© 2019 Strategic Group.Media
ТРАМПОНОМІКА - ДВОФАКТОРНА ЗБРОЯ ПРОТИ
«ГЛОБАЛЬНОГО ПІВДНЯ»
«ГЛОБАЛЬНОГО ПІВДНЯ»
Перемога Трампа на президентських виборах 2024-го не є результатом конкуренції можливих альтернативних політик в чистому вигляді, а скоріше - передчасним, докризовим, історичним перевертанням довгострокової економічної моделі в момент, коли попередня себе остаточно вичерпала.
Америка після Другої Світової стала у більшості секторів виробництва лідером технологічних укладів й знявши вершки світової товарної експансії made in USA дозволила собі багатіти всесвітньо відомим американським середнім класом, внаступні десятиліття компенсуючи внутрішнєпадіння норми прибутку через перенесення ланцюжків виробництва у т.зв. «країни третього світу». Цей механізм добре працював допоки кмітливі аборигени країн промислового офшорінгу (переважно Південно-Східна Азія) не почали відтворювати в співставній чи наближеній якості, але із меншою ціною, власні взірці споживацької продукції на базі перейнятого технологічного укладу: помічник почав готувати базові страви на рівні із колишнім майстром. Наприкінці цього жовтня Адміністрація Байдена завершила встановлення обмежень на інвестиції американських осіб і компаній у передові технології в Китаї, включаючи напівпровідники, квантові обчислення та штучний інтелект - мета полягає в тому, щоб перешкодити американському капіталу та ноу-хау допомогти Китаю розробити важливі технології. Китай як світова фабрика почала активно націоналізовуватися, на що одразу відреагував світовий капітал, активно почавши згортати інвестиції та перебираючись до більш конкурентних сусідів за вартістю виробництва та безпечніших із точки зору амбіцій тебе замінити на ринку - в такі як В’єтнам. Торгівельно-спекулятивний капітал та соціально-економічна група, що від нього живиться (40+ млн. людей в США), робили середньострокову ставку ще якийсь час позбагачуватись на офшорингу виробництва у все ще відстаючих від Китаю азійських країнах (В’єтнам, Таїланд, Індонезія), паралельно наповнюючи товстий федеральний бюджет перерозподілом великих корпоративних податків з фінансового сектору, який сидить на відсотку посередництва світової доларової торгівлі. В цій зручні схемі накопилося декілька хиб: 1) Xiomізація чи BYDізація почали витісняти продукти американських торгових компаній чи навіть доморощених виробників, що створило довгостроковий тренд торгового дефіциту (туземці почали тобі ж твої буси продавати); 2) дефіцит створив безпросвітне зростання національного боргу; 3) промислово-сировинні країни офшорингу почали серйозні розмови про майбутні платіжні альтернативи. США, як найбагатший ринок світу, побачили обрії прямої загрози наявним джерелам цього багатства. Відтак соціальний запит та політична дія через демократію виборів (від синіх комірців до національних капіталів) на перегортання політекономічної дошки країни - було питанням часу. Трамп лише відповідав харизмі моменту.
Отже на адміністрацію Трампа покладено завдання перервати конкурентну капіталістичну фазу товарної експансії в сфері розвинутої споживацької продукції із боку Китаю, жорстке розривання трансферу технологій (тримати на відстані витягнутої 10-річної руки). Розрив, який відповідає такому між СРСР та США у 80-ті. Доречі це процес, що був запущений ще попередньою адміністрацією. В якості швидкого інструменту повернення національної конкурентоздатності обрано шлях активного товарно решорингу: «Ми перетворимо Америку на виробничу супердержаву світу» - Трамп.
Фактори повернення конкурентоздатності передбачають 100% стимул перенесення ланцюгів поставок та фінального виробництва товарів, що споживаються в США. Вони складаються: 1) зі зниження податків (паралельно урізаючи бюрократію та лишні держпрограми через новий «Департамент ефективності уряду» імені Ілона Маска); 2) дешевого кредиту (встановлення влади над ФРС); 3) пом’якшення трудового законодавства (анти «ліва» риторика); 4) великі тарифи на імпорт (20-60%): мають зробити вигідним виробництво лише в США 5) здешевлення головного фактора виробництва - енергії. Останній фактор передбачається і як основа майбутньої експортної сили та переваги США.
