© 2019 Strategic Group.Media
ПОВЕРНЕННЯ ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ
Принципова схема нової повоєнної продовольчої політики
Принципова схема нової повоєнної продовольчої політики
(скорочена версія)
“
«Навряд чи людина може розпізнати дияволів, яких сама ж вона і створила»
Україна втрачає в мобілізаційному сенсі 6 бригад щорічно, але не на військовому фронті й не через міграційні процеси, спричинені війною, - а через неінфекційні захворювання, спричинені стрімкою нездоровою трансформацією національної продовольчої системи.
Що відбувається? За даними Міністерства охорони здоров’я України, близько 40% смертей серед чоловіків віком від 20 до 64 років є наслідком вживання алкоголю. Ще 10% припадає на смерті у наслідок вживання нікотину і його наслідків. Але 50 %, тобто близько 19 тис. українців. та 14 тис. (разом +-33тис.) українок, у розквіті сил помирає виключно через набір прямо взаємопов’язаних хвороб, які формуються через шкідливу дієту (деталі див. Додаток 1).
Що відбувається? За даними Міністерства охорони здоров’я України, близько 40% смертей серед чоловіків віком від 20 до 64 років є наслідком вживання алкоголю. Ще 10% припадає на смерті у наслідок вживання нікотину і його наслідків. Але 50 %, тобто близько 19 тис. українців. та 14 тис. (разом +-33тис.) українок, у розквіті сил помирає виключно через набір прямо взаємопов’язаних хвороб, які формуються через шкідливу дієту (деталі див. Додаток 1).
ДІАБЕТ ТА СМЕРТНІСТЬ ВІД ХРОНІЧНИХ ХВОРОБ СПРИЧИНЕНИХ ШКІДЛИВИМ ХАРЧУВАННЯМ
Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є провідною причиною смертності як в Україні, так і в Європі. Однак, існують суттєві відмінності в рівнях захворюваності та смертності між Україною та європейськими країнами.
Смертність від серцево-судинних захворювань:
• Україна: За даними Міністерства охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання є причиною 67% усіх смертей в Україні. Щорічно від ССЗ помирає понад 400 тисяч українців, що становить близько 60% від загальної кількості смертей.
• Європа: У країнах Західної Європи частка смертей від ССЗ значно нижча. Наприклад, у Франції та Японії цей показник становить 29%, у США — 31%.
Тенденції: В Україні спостерігається зростання смертності від ССЗ за останні 30 років майже на 8% (від 56,5% у 1990-му році до 64,3% у 2022-му році). За даними дослідження СТЕПС ВОО3, 91% смертей в Україні — це смерті від неінфекційних хвороб, а 63% з них — внаслідок серцево-судинних захворювань, що можуть бути спровоковані перевантаженням сіллю в раціоні, ожирінням та цукровим діабетом у тому числі.
Показник смертності від хвороб, спричинених високим вмістом глюкози в крові, в нашій країні зріс за 10 років у 2,5 рази та у 2021 р. становив 58 тис. випадків. Лише 10% всіх діабетиків - це генетика та від народження. Більшість отримують діабет 2 типу унаслідок дієтичної самошкоди. Ожиріння і артеріальна гіпертензія, як правило, не просто супутники, а всадники єдиного у своєму розвитку синдрому інсулінорезистентності (гіперінсулінемії), яка відіграє важливу роль як фактор, що збільшує ризик розвитку серцево-судинних ускладнень всіх видів, у тому числі більшості інсультів (ішемічний). Кожного року в нашій країні відбувається близько 130 тисяч випадків інсульту. Близько 35% хворих – люди працездатного віку.
Небезпечне прискорення. Тренди серед найпоширеніших діагнозів, які встановлювали сімейні лікарі України упродовж 2021-2023 років:
В Україні офіційно зареєстровано понад 1,2 мільйона осіб із діагнозом “цукровий діабет”. Однак, за оцінками експертів, реальна кількість хворих може сягати 3,5 мільйона, оскільки значна частина випадків залишається недіагностованою. Тобто на сьогоднішній день кожен 10-й наш громадянин має діабетичний та преддіабетичний стан. Статистично, 50% в цьому стані обов’язково набудуть (без корекції) проблем із ішемічною хворобою судин серця (цукор їх руйнує) - порушиться механізм балансу правильного холестерину (забиті сосуди) - інфаркти - інсульти.
Статистики смертності від серцево-судинних захворювань, серед чоловіків (на 100 000, стандартизовано за віком): Україна - 1300 VS Європа 500 (проте тенденція на збільшення теж з’явилася в Європі, бо проблеми та причини спільні - натиск індустрії ультраперобленої їжі - UPS )
Із 2017 по 2021 смертність від хвороб системи кровообігу (ішемічні в першу чергу - системні холестеринові порушення) збільшилася на 20!%.
Надсмертність населення України від хвороб системи кровообігу наразі залишається серйозною проблемою. Поряд з одним з найвищих у Європі рівнем і несприятливою динамікою особливе занепокоєння викликає структура цієї смертності, а саме надлишкова у порівнянні з країнами Західної Європи частка смертей від ішемічної хвороби серця. Особливістю смертності від ішемічної хвороби серця є те, що, практично не вражаючи дитячі та підліткові контингенти, ця смертність різко підвищується з віку 20 років, значно перевищуючи у працездатному і похилому віці смертність від цереброваскулярних хвороб системи кровообігу.
Наше харчове середовище - тип і якість їжі, яка пронизує наші школи, робочі місця та міста - визначає наш раціон так само, як і наші смаки. І наше продовольче середовище формується не лише і не стільки нашими доходами, а вибором політики нашого уряду - того типу національної продовольчої системи, яка задовільняє попит на харчування. Ціна та доступність продуктів визначається структурою національного виробництва: чи це 1) переважно масове фермерське забезпечення міських агломерацій із промисловим сектором середньообробленої, умовно здорової, продукції та жорстким регламентуванням складу та стандартів продукції (віковий ценз розповсюдження, а не солодощі на рівні очей та рук дитини в кожному маркеті), чи 2) масове агрохолдингово-індустріалізоване виробництво ультраперероблених калорій, складених із модифікованих компонентів харчової промисловості: цукру, жиру та вуглеводнів («з конвейера на тарілку»). У зв'язку з появою супермаркетів і промислових технологій сільське господарство стало масово спеціалізованим і монокультурним. Україна для самозабезпечення потужно прискорилася за другим типом продовольчої моделі (не плутати із виробничо-експортним напрямком).
Хаотична глобалізація українського агро-промислового сектору, його монополістична експортна орієнтованість, як наслідок сировинна модель розвитку, призвели до швидкого переналаштування національної дієти, яка базується на зв’язці супермаркет-ультраоброблений продукт (англ. UPF: така «їжа» з упаковки чи пляшки, яку неможливо зробити в домашніх умовах, щоб воно зберігалося стільки ж часу на полицях із цими ж стабільними якостями).
Домінування великих агрохолдингів як виробників первинних компонентів продуктів харчування не є проблемою в собі. Проблема настає в момент домінантного впливу глобальних трейдингових компаній, які задають стандарти того «що вирощувати», «із чого вирощувати», «як переробляти й у що» на замовлення ТНК виробників (Kraft Heinz, Mondelez, Danone, Nestle, Pepsi та ін.) - від цих умов покупця залежить як споживчі якості більшості продуктів в межах країни, так і якості землекористування (екологічний слід). Але на первинний рівень «Замовника» українських врожаїв виходять ТНК в світі виробників ультраобробленої їжі. Їх продукція потрапляє у кошик майже кожного українця і з втратою здорового фермерства (як наслідок здорожчання натуральної їжі) - тому «зібраних в готовий продукт калорій», які схожі на справжню їжу буде тільки більшати на українських полицях.
