим та цинічним, ніж міфи братерства Глобального Півдня.

Відповідь. Інтерес американців визначений кратним збільшенням попиту за прогнозованого дефіциту пропозиції - це т.зв. розпаковка сировинних баз по мірі вичерпання доступних світових родовищ.

Одна з проблем полягає в тривалих термінах виконання проектів, які не дозволяють гірничодобувній промисловості йти в ногу зі стрімко зростаючим попитом на багато металів, особливо рідкісних. Це стосується як виробництва металів, які зазвичай є побічними продуктами (таких як сурма, індій, кобальт і вісмут) при видобутку інших металів (таких як цинк або мідь), так і тих, де метал або група споріднених металів є основним продуктом (наприклад, метали платинової групи або рідкоземельні). Саме тому держава починає задумуватися над роллю (наслідуючи вже довготривалу політику Китаю) плеча для своїх провідних галузей у сприянні довгих інвестицій у видобувно-переробний сектор. Проте глобальна інерція та розкоординованість дій останніх десятиліть прогнозовано призведе до кризи повільного зростання пропозиції за кратного зростання споживання. Саме до цієї глобальної кризи ключові гравці готують свої ресурсні «підстельні соломки».

США В УКРАЇНІ В ЦЬОМУ ПЛАНІ БАЖАЮТЬ ЗАЦЕМЕНТУВАТИ ПІД СВОЇМ ПРЯМИМ КОНТРОЛЕМ СФЕРИ ВИДОБУТКУ ТИТАНУ, УРАНУ, МАРГАНЦЮ, ЦИРКОНІЮ, ГРАФІТУ ТА ПОБІЖНИХ ПРИ ПЕРЕРОБЦІ РІДКІСНОЗЕМЕЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ.

Існують різні джерела і оцінки майбутнього попиту на метали і мінерали. Це прогноз на 2040-й: кратність збільшення попиту (кратність, не відсотки!) за умови активних інвестицій у масштабоване ВДЕ та електромобілі.

ЄС декларує т.зв. регіональну ресурсну автономію, що означає можливість діяти незалежно від інших регіонів. Іноді це тлумачиться як «самодостатність» і «незалежність».

Європейська комісія визначила 15 сфер технологій, які є особливо вразливими у зв'язку з їхньою залежністю від стратегічних матеріалів. (Звіт JRC «Наука для політики», 2023). Приклади критичних компонентів, що розглядаються тут, включають акумулятори, постійні магніти та напівпровідники, які, у свою чергу, отримують свої властивості з різних металів та мінералів. Ці компоненти мають життєво важливе значення для розробки та експлуатації технологій, що не містять викопного палива, включаючи електромобілі, сховища даних, вітрові турбіни та паливні елементи для виробництва водню.

ЄС значною мірою залежить від імпорту цих критично важливих компонентів, що робить європейську промисловість вразливою до збоїв у глобальних ланцюжках поставок, спричинених, наприклад, геополітичними факторами, торговельними бар'єрами або стихійними лихами.

На ринку літій-іонних акумуляторів домінує Азія, за нею йдуть США. Азіатські компанії також відкривають свою присутність у Європі (прикладами є корейські компанії в Угорщині та Польщі).

У той час як Китай домінує на ринку переробки та виробництва акумуляторів, він має значно менший внутрішній доступ до необхідної сировини. У 2020-му році на Китай припадало 3% світових видобувних потужностей кобальту і 11% літію. Щоб убезпечити ці ресурси, китайські компанії уклали угоди з гравцями в ДР Конго, Південній Америці та Австралії, а також часто інвестують безпосередньо в гірничодобувні компанії та проєкти за кордоном (JRC Science for policy report, 2023).


ЄС: Закон про критичні сировинні матеріали (CRMA)

Оголошена в березні 2023 року, CRMA має на меті сприяти промисловій стійкості, стратегічній незалежності ЄС і стійкості в ланцюжках створення вартості ЄС. Мета полягає в тому, щоб значно зменшити залежність ЄС від імпорту від постачальників в окремих країнах за межами союзу.