Америка після Другої Світової стала у більшості секторів виробництва лідером технологічних укладів й знявши вершки світової товарної експансії made in USA дозволила собі багатіти всесвітньо відомим американським середнім класом, внаступні десятиліття компенсуючи внутрішнєпадіння норми прибутку через перенесення ланцюжків виробництва у т.зв. «країни третього світу». Цей механізм добре працював допоки кмітливі аборигени країн промислового офшорінгу (переважно Південно-Східна Азія) не почали відтворювати в співставній чи наближеній якості, але із меншою ціною, власні взірці споживацької продукції на базі перейнятого технологічного укладу: помічник почав готувати базові страви на рівні із колишнім майстром. Наприкінці цього жовтня Адміністрація Байдена завершила встановлення обмежень на інвестиції американських осіб і компаній у передові технології в Китаї, включаючи напівпровідники, квантові обчислення та штучний інтелект - мета полягає в тому, щоб перешкодити американському капіталу та ноу-хау допомогти Китаю розробити важливі технології. Китай як світова фабрика почала активно націоналізовуватися, на що одразу відреагував світовий капітал, активно почавши згортати інвестиції та перебираючись до більш конкурентних сусідів за вартістю виробництва та безпечніших із точки зору амбіцій тебе замінити на ринку - в такі як В’єтнам. Торгівельно-спекулятивний капітал та соціально-економічна група, що від нього живиться (40+ млн. людей в США), робили середньострокову ставку ще якийсь час позбагачуватись на офшорингу виробництва у все ще відстаючих від Китаю азійських країнах (В’єтнам, Таїланд, Індонезія), паралельно наповнюючи товстий федеральний бюджет перерозподілом великих корпоративних податків з фінансового сектору, який сидить на відсотку посередництва світової доларової торгівлі. В цій зручні схемі накопилося декілька хиб: 1) Xiomізація чи BYDізація почали витісняти продукти американських торгових компаній чи навіть доморощених виробників, що створило довгостроковий тренд торгового дефіциту (туземці почали тобі ж твої буси продавати); 2) дефіцит створив безпросвітне зростання національного боргу; 3) промислово-сировинні країни офшорингу почали серйозні розмови про майбутні платіжні альтернативи. США, як найбагатший ринок світу, побачили обрії прямої загрози наявним джерелам цього багатства. Відтак соціальний запит та політична дія через демократію виборів (від синіх комірців до національних капіталів) на перегортання політекономічної дошки країни - було питанням часу. Трамп лише відповідав харизмі моменту.
Отже на адміністрацію Трампа покладено завдання перервати конкурентну капіталістичну фазу товарної експансії в сфері розвинутої споживацької продукції із боку Китаю, жорстке розривання трансферу технологій (тримати на відстані витягнутої 10-річної руки). Розрив, який відповідає такому між СРСР та США у 80-ті. Доречі це процес, що був запущений ще попередньою адміністрацією. В якості швидкого інструменту повернення національної конкурентоздатності обрано шлях активного товарно решорингу: «Ми перетворимо Америку на виробничу супердержаву світу» - Трамп.
Фактори повернення конкурентоздатності передбачають 100% стимул перенесення ланцюгів поставок та фінального виробництва товарів, що споживаються в США. Вони складаються: 1) зі зниження податків (паралельно урізаючи бюрократію та лишні держпрограми через новий «Департамент ефективності уряду» імені Ілона Маска); 2) дешевого кредиту (встановлення влади над ФРС); 3) пом’якшення трудового законодавства (анти «ліва» риторика); 4) великі тарифи на імпорт (20-60%): мають зробити вигідним виробництво лише в США 5) здешевлення головного фактора виробництва - енергії. Останній фактор передбачається і як основа майбутньої експортної сили та переваги США.
«СВЕРДЛИ, КРИХІТКО, СВЕРДЛИ.»
Після сланцевої революції природний газ став основою енергетичного балансу США. Високі поставки та низькі ціни означають, що принаймні частину нового попиту задовольнять нові газові електростанції - У 2023 році газ забезпечив 43 відсотки електроенергії США. США в цьому секторі у лідерах. Ступінь залежності від природного газу в енергосистемах помітно різниться в трьох економіках: 38,4 відсотка в Сполучених Штатах, 19,9 відсотка в Європейському Союзі та 3,3 відсотка в Китаї станом на 2021 рік.