Фінансова сила іноземних т.зв. Big Food індустрії (харчові компанії) дозволяє їм динамічно поглинати чи заміняти вітчизняних виробників продуктів харчування, керуючись відпрацьованим підходом в «годуванні» клієнтів, пропонуючи усі три стовпи, на яких проводиться виробництво UPF продуктів: сіль, цукор та жири. Доказано, що інноваційні та покращувані весь час хімічні вміння виробників UPF втіскувати у продукт максимально кількість цих компонентів реалізуються непомітно для рецепторів людини, але помітно для мозку. Цей механізм взламує людську природню схильність толерувати дані компоненти до нескінченності. Це є основною причиною неконтрольованого, стимульованого промисловими хитрощами харчових технологій, переїдання нездоровими калоріями із нульовим вмістом корисних речовин, від яких залежить людське здоров’я.
Смертність від серцево-судинних захворювань:
• Україна: За даними Міністерства охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання є причиною 67% усіх смертей в Україні. Щорічно від ССЗ помирає понад 400 тисяч українців, що становить близько 60% від загальної кількості смертей.
• Європа: У країнах Західної Європи частка смертей від ССЗ значно нижча. Наприклад, у Франції та Японії цей показник становить 29%, у США — 31%.
Тенденції: В Україні спостерігається зростання смертності від ССЗ за останні 30 років майже на 8% (від 56,5% у 1990-му році до 64,3% у 2022-му році). За даними дослідження СТЕПС ВОО3, 91% смертей в Україні — це смерті від неінфекційних хвороб, а 63% з них — внаслідок серцево-судинних захворювань, що можуть бути спровоковані перевантаженням сіллю в раціоні, ожирінням та цукровим діабетом у тому числі.
Показник смертності від хвороб, спричинених високим вмістом глюкози в крові, в нашій країні зріс за 10 років у 2,5 рази та у 2021 р. становив 58 тис. випадків. Лише 10% всіх діабетиків - це генетика та від народження. Більшість отримують діабет 2 типу унаслідок дієтичної самошкоди. Ожиріння і артеріальна гіпертензія, як правило, не просто супутники, а всадники єдиного у своєму розвитку синдрому інсулінорезистентності (гіперінсулінемії), яка відіграє важливу роль як фактор, що збільшує ризик розвитку серцево-судинних ускладнень всіх видів, у тому числі більшості інсультів (ішемічний). Кожного року в нашій країні відбувається близько 130 тисяч випадків інсульту. Близько 35% хворих – люди працездатного віку.
Небезпечне прискорення. Тренди серед найпоширеніших діагнозів, які встановлювали сімейні лікарі України упродовж 2021-2023 років:
- Розлади шлунку – збільшення на 24,6%
- Інсулінонезалежний цукровий діабет (тобто набутий за життя) виріс на 22,7%. Війна й інші фактори (стрес) в Україні могли б пояснити такі тренди, проте є факт глобального подвоєння кількості діабетиків у світі за останні 30-років, згідно із алармістською доповіддю ВОЗ. Але в цьому загальному тренді зі світом у нас своя погіршена крива, що вимагає уваги та негайних дій.
В Україні офіційно зареєстровано понад 1,2 мільйона осіб із діагнозом “цукровий діабет”. Однак, за оцінками експертів, реальна кількість хворих може сягати 3,5 мільйона, оскільки значна частина випадків залишається недіагностованою. Тобто на сьогоднішній день кожен 10-й наш громадянин має діабетичний та преддіабетичний стан. Статистично, 50% в цьому стані обов’язково набудуть (без корекції) проблем із ішемічною хворобою судин серця (цукор їх руйнує) - порушиться механізм балансу правильного холестерину (забиті сосуди) - інфаркти - інсульти.
Статистики смертності від серцево-судинних захворювань, серед чоловіків (на 100 000, стандартизовано за віком): Україна - 1300 VS Європа 500 (проте тенденція на збільшення теж з’явилася в Європі, бо проблеми та причини спільні - натиск індустрії ультраперобленої їжі - UPS )
Із 2017 по 2021 смертність від хвороб системи кровообігу (ішемічні в першу чергу - системні холестеринові порушення) збільшилася на 20!%.
Надсмертність населення України від хвороб системи кровообігу наразі залишається серйозною проблемою. Поряд з одним з найвищих у Європі рівнем і несприятливою динамікою особливе занепокоєння викликає структура цієї смертності, а саме надлишкова у порівнянні з країнами Західної Європи частка смертей від ішемічної хвороби серця. Особливістю смертності від ішемічної хвороби серця є те, що, практично не вражаючи дитячі та підліткові контингенти, ця смертність різко підвищується з віку 20 років, значно перевищуючи у працездатному і похилому віці смертність від цереброваскулярних хвороб системи кровообігу.
Наше харчове середовище - тип і якість їжі, яка пронизує наші школи, робочі місця та міста - визначає наш раціон так само, як і наші смаки. І наше продовольче середовище формується не лише і не стільки нашими доходами, а вибором політики нашого уряду - того типу національної продовольчої системи, яка задовільняє попит на харчування. Ціна та доступність продуктів визначається структурою національного виробництва: чи це 1) переважно масове фермерське забезпечення міських агломерацій із промисловим сектором середньообробленої, умовно здорової, продукції та жорстким регламентуванням складу та стандартів продукції (віковий ценз розповсюдження, а не солодощі на рівні очей та рук дитини в кожному маркеті), чи 2) масове агрохолдингово-індустріалізоване виробництво ультраперероблених калорій, складених із модифікованих компонентів харчової промисловості: цукру, жиру та вуглеводнів («з конвейера на тарілку»). У зв'язку з появою супермаркетів і промислових технологій сільське господарство стало масово спеціалізованим і монокультурним. Україна для самозабезпечення потужно прискорилася за другим типом продовольчої моделі (не плутати із виробничо-експортним напрямком).
Хаотична глобалізація українського агро-промислового сектору, його монополістична експортна орієнтованість, як наслідок сировинна модель розвитку, призвели до швидкого переналаштування національної дієти, яка базується на зв’язці супермаркет-ультраоброблений продукт (англ. UPF: така «їжа» з упаковки чи пляшки, яку неможливо зробити в домашніх умовах, щоб воно зберігалося стільки ж часу на полицях із цими ж стабільними якостями).
Домінування великих агрохолдингів як виробників первинних компонентів продуктів харчування не є проблемою в собі. Проблема настає в момент домінантного впливу глобальних трейдингових компаній, які задають стандарти того «що вирощувати», «із чого вирощувати», «як переробляти й у що» на замовлення ТНК виробників (Kraft Heinz, Mondelez, Danone, Nestle, Pepsi та ін.) - від цих умов покупця залежить як споживчі якості більшості продуктів в межах країни, так і якості землекористування (екологічний слід). Але на первинний рівень «Замовника» українських врожаїв виходять ТНК в світі виробників ультраобробленої їжі. Їх продукція потрапляє у кошик майже кожного українця і з втратою здорового фермерства (як наслідок здорожчання натуральної їжі) - тому «зібраних в готовий продукт калорій», які схожі на справжню їжу буде тільки більшати на українських полицях.