CRMA встановила перелік стратегічних сировинних матеріалів, критично важливих для технологій, пов'язаних із зеленим переходом, цифровізацією та обороною. Регламент також встановлює орієнтири для внутрішньої потужності на різних етапах стратегічного ланцюжка поставок сировини, які мають бути досягнуті до 2030 року. Що стосується стратегічної сировини, що споживається в межах ЄС, мета полягає в тому, щоб 10% було видобуто, а 40% перероблено в межах Об'єднання. Крім того, мета полягає в тому, щоб переробні потужності ЄС покривали 25% споживання, а максимум 65% кожної стратегічної сировини імпортувалося з однієї країни.

Щоб задовольнити майбутній попит, металургія повинна мати можливість обробляти рудні концентрати нижчих сортів і видобувати більше металу зі складних руд. Нові технології та методологія також можуть знадобитися для видобутку менших рудних тіл, тих, які в даний час залишаються позаду.

Переробка відходів гірничодобувної промисловості

Багато металів, які можуть знадобитися суспільству сьогодні, можуть бути знайдені невикористаними у відходах гірничодобувної промисловості, таких як купи порожньої породи або шлакові відвали (чого дуже багато в Україні). Те, що є величезним екологічним тягарем сьогоднішнього дня, але може стати потенціалом для переробки на рідкісні мінерали, дорожчання яких робить це рентабельним.

ЄС напрацьовує технології, які є необхідними для реалізації потенціалу з переробки відходів староіндустріального гірничого комплексу залізорудного сектору України (Кривбас). Як це буде працювати у них:

«Проєкт LKAB ReeMAP у Лулео, Швеція, спрямований на видобуток критично важливої сировини з відходів гірничодобувної промисловості. Працюючи у співпраці з Технологічним університетом Лулео та місцевою промисловістю, LKAB прагне створити центр хімічної інженерії для розробки методів вилучення мінеральних добрив, РЗЕ, гіпсу та фтору. Матеріали будуть видобуватися з хвостів від видобутку залізної руди на шахтах Кіруна і Мальмбергет, хвостосховища пройшли подальший етап переробки для виробництва апатитового концентрату перед відкладенням в хвостосховищах. Цей концентрат буде транспортуватися залізницею до індустріального парку Лулео для подальшої переробки з використанням гідрометалургійних процесів, які передбачають розчинення в соляній кислоті та розділення фтору, фосфорної кислоти та змішаних рідкоземельних оксидів. Потім ці оксиди відправлять до Норвегії для поділу на окремі метали. Завод планується до введення в експлуатацію у 2027 році» (Challenges for Meeting Increased Demand for Metals and Minerals. Stockholm. 2024)

У порівнянні з гірничодобувною промисловістю, відновлення корисних копалин з відходів гірничодобувної промисловості дозволяє уникнути фактичних етапів видобутку та дроблення/подрібнення (хвостосховища), але інші етапи процесу, такі як виплавка та очищення, залишаються. Якщо існують технології для вилучення елемента із «сміття», а економія витрат на видобуток може покрити витрати, пов'язані з іншими етапами процесу, видобуток буде дуже вигідним. Враховуючи стрімке кратне зростання попиту в коротко-середньостроковій перспективі (й оцінивши окупність та кратність цін через 10-15 років) - капітальні інвестиції та зовнішній інтерес до українських рідкісних та рідкоземельних ресурсів (пряма добича та перелопачування мільйонів тон старих відходів) однозначно зрозумілий, адже недалекі строки жорсткої зустрічі попиту та пропозиції вимагають створювати виробничі потужності вже із сьогодні на вчора.

Те, як часткова зовнішня влада над територією перерозподілиться між центрами впливу, матиме глибокі наслідки для життя в нашому суспільстві, яке вже зачеплене новими процесами земельної перетасовки. Це визначатиме переможців і переможених суспільства протягом багатьох поколінь, вплине на перспективи розквіту або пригнітить його, визначить характер ієрархічного устрою, підготує шлях до геколіматично стабілізованого національного простору на майбутнє або прокладе шлях до екологічно руйнівного видобутку.