За даними Управління енергетичної інформації, США є найбільшим у світі виробником нафти, на частку якого припадає 22% від загального світового обсягу, а далі йде Саудівська Аравія з видобутком 11%. Переважна більшість американської нафти споживається всередині країни, яка також є найбільшим у світі споживачем нафти. Загальні технічно видобувні ресурси нафти в США становлять 1,66 трильйона барелів - більш ніж в 5,6 рази перевищує доведені запаси Саудівської Аравії. Загальні технічно видобувні ресурси природного газу в США становлять 4,03 квадрильйона (доведені - 625,4 трильйона) кубічних футів, згідно зі звітом, в якому зазначено, що за нинішніх темпів споживання цього природного газу достатньо на наступні 130 років.
Приток цих ресурсів в об’ємі, достатньому для зменшення ціни, вкрай важливий для нової американської економічної перебудови. У головного конкурента, Китаю, промислові 1 кВт⋅год коштує 9 центів (USD) або 3.69 грн. В США 1 кВт⋅год - 8 центів або 3.28 грн (виключення складає Каліфорнія, де нажим на відновлюваній енергетиці призвів до аномальної в США ціни для бізнесу у 30 центів або 12.3 грн). В Україні: від 5.6 грн до 9 грн. для бізнесу та 4.26 грн. для населення (нікчемні керманичі іноді роняють фрази про «там у них ринкова ціна ще вища», що є брехнею, бо ціна в енергетиці - це багатофакторно налаштовуємий параметр, який підганяється індивідуально під структуру економіки різними політиками держави). Ремарка: в США ціна для бізнесу нижча майже у два рази, порівняно із домогосподарствами, хоча взагалі виглядає помірною й зараз, порівняно із європейськими (50 центів в Німеччині, до прикладу). Головний принцип (за виключенням часів стихійних лих) внутрішньої енергетичної політики в США в будь-якому випадку зосереджений на генерації як інструменту розвитку та підтримки міжнародної конкуренції, а не функціонує як самодостатній швидкоокупний бізнес. Проте активна «зелена політика» своєю перехідною вадою має саме такий характер трансформації галузі й тарифи штату Каліфорнія тут яскравий приклад. Трампівська команда чітко виголосило свої наміри стосовно енергетики США - необхідність зменшення бізнес тарифів у два рази, для перемоги на світовому ринку, а отже до 4 центів за 1 кВт⋅год або 1.64 грн. Що на заваді до такої ціни? Екологічні, кліматичні нормативи та політики, а також - державні субсидії зеленої енергетики (високий тариф окупності).
За президентства Трампа зміна клімату свідомо відійде на другий план у дискусіях щодо енергетики, відкривши двері для регуляторних змін, які можуть допомогти галузі. Трамп висловив підтримку збільшенню видобутку нафти, і якщо економіка підтримає це, додатковий видобуток нафти може збільшити приплив попутного газу на ринок. Бюро з управління енергією океану також може змістити акцент на традиційні ресурси, такі як видобуток нафти на шельфі та природного газу. На державних законсервованих землях відновлять видачу дозволів на буріння. За часів Байдена США розробили найменший в історії план продажу оренди морської нафти та газу, протягом п'яти років було заплановано лише три аукціони. Адміністрація Байдена також запровадила правила, які перешкоджають бурінню на більш ніж половині Національного нафтового резерву на Алясці.
Трамп скасує або послабить правила уловлювання метану в США, знизивши виробничі витрати для буровиків. Він також пообіцяв вжити заходів виконавчої влади для прискорення видачі дозволів на газопроводи, що потенційно може збільшити пропускну здатність у ключових регіонах та розконсервує екологічні обмеження добудови таких проєктів як Keystone XL, що тягнуть канадську нафту у американські переробні кластери. Буде скасовано паузу адміністрації Байдена щодо дозволів на нові проєкти з експорту зрідженого природного газу, розчистивши шлях для галузі для будівництва відповідної інфраструктури. Потенційними бенефіціарами є Venture Global LNG Inc., Energy Transfer LP та Commonwealth LNG, їх проєкти пиляться на розгляді в держ. агентствах. У всього є своя ціна, але першим почне платити Глобальний Південь.