Фінансова сила іноземних т.зв. Big Food індустрії (харчові компанії) дозволяє їм динамічно поглинати чи заміняти вітчизняних виробників продуктів харчування, керуючись відпрацьованим підходом в «годуванні» клієнтів, пропонуючи усі три стовпи, на яких проводиться виробництво UPF продуктів: сіль, цукор та жири. Доказано, що інноваційні та покращувані весь час хімічні вміння виробників UPF втіскувати у продукт максимально кількість цих компонентів реалізуються непомітно для рецепторів людини, але помітно для мозку. Цей механізм взламує людську природню схильність толерувати дані компоненти до нескінченності. Це є основною причиною неконтрольованого, стимульованого промисловими хитрощами харчових технологій, переїдання нездоровими калоріями із нульовим вмістом корисних речовин, від яких залежить людське здоров’я.
Ultra Processed Food
Європейський приклад - правильні висновки.
Офіційний документ головної євро-стратегії «Від ферми до виделки» (про реалізацію якіснішого харчування та відповідних екологічних стандартів «на землі») каже, що: «Понад половина дорослого населення зараз має надлишкову вагу, що сприяє високій поширеності захворювань, пов’язаних з дієтою (включаючи різні типи раку) та пов’язані витрати на охорону здоров’я. В цілому європейські дієти не відповідають національним дієтичним рекомендаціям, а «харчове середовище» не гарантує, що здоровий варіант завжди найлегший. Якби європейські дієти відповідали дієтичним рекомендаціям, екологічний слід харчових систем буде значно скорочено.»
Частково в «Стратегії» використовується мова т.зв. «віктім шеймінгу», «звинувачення жертви»: споживач винен у неправильному харчування, а в самій стратегії головний акцент робиться на інструментах вирощування продуктової сировини, як механізму «озеленення» землі-середовища. Проте оминається ключова причина проблем із здоров’ям через дієту: домінуюча частка населення споживає ультраоброблену їжу, якій дали зелене світло, без обмежень на поширення у всіх вікових групах. І ціна на яку набагато менша за справжню «еко» їжу. ЇЇ доступність не проблематизується у справжньому сенсі.
Промисловість, що виробляє UPF, із легкістю маніпулює вразливостями людського мозку та використовує методи продажу, які усвідомлено із боку виробників, направлені на нарощування узалежненого споживання із біологічно прозорим ультра шкідливим довгостроковим впливом на здоров’я (гарантованим набуттям ключових хронічних хвороб, що вкорочують тривалість життя). Епідеміологічні дані свідчать, що активна щоденна присутність в дієті ультраоброблених продуктів призводить до таких вбивчих захворювань як ожиріння, діабет 2 типу, серцево-судинні захворювання та деякі види раку (які прямо між собою переплітаються та у більшості випадків спричинені дієтою). Відтак, стратегія ЄС «Від ферми до виделки» не має в собі адекватної відповіді на питання того, як державна політика в сфері агропромисловості та продовольчих систем може зупинити вбивчу динаміку із хронічними хворобами та передчасною смертністю від них, що прямо с продовольчою системою й пов’язані. Європейська «Стратегія» майже шепотом формулює правильний відтінок політики здорового харчування, проте не розвиваючи радикальну відповідь на виклик by design створеної небезпечною для здоров’я харчової індустрії: «Комісія також буде шукати можливостей для сприяння переходу на здоровіші дієти та стимулювати ре-формулювання складу продуктів, в тому числі шляхом створення профілів поживних речовин для обмеження просування продуктів з високим вмістом жиру, цукру та.». Безумовно, лише регулювання «вмісту» як інструмент оберігання Big-Food індустрії - це негативний компроміс із точки зору цінностей людського життя-здоров’я. Ультраоброблена «не-їжа» в середньостроковій перспективі людського життя навіть гірша за алкоголь та нікотин (прирівнюючись до важких вуличних наркотиків за рівнем важкості оберненого одужання організму).
Проте варто відмітити, що навіть таке регулювання «вмісту» в ЄС все ж створило певну різницю ринків США та Європи. Перші максимізують склад та вільно приховують, другі - маркують, попереджають, вибірково обмежують. Проте спільним є головний принцип: негативні наслідки першим виявляє сам покупець.
Якщо ви щось чули про епідемію синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю серед дітей (яке в США активно лікують видозміненими амфетамінами), то придивіться до кольору упакованих чи бутильованих солодких продуктів, які потрапляють до рук Вас і ваших дітей: шукайте на маркуванні Жовтий 5 (E102) і Червоний 40 (E129). Yellow 5 (Тартразин, E102) дозволений американським FDA та використовується у цукерках, газованих напоях, снеках, мармеладі, продуктах швидкого приготування. ЄС дозволяє!, але вимагає маркування: «Може негативно впливати на активність і увагу дітей». У Норвегії, як не члена ЄС, дані барвники заборонені: для їх уряду наукових доказів небезпеки для дітей виявилося вдосталь (проте й такої потужної харчової індустрії у них нема, як й їх лобі). С таким же успіхом варто б було ЄС дозволити продавати вільно й опіати в аптеках - достатньо ж одного маркування про небезпеки.
Відтак завзята Західна лібералізація стандартів в харчовій індустрії ультраоброблених продуктів не має ставати для нас вичерпним прикладом для наслідування. Європейські взірці політики продуктового забезпечення не дають відповідь на епідеміологічне зростання хронічних захворювань і передчасних смертей, прямо пов’язаних із сформованими харчовою індустрією дієтами та недоступністю здорової альтернативи (її високої ціни й класової сегрегації): згідно з новим звітом Всесвітньої організації охорони здоров’я, харчові продукти, які пройшли ультраобробку, є причиною приблизно 391 000 смертей щорічно в Європі.
«Ультраобробна харчова промисловість (UPFI) послідовно займається політичною діяльністю, спрямованою на затримку, послаблення або запобігання регулюванню охорони здоров'я, використовуючи такі стратегії, як пряме лобіювання, вплив через «незалежні треті сторони», а також виробництво або стратегічне використання контр-доказів шкідливого впливу.»
Будь-яка боротьба за повернення нації здоров’я та трансформації національної продовольчої системи в бік від ультраобробки - потребує незалежного державного суб’єкта й не може здійснюватися в межах саморегулювання галузі. Харчові ТНК здійснюють значну структурну, інструментальну та дискурсивну владу в глобальному управлінні охороною здоров'я та харчуванням. Присутній дисбаланс сил, який ставить під загрозу здатність глобального управління охороною здоров'я забезпечувати суспільні інтереси. На даному етапі ефективне вибудовування здорової національної продовольчої системи, яка б змогла змінити вектор неінфекційних хронічних захворювань із повзучого зростання, до стрімкого зниження й «старіння», а не «омолодження» цих хвороб - потребує негайної ре-суверенізації державної політики по цій темі й відокремлення обмежувальних та регуляторних рішень в сфері харчування від корумпованих наднаціональних регуляторів
«Комбікормація» дешевими «калоріями в упаковці» національного харчування при самоплинній елітаризації виробництва справжньої поживної їжі - є головною причиною збільшення неінфекційних хронічних хвороб та втрати здоров’я українською нацією. Закономірність таких наслідків випливає із системи виробництва, монополістичному домінуванню якої сприяє державна політика. Не має принципового значення мотивація (умисна чи від обмеженості управлінських здібностей), проте для відповіді на питання «як виправити ситуацію», потрібно розуміти механізм, який необхідно переналаштувати. Сам розмір фермерського господарства не визначає якість виробництва. Американські трейдери-переробники успішно диктують стандарти й скуповуються у тисяч мілких господарств, так само успішно, як й в українських велетнів агрохолдингів. Проте структура мали-середніх господарств має другу сторону медалі (зручність переорієнтації на якісне різноманітне забезпечення внутрішніх локальних споживачів). Саме правильним регулюванням та стимулами це частково вдається підтримувати в ЄС. Це важлива умова можливості створення системи натурального та здорового постачання.