«Іноді може здаватися, що перестановки в землі – це щось дуже далеке, особливо в країнах зі стабільними і навіть зацементованими політичними системами. Подібне почуття, ймовірно, переважало в роки до Французької та Американської революцій, до того, як почалися серйозні Великі перестановки. Але та сама динаміка, яка згодом змусила перерозподілити землю, присутня і сьогодні. Тиск населення на землю, сильні держави з глибоким охопленням суспільства, політичні баталії за контроль над землею та ресурсами все ще підживлюють земельну конкуренцію. У міру того, як ці фактори зміщують і перемелюють, як тектонічні плити, суспільства, вони викликають вимоги та зусилля щодо перерозподілу земель. Попереду ще більше перестановок.» ( Michael Albertus. Land Power. New York. 2025. - p. 252)

Клімат змінюється небувалими темпами, що призводить до непридатності певних регіонів для життя та господарської діяльності, тоді як раніше малопридатні території стають більш привабливими для заселення й ведення сільського господарства. Це стимулює процеси швидкого вилучення ресурсів із земель, що втрачають свою цінність, і водночас загострює конкуренцію за перспективні території.

Уже зараз очевидно, що низинні регіони, такі як частини Індостану та безліч тропічних островів, будуть затоплені підвищенням рівня моря. 65% території російської федерації являють собою вічну мерзлоту. У середньому товщина мерзлоти в більшості регіонів Сибіру та Крайньої Півночі становить від 100 до 500 метрів. Весь цей лід починає інтенсивно таїти, призводячи до щорічних багатометрових просідань поверхні - по суті 2/3 території рф попросту виходитиме із будь-якого обігу, перетворюючись у фактичні болота. Проте й у великих частинах Африки, США, Латинської америки величезні території як інтенсивно затоплюються в одних місцях, так й пересихають у інших, де тривалі посухи та деградація ґрунтів значно ускладнюють використання земель, а подекуди роблять їх повністю непридатними.

Тим часом північні території, такі як Швеція, Фінляндія, Норвегія, Канада, Східна Європа від Балтики до півночі Херсонської області України стають усе перспективнішими для майбутнього заселення та освоєння. Ці зміни прискорюватимуться завдяки конкуренції між центрами технологічних перегонів Північної півкулі (та під’єднаних до них стратегічних союзників) США//ЄС//Китай. Ми вже бачимо сплеск конкуренції за землю в битвах за територію та ресурси, що розгортаються сьогодні. Конфлікти навколо кобальтових та танталових шахт в Африці, стратегічних і родючих продовольчих ресурсів України та її надр, плантацій пальмової олії в Колумбії та ін. - що є похмурими передвісниками того, що може чекати попереду, коли відчайдушні зусилля з накопичення влади над «стратегічною землею» та її ресурсами переростуть у чергове насильство.

Розпочалася глобальна боротьба за обмежені запаси родючих земель, водних ресурсів і природних багатств, із тих що залишилися поза кордонів контролю конкуруючих сторін. Масштабні геоінженерні проєкти можуть охоплювати не лише економіку, а й величезні території. Впливові та багаті країни невдовзі розпочнуть зміцнювати свої кордони, поглиблюючи нерівність між тими, хто захищений від наслідків кліматичних змін, і тими, хто від них страждає (США саме це і робить, бо потік мігрантів представлений жертвами пересохших земель Лат. Америки). Така динаміка продовжить актуальність контролю над землями та їхнього перерозподілу, вільний глобалізаційних допуск до котрих за старих правилами стає неприйнятним.

Щоб не стати жертвою екологічних наслідків сировинної надексплуатації надр (як-то місячний пейзаж кобальтових копанок в ДР Конго) та односторонніх економічних зв’язків зі США по темі використання стратегічних ресурсів - необхідно на період 2020-2030-х років сформувати чотирикутник міжнародної співпраці, який би врівноважував інтереси конкуруючих сторін, стимулював збільшення глибини переробки сировини на території України як результату конкуренції-кооперації та збільшував простір для політичних маневрів по гарантуванню безпеки, залишаючи Україну та її потенціал раціонально розділеним-включеним в декілька геоекономічних проєктів водночас. Для реалізації цих планів Україні слід орієнтуватися на два типи ситуативних союзників:

1. Геокліматичні сусіди, які розділяють як природні системи з Україною, так і просторову економічну вигоду від їхнього майбутнього розвитку, в т.ч. геоекономіку глобальної «релокації на Північ». До таких сусідів входять: країни Центрально-східної Європи, які вже мають формат субрегіональних проектних відносин. Це т.зв. «Тримор'є» (Ініціатива трьох морів): Австрія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словаччина та Словенія + Україна + потенційно Білорусь;

1. Глобальні конкуренти за статус центру розвитку, «техно-імперіалістичної» першості: що для нас є потенційними донорами техніки та технологій та які мають ресурс для надання «індустріалізації на експорт» у боротьбі за включення до своєї зони контролю ресурсних «третіх сторін». США//ЄС//Китай.

Важливо зберегти суверенний контроль над помірним та вибірковим використанням ресурсів між сторонами:

• /США/ Спільна розробка з американськими партнерами таких напрямків: Титан, Уран, Марганець, Цирконій, Графіт та побіжні рідкісноземельні елементи, що виділяються при їх обробці (ванадій, скандій та ін.). Головна умова: переробка має відбуватися на оновлених провідних (екологічних) технологіях, а потужності - в більшості на території України. Переробні виробництва мають гарантувати 1/2 частку доступу для українського національного капіталу, з метою збереження важелів впливу на промислову політику;

• /ЄС та Китай/ Китаю необхідно запропонувати вкорінений економічний та випливаючий політичний інтерес в Україні, який міг би для нього посприяти виходу співпраці з ЄС в питанні мікроелектроніки на якісно вищий рівень. Саме ЄС, а не США, що блокує доступ до цих технологій, є лідером у цій сфері (устаткування ASML, Karl Zeiss та ін.). Серед спільних проєктів можуть бути китай-європейські СП по переробці мільйонів тон відвалів староіндустріального комплексу України (Кривбас) з метою переробки частини рідкоземельних металів на користь європейської політики по самозабезпеченню рідкісними мінералами та матеріалами. Варто говорити також за організацію будівництва акумуляторного кластера - комплексного виробництво готових автомобільних акумуляторів для європейських автовиробників. Виробництво слід організувати з головними постачальниками європейців, досвідченими китайськими компаніями CATL, BYD, Guoxuan та ін.

Китай домінує на ринку постійних магнітів (для авто та ВДЕ) у всьому ланцюжку створення вартості, від видобутку та переробки до виробництва магнітів. У Європі є певне виробництво постійних магнітів, але основна частина потреб регіону задовольняється за рахунок імпорту, майже виключно з Китаю. Маючи майже 18 000 т/рік, ЄС як регіон є найбільшим імпортером китайських магнітів NdFeB. Загалом імпорт ЄС становить 36% експорту цих магнітів Китаєм, а це означає, що Китай контролює 98% ринку рідкоземельних постійних магнітів ЄС. У межах ЄС та України є значні ресурси РЗЕ , але немає виробництва магнітів: варто втілити спільний проєкт із будівництва таких потужностей на території України для потреб ЄС за китайського посередництва;

• /Ініціатива трьох Морів/. По ініціативі України створити блок країн т.зв. "Спільної геокліматичної долі" – як нового регіонального союзу на нео-геоекономічній основі. Це створить необхідність у підключенні до спільної роботи країн Північної Європи (Фінляндія, Норвегія, Швеція). Які представляють субарктичний регіон, який отримує в цілому (в умовах глобального потепління) нові перспективи розвитку і на який має орієнтуватися вертикальна транспортна інфраструктура Північ - Південь. + Довгостроковий інтерес Південно-Східної Азії щодо доступу через інфраструктуру Тримор'я до просторів розвитку європейської «нової Півночі» - що має бути запропоновано в якості одного із змістів розвитку Союзу.

Плани Норвегії добувати рідкісноземельні мінерали із дна океану варто поєднати із потужностями потенціального українського кластеру з переробки, який буде вибудований в межах співпраці із США, ЄС та Китаєм.

Але не забуваємо, що неможливо починати справу, не знаючи предмета, тому суттєвим етапом “Угод” має бути суттєва домашня робота по відновленню галузевого знання про потенціал наших надр та відновлення навичок й компетенцій національного промислового планування (див. «Від сировинного придатка до технологічного лідера»).