За даними Управління енергетичної інформації, США є найбільшим у світі виробником нафти, на частку якого припадає 22% від загального світового обсягу, а далі йде Саудівська Аравія з видобутком 11%. Переважна більшість американської нафти споживається всередині країни, яка також є найбільшим у світі споживачем нафти. Загальні технічно видобувні ресурси нафти в США становлять 1,66 трильйона барелів - більш ніж в 5,6 рази перевищує доведені запаси Саудівської Аравії. Загальні технічно видобувні ресурси природного газу в США становлять 4,03 квадрильйона (доведені - 625,4 трильйона) кубічних футів, згідно зі звітом, в якому зазначено, що за нинішніх темпів споживання цього природного газу достатньо на наступні 130 років.
Приток цих ресурсів в об’ємі, достатньому для зменшення ціни, вкрай важливий для нової американської економічної перебудови. У головного конкурента, Китаю, промислові 1 кВт⋅год коштує 9 центів (USD) або 3.69 грн. В США 1 кВт⋅год - 8 центів або 3.28 грн (виключення складає Каліфорнія, де нажим на відновлюваній енергетиці призвів до аномальної в США ціни для бізнесу у 30 центів або 12.3 грн). В Україні: від 5.6 грн до 9 грн. для бізнесу та 4.26 грн. для населення (нікчемні керманичі іноді роняють фрази про «там у них ринкова ціна ще вища», що є брехнею, бо ціна в енергетиці - це багатофакторно налаштовуємий параметр, який підганяється індивідуально під структуру економіки різними політиками держави). Ремарка: в США ціна для бізнесу нижча майже у два рази, порівняно із домогосподарствами, хоча взагалі виглядає помірною й зараз, порівняно із європейськими (50 центів в Німеччині, до прикладу). Головний принцип (за виключенням часів стихійних лих) внутрішньої енергетичної політики в США в будь-якому випадку зосереджений на генерації як інструменту розвитку та підтримки міжнародної конкуренції, а не функціонує як самодостатній швидкоокупний бізнес. Проте активна «зелена політика» своєю перехідною вадою має саме такий характер трансформації галузі й тарифи штату Каліфорнія тут яскравий приклад. Трампівська команда чітко виголосило свої наміри стосовно енергетики США - необхідність зменшення бізнес тарифів у два рази, для перемоги на світовому ринку, а отже до 4 центів за 1 кВт⋅год або 1.64 грн. Що на заваді до такої ціни? Екологічні, кліматичні нормативи та політики, а також - державні субсидії зеленої енергетики (високий тариф окупності).
За президентства Трампа зміна клімату свідомо відійде на другий план у дискусіях щодо енергетики, відкривши двері для регуляторних змін, які можуть допомогти галузі. Трамп висловив підтримку збільшенню видобутку нафти, і якщо економіка підтримає це, додатковий видобуток нафти може збільшити приплив попутного газу на ринок. Бюро з управління енергією океану також може змістити акцент на традиційні ресурси, такі як видобуток нафти на шельфі та природного газу. На державних законсервованих землях відновлять видачу дозволів на буріння. За часів Байдена США розробили найменший в історії план продажу оренди морської нафти та газу, протягом п'яти років було заплановано лише три аукціони. Адміністрація Байдена також запровадила правила, які перешкоджають бурінню на більш ніж половині Національного нафтового резерву на Алясці.
Трамп скасує або послабить правила уловлювання метану в США, знизивши виробничі витрати для буровиків. Він також пообіцяв вжити заходів виконавчої влади для прискорення видачі дозволів на газопроводи, що потенційно може збільшити пропускну здатність у ключових регіонах та розконсервує екологічні обмеження добудови таких проєктів як Keystone XL, що тягнуть канадську нафту у американські переробні кластери. Буде скасовано паузу адміністрації Байдена щодо дозволів на нові проєкти з експорту зрідженого природного газу, розчистивши шлях для галузі для будівництва відповідної інфраструктури. Потенційними бенефіціарами є Venture Global LNG Inc., Energy Transfer LP та Commonwealth LNG, їх проєкти пиляться на розгляді в держ. агентствах. У всього є своя ціна, але першим почне платити Глобальний Південь.