Частково в «Стратегії» використовується мова т.зв. «віктім шеймінгу», «звинувачення жертви»: споживач винен у неправильному харчування, а в самій стратегії головний акцент робиться на інструментах вирощування продуктової сировини, як механізму «озеленення» землі-середовища. Проте оминається ключова причина проблем із здоров’ям через дієту: домінуюча частка населення споживає ультраоброблену їжу, якій дали зелене світло, без обмежень на поширення у всіх вікових групах. І ціна на яку набагато менша за справжню «еко» їжу. ЇЇ доступність не проблематизується у справжньому сенсі.
Промисловість, що виробляє UPF, із легкістю маніпулює вразливостями людського мозку та використовує методи продажу, які усвідомлено із боку виробників, направлені на нарощування узалежненого споживання із біологічно прозорим ультра шкідливим довгостроковим впливом на здоров’я (гарантованим набуттям ключових хронічних хвороб, що вкорочують тривалість життя). Епідеміологічні дані свідчать, що активна щоденна присутність в дієті ультраоброблених продуктів призводить до таких вбивчих захворювань як ожиріння, діабет 2 типу, серцево-судинні захворювання та деякі види раку (які прямо між собою переплітаються та у більшості випадків спричинені дієтою). Відтак, стратегія ЄС «Від ферми до виделки» не має в собі адекватної відповіді на питання того, як державна політика в сфері агропромисловості та продовольчих систем може зупинити вбивчу динаміку із хронічними хворобами та передчасною смертністю від них, що прямо с продовольчою системою й пов’язані. Європейська «Стратегія» майже шепотом формулює правильний відтінок політики здорового харчування, проте не розвиваючи радикальну відповідь на виклик by design створеної небезпечною для здоров’я харчової індустрії: «Комісія також буде шукати можливостей для сприяння переходу на здоровіші дієти та стимулювати ре-формулювання складу продуктів, в тому числі шляхом створення профілів поживних речовин для обмеження просування продуктів з високим вмістом жиру, цукру та.». Безумовно, лише регулювання «вмісту» як інструмент оберігання Big-Food індустрії - це негативний компроміс із точки зору цінностей людського життя-здоров’я. Ультраоброблена «не-їжа» в середньостроковій перспективі людського життя навіть гірша за алкоголь та нікотин (прирівнюючись до важких вуличних наркотиків за рівнем важкості оберненого одужання організму).
Проте варто відмітити, що навіть таке регулювання «вмісту» в ЄС все ж створило певну різницю ринків США та Європи. Перші максимізують склад та вільно приховують, другі - маркують, попереджають, вибірково обмежують. Проте спільним є головний принцип: негативні наслідки першим виявляє сам покупець.
Якщо ви щось чули про епідемію синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю серед дітей (яке в США активно лікують видозміненими амфетамінами), то придивіться до кольору упакованих чи бутильованих солодких продуктів, які потрапляють до рук Вас і ваших дітей: шукайте на маркуванні Жовтий 5 (E102) і Червоний 40 (E129). Yellow 5 (Тартразин, E102) дозволений американським FDA та використовується у цукерках, газованих напоях, снеках, мармеладі, продуктах швидкого приготування. ЄС дозволяє!, але вимагає маркування: «Може негативно впливати на активність і увагу дітей». У Норвегії, як не члена ЄС, дані барвники заборонені: для їх уряду наукових доказів небезпеки для дітей виявилося вдосталь (проте й такої потужної харчової індустрії у них нема, як й їх лобі). С таким же успіхом варто б було ЄС дозволити продавати вільно й опіати в аптеках - достатньо ж одного маркування про небезпеки.
Відтак завзята Західна лібералізація стандартів в харчовій індустрії ультраоброблених продуктів не має ставати для нас вичерпним прикладом для наслідування. Європейські взірці політики продуктового забезпечення не дають відповідь на епідеміологічне зростання хронічних захворювань і передчасних смертей, прямо пов’язаних із сформованими харчовою індустрією дієтами та недоступністю здорової альтернативи (її високої ціни й класової сегрегації): згідно з новим звітом Всесвітньої організації охорони здоров’я, харчові продукти, які пройшли ультраобробку, є причиною приблизно 391 000 смертей щорічно в Європі.
«Ультраобробна харчова промисловість (UPFI) послідовно займається політичною діяльністю, спрямованою на затримку, послаблення або запобігання регулюванню охорони здоров'я, використовуючи такі стратегії, як пряме лобіювання, вплив через «незалежні треті сторони», а також виробництво або стратегічне використання контр-доказів шкідливого впливу.»
Будь-яка боротьба за повернення нації здоров’я та трансформації національної продовольчої системи в бік від ультраобробки - потребує незалежного державного суб’єкта й не може здійснюватися в межах саморегулювання галузі. Харчові ТНК здійснюють значну структурну, інструментальну та дискурсивну владу в глобальному управлінні охороною здоров'я та харчуванням. Присутній дисбаланс сил, який ставить під загрозу здатність глобального управління охороною здоров'я забезпечувати суспільні інтереси. На даному етапі ефективне вибудовування здорової національної продовольчої системи, яка б змогла змінити вектор неінфекційних хронічних захворювань із повзучого зростання, до стрімкого зниження й «старіння», а не «омолодження» цих хвороб - потребує негайної ре-суверенізації державної політики по цій темі й відокремлення обмежувальних та регуляторних рішень в сфері харчування від корумпованих наднаціональних регуляторів
«Комбікормація» дешевими «калоріями в упаковці» національного харчування при самоплинній елітаризації виробництва справжньої поживної їжі - є головною причиною збільшення неінфекційних хронічних хвороб та втрати здоров’я українською нацією. Закономірність таких наслідків випливає із системи виробництва, монополістичному домінуванню якої сприяє державна політика. Не має принципового значення мотивація (умисна чи від обмеженості управлінських здібностей), проте для відповіді на питання «як виправити ситуацію», потрібно розуміти механізм, який необхідно переналаштувати. Сам розмір фермерського господарства не визначає якість виробництва. Американські трейдери-переробники успішно диктують стандарти й скуповуються у тисяч мілких господарств, так само успішно, як й в українських велетнів агрохолдингів. Проте структура мали-середніх господарств має другу сторону медалі (зручність переорієнтації на якісне різноманітне забезпечення внутрішніх локальних споживачів). Саме правильним регулюванням та стимулами це частково вдається підтримувати в ЄС. Це важлива умова можливості створення системи натурального та здорового постачання.
Big food and the World Health Organization: a qualitative study of industry attempts to influence global-level non-communicable disease policy (2021). Доступ: https://gh.bmj.com/content/6/6/e005216
ПІРАМІДА «ГЛОБАЛІЗОВАНОЇ» ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
- ВИРОБНИКИ ПЕРВИННОЇ ТА СЛАБООБРОБЛЕНОЇ СИРОВИНИ
Україна значно відрізняється від Європи та США своєю структурою аграрного сектору. Висока концентрація земель у великих агрохолдингах забезпечує ефективність виробництва, але виміщає малих конкурентів, які намагаються так само вклинитись в трейдингові «схеми». Натомість європейська модель спрямована на підтримку малих фермерів, що сприяє збереженню екологічного балансу та культурних традицій. США демонструють гнучкість, поєднуючи потужність великих корпорацій із підтримкою сімейних ферм, хоча разом вони лише обслуговують Big Food, із відповідними наслідками для нац. здоров’я (не кращий взірець для наслідування).