КЛІМАТИЧНИЙ ПРОЄКТ: «КАРА ЗА СПРОБУ ПЕРЕПРОДАТИ БУСИ»
Якщо (коли) США, крім виходу зі всіх кліматичних угод, подвоїть видобуток природного газу (з якого 4/5 використають для внутрішнього виробництва електроенергії, а 1/5 піде на експорт) та збільшить видобуток нафти на третину, це додатково посилить динаміку потепління з такими наслідками:
1. Зростання викидів парникових газів:
• Подвоєння видобутку природного газу, навіть зважаючи на його відносну екологічність порівняно з вугіллям, призведе до значного збільшення викидів метану, який є одним із найпотужніших парникових газів. Метан затримує тепло в атмосфері у понад 25 разів ефективніше за CO₂, і витоки цього газу неминучі при видобутку, транспортуванні, і спалюванні.
• Збільшення на третину видобутку нафти ще більше підвищить обсяг CO₂ в атмосфері, сприяючи значному зростанню глобальних викидів парникових газів.
2. Динаміка глобального потепління:
• Подвоєння видобутку природного газу та збільшення видобутку нафти призведе до зростання національних і глобальних викидів на 20-30% у наступні десятиліття. За оцінками, це може підвищити швидкість глобального потепління ще на 0,05–0,1°C на десятиліття, додаючи до вже наявного темпу.
• Разом з ефектом від повного послаблення кліматичних політик США, загальне прискорення потепління може досягти 15-20% на кожне десятиліття порівняно з теперішніми оцінками. Це означає, що середнє підвищення температури може скласти 0,24-0,26°C на десятиліття, наближаючи планету до подолання критичної межі у 2°C на десятиліття раніше за прогнози.
3. Ефект “брудної” енергії:
• Зростання обсягів виробництва електроенергії з газу призведе до “зсуву” у бік використання викопного палива замість відновлювальних джерел, таких як сонячна та вітрова енергія, знижуючи інвестиції в чисті технології та зменшуючи ефективність боротьби з кліматичними змінами. Це, своєю чергою, вплине на загальносвітові тренди й може уповільнити розвиток відновлювальної енергетики в інших країнах.
4. Експорт і глобальні наслідки:
• Вихід США на ринки з експортом газу і нафти на тлі збільшення їхнього видобутку може створити надлишкову пропозицію дешевого викопного палива. Це, своєю чергою, уповільнить перехід на “зелені” джерела енергії в країнах-імпортерах, особливо в тих, де використання газу та нафти є дешевшою альтернативою. Економічний вплив на ці ринки ще більше посилить вплив США на клімат, адже інші країни, особливо країни, що розвиваються, можуть відкласти свої плани переходу на відновлювальні джерела енергії.
5. Посилення зворотних ефектів:
• Високі рівні потепління прискорять танення льодовиків, підвищення рівня моря і деградацію вічної мерзлоти, що додатково збільшить викиди парникових газів у вигляді метану та CO₂.
Загалом, описані умови призведуть до зростання глобального потепління приблизно на 15-20% за кожне десятиліття порівняно з поточними темпами, або до 0,24-0,26°C на десятиліття. Це швидше наблизить планету до небезпечних рівнів потепління, а саме 1,5°C вже до 2030-х років та 2°C – до 2040-х років, значно посилюючи екстремальні погодні явища. Грубо кажучи, межа паризьких договорів у недопущенні 2+ до 2050-го переміщена на 10 років назад. У такому світі наші проблеми вже не вичерпуватимуться надто спекотним сонцем влітку, потужними ураганами, підвищенням рівня моря та потопаючими білими ведмедями. Ми будемо намагатися уникнути тисняви кліматичних мігрантів та мільйонних жертв від масового голоду. Й прогноз НАСА, що в найближче десятиліття на глобальну продовольчу систему впадуть наслідки зміни клімату та надексплуатації води - падіння врожайності до 20 %, прийдеться переглянути в сторону катастрофічного для деяких регіонів сценарію.
Якщо глобальне потепління до 2°C настане на 10 років раніше, до 2040 року, країни Глобального Півдня зіткнуться з катастрофічними наслідками із малим часом для адаптації в будь-якому раціональному вигляді. Різке підвищення температур призведе до масових посух, скорочення доступної води для сотен мільйонів й виснаження ґрунтів, що спровокує неврожаї та колапс місцевих продовольчих систем, різке зростання цін на продовольство та голод серед мільйонів людей із поштовхом до масової міграції. Товпи «гватемальців» чи «сирійців» на кордонах Заходу будуть виглядати блякло на фоні внутрішньорегіональних переміщень між кордонами країн, що розвиваються в Південній та Південно-Східній Азії, Південній та Центральній Америці, Північній та Південній Африці. Десятки, якщо не сотні мільйонів людей втратять свої домівки через затоплення. Стане майже неможливим підтримувати інфраструктуру, що призведе до колапсу соціальних систем, загострення конфліктів за ресурси. Голова IPCC (Міжурядова грпуа експертів зі зміни клімату ООН) - Джим Скеа - «Ми не просто в біді, ми небезпечно відстаємо»
За його словами:
🌍 1,5 °C офіційно недосяжні.
🔥 2°C вимагає героїчних дій.
🌡️ Зараз ймовірний результат - 3°C.
1. Зростання викидів парникових газів:
• Подвоєння видобутку природного газу, навіть зважаючи на його відносну екологічність порівняно з вугіллям, призведе до значного збільшення викидів метану, який є одним із найпотужніших парникових газів. Метан затримує тепло в атмосфері у понад 25 разів ефективніше за CO₂, і витоки цього газу неминучі при видобутку, транспортуванні, і спалюванні.
• Збільшення на третину видобутку нафти ще більше підвищить обсяг CO₂ в атмосфері, сприяючи значному зростанню глобальних викидів парникових газів.
2. Динаміка глобального потепління:
• Подвоєння видобутку природного газу та збільшення видобутку нафти призведе до зростання національних і глобальних викидів на 20-30% у наступні десятиліття. За оцінками, це може підвищити швидкість глобального потепління ще на 0,05–0,1°C на десятиліття, додаючи до вже наявного темпу.
• Разом з ефектом від повного послаблення кліматичних політик США, загальне прискорення потепління може досягти 15-20% на кожне десятиліття порівняно з теперішніми оцінками. Це означає, що середнє підвищення температури може скласти 0,24-0,26°C на десятиліття, наближаючи планету до подолання критичної межі у 2°C на десятиліття раніше за прогнози.
3. Ефект “брудної” енергії:
• Зростання обсягів виробництва електроенергії з газу призведе до “зсуву” у бік використання викопного палива замість відновлювальних джерел, таких як сонячна та вітрова енергія, знижуючи інвестиції в чисті технології та зменшуючи ефективність боротьби з кліматичними змінами. Це, своєю чергою, вплине на загальносвітові тренди й може уповільнити розвиток відновлювальної енергетики в інших країнах.
4. Експорт і глобальні наслідки:
• Вихід США на ринки з експортом газу і нафти на тлі збільшення їхнього видобутку може створити надлишкову пропозицію дешевого викопного палива. Це, своєю чергою, уповільнить перехід на “зелені” джерела енергії в країнах-імпортерах, особливо в тих, де використання газу та нафти є дешевшою альтернативою. Економічний вплив на ці ринки ще більше посилить вплив США на клімат, адже інші країни, особливо країни, що розвиваються, можуть відкласти свої плани переходу на відновлювальні джерела енергії.
5. Посилення зворотних ефектів:
• Високі рівні потепління прискорять танення льодовиків, підвищення рівня моря і деградацію вічної мерзлоти, що додатково збільшить викиди парникових газів у вигляді метану та CO₂.
Загалом, описані умови призведуть до зростання глобального потепління приблизно на 15-20% за кожне десятиліття порівняно з поточними темпами, або до 0,24-0,26°C на десятиліття. Це швидше наблизить планету до небезпечних рівнів потепління, а саме 1,5°C вже до 2030-х років та 2°C – до 2040-х років, значно посилюючи екстремальні погодні явища. Грубо кажучи, межа паризьких договорів у недопущенні 2+ до 2050-го переміщена на 10 років назад. У такому світі наші проблеми вже не вичерпуватимуться надто спекотним сонцем влітку, потужними ураганами, підвищенням рівня моря та потопаючими білими ведмедями. Ми будемо намагатися уникнути тисняви кліматичних мігрантів та мільйонних жертв від масового голоду. Й прогноз НАСА, що в найближче десятиліття на глобальну продовольчу систему впадуть наслідки зміни клімату та надексплуатації води - падіння врожайності до 20 %, прийдеться переглянути в сторону катастрофічного для деяких регіонів сценарію.