Співвідношення великих агрокомпаній та середніх/малих фермерських господарств: Україна, Європа, США
Україна: Держава агрохолдингів
Україна, з її родючими чорноземами, є одним із провідних світових виробників зернових і олійних культур. Однак структура аграрного сектору демонструє значну концентрацію земель у великих агрохолдингах.
• 85% оброблюваних земель в Україні знаходяться у користуванні великих сільськогосподарських підприємств (зокрема агрохолдингів).
• На 851 підприємство припадає обробіток площ понад 1 000 га. Разом вони використовують близько 6,4 млн га землі, що становить понад 25% усіх сільгоспугідь країни.
• 77% господарств мають менше 100 га, але їхня частка у виробництві продукції становить лише 15–20%.
Великі компанії, такі як МХП, Kernel, Астарта, забезпечують високу ефективність завдяки доступу до сучасних технологій, значному фінансуванню та вертикальній інтеграції. Наприклад, Kernel, найбільший виробник і експортер соняшникової олії, обробляє понад 500 000 га землі.
Європа: Підтримка малих фермерів як основи сільського господарства
Європейський Союз має зовсім інший підхід до структури аграрного сектору. Тут домінують малі та середні фермерські господарства, які обробляють площі, значно менші за українські.
- 75% сільськогосподарських підприємств у ЄС обробляють менше 10 га землі. Найбільше таких ферм у Румунії, Польщі та Італії.
- • У країнах Західної Європи, таких як Франція, Німеччина та Нідерланди, середній розмір господарства становить 30–50 га.
- • В Італії 95% господарств управляють площами менше 50 га.
Аграрний сектор США унікальний завдяки поєднанню великих агрокомпаній і сімейних ферм. Незважаючи на зростання агрохолдингів, фермерські господарства залишаються ключовими гравцями в агропромисловості.
• 90% сільгосппідприємств у США – це сімейні ферми, але вони різні за масштабами: від дрібних до великих.
• Великі ферми (понад 1 000 акрів, або ~405 га) становлять 4% від загальної кількості господарств, але виробляють понад 50% продукції.
• Середній розмір ферми у США становить 445 акрів (~180 га).
Порівняння України, ЄС і США
Показник | Україна | ЄС | США |
Середній розмір ферми | 1 200–5 000 га (великі) | 10–50 га (малі) | 445 акрів (~180 га) |
Частка великих підприємств | 25% оброблюваних земель | Менше 10% | 4% |
Державна підтримка | Обмежена | Висока | Помірна |
Для кого ми всю нашу землю обробляємо?
2) ТРЕЙДЕРИ - ПЕРЕРОБНИКИ.
На прикладі славнозвісного українського зерна ми можемо побачити поступове домінування ключових глобальних трейдерів-переробників. За підсумками 2023/24 маркетингового року найбільшим експортером зерна з України став український агрохолдинг «Кернел», проте йому майже наодинці приходиться конкурувати з міжнародними гігантами, такими як COFCO (єдиний «національний імпортер» - Китай), Cargill (США), ADM (США), Bunge (США), Louis Dreyfus (Нідерланди, постачали укр. зерно ще з 19 ст.) і Glencore (в 2025 його українську доньку Viterra поглинає Bunge).
Не просто коммодіті-спекулянти. На прикладі ADM: профілі бізнесу. Archer Daniels Midland (ADM) - світовий річний дохід 93,9 мільярда доларів США (2023) - з відкритих джерел.
ADM - один з найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції та постачальник харчових інгредієнтів. Штаб-квартира ADM знаходиться в Чикаго, штат Іллінойс. ADM виробляє, зберігає, транспортує, переробляє, торгує сільськогосподарськими продуктами.
ADM пропонує:
- борошно та зерно — тверда і м'яка пшениця, різні види борошна. Компанія постачає амарант, чіа, кіноа, просо, сорго, ячмінь та ін.;
- горіхи й насіння — виробнича лінія включає широкий асортимент сирих горіхів і арахісу, а також варіанти для подальшої обробки і продажу. Пропозиція насіння включає ячмінь, гречку, чіа, льон, коноплю, лободу, соняшника та ін.;
- олії та жири — олія сої, ріпаку, бавовни, соняшника, кокосу, пальми, ядра пальми та арахісу;
- крохмаль — немодифікований, модифікований та попередньо желатинізований крохмаль;
- сухофрукти — традиційні та органічні сухофрукти та кокосовий горіх. Різновиди включають яблука, абрикоси, бананові чіпси, журавлину, манго, папайю, ананас та родзинки;
- сухі пекарські суміші, начинки та глазурі — продукти для тортів, печива, кексів та пончиків, пекарські суміші, начинки та глазурі;
- емульгатори та стабілізатори — натуральні емульгатори, стабілізатори та загусники для широкого спектру застосувань, включаючи випічку, молочні продукти, супи, соуси та кондитерські вироби;
- підкислювачі, ароматизатори, екстракти та дистиляти, спирти, рослинні білки, паста, рослинні білки, боби та ін.
- ADM пропонує різноманітні асортименти інноваційних продуктів для ринку кормів для тварин. Асортимент продукції ADM варіюється від амінокислот та кормових ферментів до високоякісних макро-кормових інгредієнтів, добавок, преміксів, спеціальних інгредієнтів та спеціальних кормових інгредієнтів, які допомагають оптимізувати здоров'я та харчування тварин.
- ADM є провідним виробником етанолом та біодизелем.
- ADM виробляє біодизельне паливо з олії в ЄС, Бразилії, Канаді та США. ADM виробляє етанол з кукурудзи та працює як самостійно, так і у партнерстві з іншими провідними компаніями.
- ADM також представлена в таких секторах економіки: хімія, будівництво, упаковка, особиста гігієна, пластик, целюлоза та папір.
Компанія, розташована неподалік від Міннеаполіса, є однією з найбільших приватних корпорацій у світі та ключовим постачальником інгредієнтів для харчової промисловості. У її асортименті — 17 різновидів підсолоджувачів, 40 видів солі, 21 тип олій і кулінарних жирів, серед яких кокосова олія для глазурованих снеків, пальмова для кондитерських виробів та арахісова для фритюру.
Cargill забезпечує аграрний сектор усім необхідним — від добрив до фінансових механізмів для мінімізації ризиків. Компанія займається міжнародними поставками зерна та цукрового буряка. Її роль у глобальному харчовому ланцюжку є визначальною. Для харчових компаній, типу Nestle та ін., це найтісніший партнер.
Cargill володіє широкою інфраструктурою, включаючи великі зерносховища (наприклад, у Румунії та Україні) та логістичні центри на цукрових підприємствах у Бразилії. Штат корпорації налічує приблизно 159 тисяч працівників у 65 країнах. Крім цього, Cargill є одним із лідерів у сфері харчових добавок. Він спеціалізується на постачанні різноманітних інгредієнтів, серед яких загусники, підкислювачі, білки та підсолоджувачі, що впливають на текстуру, смак та стійкість продуктів.
Компанія веде діяльність у понад 70 країнах і постачає продукцію ще на 125 ринків. Cargill є стратегічним партнером для виробників харчової промисловості та мереж громадського харчування по всьому світу. Її оборот у цій сфері перевищує 50 мільярдів доларів. Компанія виробляє борошно для хлібопекарень, солод для пивоваріння, сушену кукурудзу для сніданків і закусок, а також шоколад із какао-бобів.
Щоденно на підприємствах Cargill виготовляється майже 10 мільйонів кілограмів харчової солі. Крім того, компанія випускає широкий асортимент цукру та жирів, адаптованих до різних технологічних процесів: спеціальні олії та розпушувачі для випічки, глазурі та вершкові креми, кукурудзяні сиропи для газованих напоїв, а також кілька різновидів цукру з буряка й тростини для кондитерської, молочної, м’ясної продукції та випічки.
Каргіл - христоматійний приклад характерної квазі-монополістичної поведінки глобального коммодіті-трейдера нашого часу.
Згідно відомого дослідження їх корпоративної поведінки від Henry Waxman (колишній конгресмен США):
Їм притаманний тиск на фермерів
• Cargill часто звинувачують у нав’язуванні фермерським господарствам використання певних добрив, пестицидів, насіння і технологій, що робить фермерів залежними від глобальних корпорацій;
• Фермери скаржаться, що змушені продавати врожай за заниженими цінами, оскільки компанія контролює значну частину логістики і доступ до ринків збуту.
Лобіювання своїх інтересів
• Cargill активно використовує лобізм у США та інших країнах для отримання сприятливих умов ведення бізнесу, навіть якщо це суперечить інтересам місцевих громад чи екологічній стійкості;
• Компанію також звинувачують у впливі на політику продовольчої безпеки у бідних країнах, де її діяльність може спричиняти продовольчі кризи;
•Були піймані за руку, в співпраці із іншим топ коммодіті-трейдером, за фактом свідомого сприяння використанню рабської та дитячої праці у своїх постачальників.
Враховуючи такі тенденції в т.зв. «трейдерських» «харчових» компаніях, як нездорова до споживачів конкуренція, виключне керування діями лише думками фінансистів та заперечення власної провини, можна очікувати, що втручання уряду доцільне. Компанії цього типу здатні впливати на національні суверенні можливості в управлінні екологічним просторовим розвитком.
3. ГЛОБАЛЬНІ ПРОДАВЦІ «КАЛОРІЙ»
Ви їх вже знаєте.
ТНК бренди продуктів харчування та напоїв в Україні:
Материнська компанія | Бренд в Україні |
PepsiCo | Pepsi, 7UP, Mirinda, Lipton Ice Tea, Lay's, Cheetos, Doritos, Sandora, Садочок, Сандорик, Чудо, Слов'яночка, Марійка, Агуня |
Nestlé S.A. | Торчин, Мівіна, Nescafé, Nesquik, KitKat, Lion, Purina |
Coca-Cola HBC | Coca-Cola, Fanta, Sprite, Schweppes, BonAqua |
Mondelez International | Milka, Oreo, Barni, TUC, Halls, Dirol, Люкс |
Danone | Данон, Активіа, Растішка, Живинка, Простоквашино |
Carlsberg Group | Львівське, Robert Doms, Kronenbourg 1664, Tuborg, Carlsberg |
Heineken N.V. | Heineken, Amstel, Krušovice |
AB InBev Efes | Чернігівське, Stella Artois, Corona Extra, Budweiser |
Mars, Incorporated | Snickers, Mars, Twix, Bounty, M&M's, Pedigree, Whiskas |
Unilever | Calvé, Hellmann's, Lipton, Brooke Bond, Knorr |
Kraft Heinz | Heinz, Philadelphia, Capri-Sun, Jell-O, Maxwell House, Kool-Aid, Planters, Grey Poupon, HP Sauce |
В межах проєкту ВООЗ FEEDCities було проаналізовано зразки продуктів харчування, і при цьому понад 30% відібраних зразків містили велику кількість трансжирів (їх велику шкоду прийшлося доводити 30 років, проте нарешті - це факт), рівень яких перевищував максимально допустиму норму. Про це повідомляє World Health Organization Ukraine від 2024-го р. Дослідження показало, що серед промислово вироблених продуктів, відібраних для тестування, зокрема у деяких видах тортів, печива, десертів на основі молочних продуктів, морозива, заморожених продуктів, маргарину, сирів і переробленого м’яса, а також у зразках "вуличної їжі" (домашня випічка, піца, паніні, донери, фалафель, круасани та тістечка) фіксувалось перевищення максимальної допустимої норми вмісту трансжирів, що наразі становить 2 г на 100 г жиру. Спектр продуктів харчування, у яких перевищене максимально допустиме значення трансжирів, є всеохопним по номенклатурі (велика кількість виробників та самих продуктів). Споживачі не здатні захистити себе від споживання трансжирних кислот шляхом "поінформованого вибору». Промислові виробники, власники закладів харчування та вуличних точок завжди обирають контрабанду до продуктів харчування тих компонентів, які зручні (зберігання) та найдешевші, але завжди найнебезпечніші для організму й не заборонені жорстким чином.
Захист населення від цього фактора ризику має бути прерогативою держави, бо поінформованості споживача вже недостатньо. Промислові технології компонування «їжі» дійшли до того рівня, що споживач не здатен повноцінно відрізняти базовими людськими чуттями (не в лабораторії) справжній нутрієнтний склад. Який раніше був доступний нашому сприйняттю через запах, смак солодкого-соленого-гіркого та консистенцію. Наразі імітаційні компоненти цих складників їжі доступні й для фальсифікацій навіть у закладах т.зв. громадського харчування.
Українцям має бути знайома їх переробна продукція на вітчизняному ринку: Bunge виробляє олії тм.Олейна.
Michael Moss. Salt, Sugar, Fat. - NY- 2013 - p. 187
https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/trans-fat
НОВА ПРОДОВОЛЬЧА ПОЛІТИКА
Виробництво їжі, а не забезпечення калоріями
Ми витрачаємо більше на охорону здоров'я, соціальну допомогу та соціальну підтримку тих, хто страждає від хронічних захворювань, пов'язаних з їжею, ніж коштувало б виправити наш раціон зі значним запасом.
Формування здорової національної дієти потребує в першу чергу не стільки формування споживчих навичок, а створення масштабованої доступної пропозиції. Необхідні активні заборони щодо якості та складу наявних UPF, але обмеженням має паралельно слідувати активне заміщення шкідливих продуктів доступними пропозиціями здорової альтернативи.
Необхідна політика продовольчої економіки, яка є більш справедливою, здоровою, стійкою та здатною гарантувати, що кожен у країні – незалежно від класу, доходу, статі, географії, раси чи віку – має право на доступну, поживну їжу.
Формування здорової національної дієти потребує в першу чергу не стільки формування споживчих навичок, а створення масштабованої доступної пропозиції. Необхідні активні заборони щодо якості та складу наявних UPF, але обмеженням має паралельно слідувати активне заміщення шкідливих продуктів доступними пропозиціями здорової альтернативи.
Необхідна політика продовольчої економіки, яка є більш справедливою, здоровою, стійкою та здатною гарантувати, що кожен у країні – незалежно від класу, доходу, статі, географії, раси чи віку – має право на доступну, поживну їжу.
ПОВОЄННА УКРАЇНА МАЄ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ДЛЯ СВОГО Ж ВИЖИВАННЯ:
- Забезпечити Право кожного громадянина - незалежно від класу, доходу, статі, географії, раси чи віку - на достатню, доступну, здорову їжу;
- В основі державного KPI в питанні ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ показники «кг м’яса на людину», «надоїв на корову», «буханок хліба на сім’ю» мають бути замінені на показники ЗДОРОВ’Я як головний керівний принцип;
- Створити нормативно-правове середовище, яке обмежує вплив Big Food, що сприятиме здоров'ю та зупинить зростання неінфекційних хронічних захворювань;
- Побудувати фінансову архітектуру, яка сприятиме перерозподілу національного бюджету підтримки агрополітики від збочених субсидій та обмежень шкоди, на профілактичну охорону здоров'я та локальне фермерське виробництво екологічно чистих, поживних продуктів харчування та відповідальної обмеженої промислової переробки для потреб внутрішнього споживача;
- Захистити від експансії практик та продуктів ультраобробленої харчової промисловості на публічні заклади харчування та домогосподарства;
- Перетворити (за прикладом ЄС) 25% с/г території на зону органічного фермерства із пріоритетним постачанням здорової агропродукції на внутрішні потреби домогосподарств та переробників (за виключенням UPF - ультрапереробки).
Інструменти трансформації національної продовольчої системи.
• Законодавчо закріпити право на здорову їжу
• Розширювати можливості місцевих виробників
Продовольча бідність останніми роками досягла загрозливого рівня. В даний час існує загальне визнання того, що в нинішніх ринкових умовах здорова їжа коштує дорожче, ніж звичайна дієта.
Зв'язок між дієтою і здоров'ям широко визнаний і практично незаперечний. Нерівність у продовольстві нерозривно пов'язана з поглибленням нерівності у стані здоров’я. Очікувана тривалість здорового життя найбідніших верств суспільства майже на два десятиліття нижча, ніж для найбагатших.
Для України важливо враховувати міжнародний досвід та знайти баланс між ефективністю великих агрохолдингів і підтримкою малих фермерських господарств. Це забезпечить стійкість аграрного сектору, продовольчу безпеку та розвиток сільських територій.
Нам потрібна величезна кількість малих і різноманітних харчових підприємств, щоб розподілити ризики в продовольчій системі та уникнути вузьких місць. І ми повинні підтримувати відновлювальні та дружні до природи ферми, які менше залежать від імпортних ресурсів, таких як синтетичні добрива. Дійсно, нам потрібно більше ферм, а не менше, тому що гігантські спрощені промислові системи ферм часто є найбільш ризикованими з усіх, особливо в умовах погодних флуктуацій через глобальну зміну клімату.
Найкращим підходом до реалізації такої національної продовольчої системи було б створення кластерної двоконтурної агросистеми:
1-й КОНТУР - експортний «клуб агрохолдингів»: сировина та первинна обробка «для інших»;
2-й КОНТУР (внутрішній) - малі та середні фермерські господарства, заточені на забезпечення міських агломерацій.
Важливим завданням, що наскрізно має проходити при формування т. зв. територіального ре-розподілу землі між суб’єктами 1-го та 2-го контурів - інтегральне врахування геокліматичних адаптаційних просторових заходів. До прикладу: важлива частина цих заходів включає в спеціальний спосіб кільцеве відновлення лісових насаджень та відновлення природних місцевих водних ресурсів з метою забезпечення температурного захисту міст та забезпечення водної безпеки місцевого населення. Це активні екологічні стабілізаційні заходи й їх системність вимагатиме спільних скоординованих дій згідно генерального плану зі сторони всієї відповідної місцевої фермерської спільноти. Відновлення екологічно та кліматично стабільних просторів під фермерськими господарствами нового типу дозволить зберегти та у багатьох випадках відтворити локальні історичні гастрономічні культури та продукти (за французькою моделлю).
Формування 2-го КОНТУРУ потребуватиме залучення великої кількості людей, індивідуально вмотивованих до довгострокових інвестицій своїх зусиль у власну землю та пов’язуючих своє сімейне та колективне процвітаюче майбутнє з Україною. В межах належної соціальної технології варто зробити «мотиваційну ставку» (не як єдиного суб’єкта, але значну та значиму силу) на нинішніх та майбутніх ветеранів Україно-російської війни. Із технічним та фінансовим плечем із боку державно-приватного сектору. Тоді повоєнні особисті перспективи та додаткова мотивація виходитимуть із конкретних можливостей, прогарантованих державою на довгу перспективу. Для когось боротьба минула чи майбутня на фронті «за землю» отримає буквальне екзистенційно-матеріалістичне значення.
Ветеранська ре-соціалізація в мирний період перетвориться таким чином на захист батьківщини інакшого типу - захист здоров’я та життя майбутнього нації шляхом забезпечення здорового харчування та відновлення екологічної сталості територій та геокліматичної адекватності їх адаптації. Боротьба за збереження потенціалу України як геокліматичної гавані світу - потребує своїх героїв.
//Про наш національний геокліматичний потенціал (набагато цінніший за корисні копалини та рідкоземельні метали) - див. Маніфест)//
Люди в Україні із кожним роком помирають раніше і живуть більшу частину свого життя з хронічними захворюваннями. Це спричиняється наявною трансформацією системи харчування за найгіршим зразком, який принципово нефункціональний. А витрати на охорону здоров'я, асоційованими з хронічними захворюваннями, викликаними дієтою, швидко стають непомірними. Міжнародне дослідження економічних втрат від діабету, проведене науковцями з університету Гьотінгена, прогнозувало зростання міжнародних витрат від 1,8% світового ВВП з 2015-го року до 2,0% в 2030-му році.
«Проведені нами розрахунку згідно фармакоекономічної моделі PROSIT, характеристик української популяції діабетиків та оцінки витрат, що витрачаються на лікування діабету та його ускладнень в Україні (детальний опис моделі наведено у Розділі 6) показують загальні економічні втрати в 2019 році в діапазоні 36-104 млрд. гривень на рік, що складає 1,0%-2,5% від ВВП. Прямі медичні витрати складають 65% всіх економічних»
Якщо за нинішнім курсом у нас розвиваються сировинні виробники продовольчих промислових компонентів для глобалізованого виробництва UPF, за відсутності розвитку фермерського виробництва натурального харчового різноманіття - на наступному історичному колі 1-й КОНТУР остаточно замістить 2-й. І Україні доведеться лише «збирати» собі калорії на основі базової сировини експортно орієнтованого агросектору.
Зараз ми перебуваємо на розвилці двох шляхів. Ці два шляхи не однаково хороші. Дорога, по якій ми вже довго рухаємось, є оманливо ясною, це гладка автострада, якою ми летимо з великою швидкістю, але в кінці якої на нас чекає катастрофа (цим шляхом біжать на диво синхронно більшість країн). Запчастини нашого транспорту вже із лязгом відлітають з кожним кілометром. Інший же шлях - менш розкатана та більш вибоїста дорога. Але саме вона надасть нам єдиний шанс досягти призначеної мети і зберегти національне здоров’є та стабілізувати демографічні перспективи. Ми - те, що ми їмо. А їмо - те, що є похідним національної продовольчої політики.
• Законодавчо закріпити право на здорову їжу
• Розширювати можливості місцевих виробників
Продовольча бідність останніми роками досягла загрозливого рівня. В даний час існує загальне визнання того, що в нинішніх ринкових умовах здорова їжа коштує дорожче, ніж звичайна дієта.
Зв'язок між дієтою і здоров'ям широко визнаний і практично незаперечний. Нерівність у продовольстві нерозривно пов'язана з поглибленням нерівності у стані здоров’я. Очікувана тривалість здорового життя найбідніших верств суспільства майже на два десятиліття нижча, ніж для найбагатших.
Для України важливо враховувати міжнародний досвід та знайти баланс між ефективністю великих агрохолдингів і підтримкою малих фермерських господарств. Це забезпечить стійкість аграрного сектору, продовольчу безпеку та розвиток сільських територій.
Нам потрібна величезна кількість малих і різноманітних харчових підприємств, щоб розподілити ризики в продовольчій системі та уникнути вузьких місць. І ми повинні підтримувати відновлювальні та дружні до природи ферми, які менше залежать від імпортних ресурсів, таких як синтетичні добрива. Дійсно, нам потрібно більше ферм, а не менше, тому що гігантські спрощені промислові системи ферм часто є найбільш ризикованими з усіх, особливо в умовах погодних флуктуацій через глобальну зміну клімату.
Найкращим підходом до реалізації такої національної продовольчої системи було б створення кластерної двоконтурної агросистеми:
1-й КОНТУР - експортний «клуб агрохолдингів»: сировина та первинна обробка «для інших»;
2-й КОНТУР (внутрішній) - малі та середні фермерські господарства, заточені на забезпечення міських агломерацій.
Важливим завданням, що наскрізно має проходити при формування т. зв. територіального ре-розподілу землі між суб’єктами 1-го та 2-го контурів - інтегральне врахування геокліматичних адаптаційних просторових заходів. До прикладу: важлива частина цих заходів включає в спеціальний спосіб кільцеве відновлення лісових насаджень та відновлення природних місцевих водних ресурсів з метою забезпечення температурного захисту міст та забезпечення водної безпеки місцевого населення. Це активні екологічні стабілізаційні заходи й їх системність вимагатиме спільних скоординованих дій згідно генерального плану зі сторони всієї відповідної місцевої фермерської спільноти. Відновлення екологічно та кліматично стабільних просторів під фермерськими господарствами нового типу дозволить зберегти та у багатьох випадках відтворити локальні історичні гастрономічні культури та продукти (за французькою моделлю).
Формування 2-го КОНТУРУ потребуватиме залучення великої кількості людей, індивідуально вмотивованих до довгострокових інвестицій своїх зусиль у власну землю та пов’язуючих своє сімейне та колективне процвітаюче майбутнє з Україною. В межах належної соціальної технології варто зробити «мотиваційну ставку» (не як єдиного суб’єкта, але значну та значиму силу) на нинішніх та майбутніх ветеранів Україно-російської війни. Із технічним та фінансовим плечем із боку державно-приватного сектору. Тоді повоєнні особисті перспективи та додаткова мотивація виходитимуть із конкретних можливостей, прогарантованих державою на довгу перспективу. Для когось боротьба минула чи майбутня на фронті «за землю» отримає буквальне екзистенційно-матеріалістичне значення.
Ветеранська ре-соціалізація в мирний період перетвориться таким чином на захист батьківщини інакшого типу - захист здоров’я та життя майбутнього нації шляхом забезпечення здорового харчування та відновлення екологічної сталості територій та геокліматичної адекватності їх адаптації. Боротьба за збереження потенціалу України як геокліматичної гавані світу - потребує своїх героїв.
//Про наш національний геокліматичний потенціал (набагато цінніший за корисні копалини та рідкоземельні метали) - див. Маніфест)//
Люди в Україні із кожним роком помирають раніше і живуть більшу частину свого життя з хронічними захворюваннями. Це спричиняється наявною трансформацією системи харчування за найгіршим зразком, який принципово нефункціональний. А витрати на охорону здоров'я, асоційованими з хронічними захворюваннями, викликаними дієтою, швидко стають непомірними. Міжнародне дослідження економічних втрат від діабету, проведене науковцями з університету Гьотінгена, прогнозувало зростання міжнародних витрат від 1,8% світового ВВП з 2015-го року до 2,0% в 2030-му році.
«Проведені нами розрахунку згідно фармакоекономічної моделі PROSIT, характеристик української популяції діабетиків та оцінки витрат, що витрачаються на лікування діабету та його ускладнень в Україні (детальний опис моделі наведено у Розділі 6) показують загальні економічні втрати в 2019 році в діапазоні 36-104 млрд. гривень на рік, що складає 1,0%-2,5% від ВВП. Прямі медичні витрати складають 65% всіх економічних»
Якщо за нинішнім курсом у нас розвиваються сировинні виробники продовольчих промислових компонентів для глобалізованого виробництва UPF, за відсутності розвитку фермерського виробництва натурального харчового різноманіття - на наступному історичному колі 1-й КОНТУР остаточно замістить 2-й. І Україні доведеться лише «збирати» собі калорії на основі базової сировини експортно орієнтованого агросектору.
Зараз ми перебуваємо на розвилці двох шляхів. Ці два шляхи не однаково хороші. Дорога, по якій ми вже довго рухаємось, є оманливо ясною, це гладка автострада, якою ми летимо з великою швидкістю, але в кінці якої на нас чекає катастрофа (цим шляхом біжать на диво синхронно більшість країн). Запчастини нашого транспорту вже із лязгом відлітають з кожним кілометром. Інший же шлях - менш розкатана та більш вибоїста дорога. Але саме вона надасть нам єдиний шанс досягти призначеної мети і зберегти національне здоров’є та стабілізувати демографічні перспективи. Ми - те, що ми їмо. А їмо - те, що є похідним національної продовольчої політики.
APRaD + KSE «Аналіз системи лікування та розрахунок економічних втрат від цукрового діабету в Україні.» - К., 2020 - С.10
ДОДАТОК. 1
(ЯК МИ РАХУВАЛИ)
Доковідний період у нас офіційно помирало 100+ тис. людей працездатного віку кожен рік 18-59 років. Із них 65+ відсотків із причин хвороб сердцево-судинної системи. У 2018 році серед працездатного населення України приблизно 72 841 особа померла через серцево-судинні захворювання, включаючи інсульти. Ця оцінка базується на загальній кількості смертей, частці працездатного населення серед померлих та частці серцево-судинних захворювань у загальній смертності. У 2018 році серед працездатного населення України приблизно 47 347 чоловіків померли через серцево-судинні захворювання, включаючи інсульти. Це становить близько 65% від загальної кількості смертей серед працездатного населення, спричинених цими захворюваннями.
З урахуванням демографічного спаду, спричиненого війною в Україні, можна припустити, що кількість чоловіків працездатного віку, які померли через серцево-судинні захворювання, могла зменшитися до приблизно 37 877 осіб. Це оцінка, враховуючи скорочення чисельності населення на 20%. Тобто Україна продовжує втрачати кожен рік, починаючи від 2022-го включно по 12 бригад в мобілізаційному розумінні, через хвороби, які прямо та опосередковано пов’язані із смертельно шкідливим харчуванням та споживанням (шкідливі звички вже вторинні до цього).
З урахуванням демографічного спаду, спричиненого війною в Україні, можна припустити, що кількість чоловіків працездатного віку, які померли через серцево-судинні захворювання, могла зменшитися до приблизно 37 877 осіб. Це оцінка, враховуючи скорочення чисельності населення на 20%. Тобто Україна продовжує втрачати кожен рік, починаючи від 2022-го включно по 12 бригад в мобілізаційному розумінні, через хвороби, які прямо та опосередковано пов’язані із смертельно шкідливим харчуванням та споживанням (шкідливі звички вже вторинні до цього).
Вам сподобалася стаття? Ваша ласка, пригостіть цукеркою, і ми покращимо нашу роботу. SG SOFIA - некомерційний медіапроект. Help us and Donate!
~