Якщо глобальне потепління до 2°C настане на 10 років раніше, до 2040 року, країни Глобального Півдня зіткнуться з катастрофічними наслідками із малим часом для адаптації в будь-якому раціональному вигляді. Різке підвищення температур призведе до масових посух, скорочення доступної води для сотен мільйонів й виснаження ґрунтів, що спровокує неврожаї та колапс місцевих продовольчих систем, різке зростання цін на продовольство та голод серед мільйонів людей із поштовхом до масової міграції. Товпи «гватемальців» чи «сирійців» на кордонах Заходу будуть виглядати блякло на фоні внутрішньорегіональних переміщень між кордонами країн, що розвиваються в Південній та Південно-Східній Азії, Південній та Центральній Америці, Північній та Південній Африці. Десятки, якщо не сотні мільйонів людей втратять свої домівки через затоплення. Стане майже неможливим підтримувати інфраструктуру, що призведе до колапсу соціальних систем, загострення конфліктів за ресурси. Голова IPCC (Міжурядова грпуа експертів зі зміни клімату ООН) - Джим Скеа - «Ми не просто в біді, ми небезпечно відстаємо»
За його словами:
🌍 1,5 °C офіційно недосяжні.
🔥 2°C вимагає героїчних дій.
🌡️ Зараз ймовірний результат - 3°C.
«Особисто я вважаю 3-градусний світ екзистенціальною загрозою для людської цивілізації»
Стефан Рамсторф
провідний кліматолог Потсдамського інституту, Німеччина.
ЩО ТАКЕ ПРИСКОРЕННЯ ПОТЕПЛІННЯ «ЗА ДЕСЯТИЛІТТЯ» ОЗНАЧАТИМЕ НА ПРАКТИЦІ? ПРИКЛАДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПІДБРЮШШЯ.
На основі даних Met Office — національної метеорологічної служби Великої Британії:
1) Прискорене опустелювання Південної Європи. Виведення із ладу агропромислового сектору Середземноморья;
2) Ймовірність невідворотного колапсу системи підігріву Північної Європи та Скандинавії вже у середині цього століття (обертання течій AMOC): швидке заморожування регіону, в тому числі із європейською частиною росії. Звідси така увага та проактивна допомога зі сторони варягів Україні в останні воєнні роки - створюють бэкап на основі старих історичних зв’язків. Україна буде якраз на кордонах такого потенційно підморожування із Півночі та перегрітого Півдня, зберігаючи геокліматичну стабільність.;
3) Постраждають турецькі сільськогосподарські культури за екстремальних максимальних і мінімальних температур разом зі зниженням рівня води в річках, що впливають на зрошувальні системи та стоячу воду.;
4) У Леванті споглядатимемо все сильніші шторми та часті морські хвилі спеки, разом із зниженням рівня води в річках Єфраті, Оронті та Йордані, може суттєво вплинути на виробництво сільськогосподарських культур з очікуваним тепловим стресом.;
5) Іранська низовина (прабатьківщина світового землеробства), ймовірно, зазнає великих коливань річної кількості опадів, які можуть потенційно призводити до більш частих, інтенсивних - майже перманентних посух;
6) Критично збільшиться залежність від імпорту продовольства Південно-західною Азією, яка і так є значною (наразі більшість країн імпортують понад 50% своїх зернових), що збільшить залежність від зовнішніх акторів і глобальних ринків;
7) Різке зниження продуктивності у південних пшеничних «хлібних» регіонах Росії із сезонним пересиханням Дону (який й так зараз на межі). Скорочення сільськогосподарського виробництва в країни в цілому може призвести до соціальної нестабільності та посилення міграції, а також вплине на світове постачання продовольства. (Глобальні Стратегічні Тренди до 2055 7th - Міністерство Оборони Британії)»;
Наново будовані Трампом Сполучені Штати в якості індустріальної супер сили за рахунок відмови від заходів із сповільнення глобального потепління перетворить Північну Америку (та приєднавшихся) в нового глобального лиходія із моральної точки зору, набуваючи при цьому релігійного характеру в категоріях жадібного до зростання та реваншу анти-бога. «Зелений» техно-імперіалізм ЄС ідеологічним чином отримає шанс вийти лідером на рівних вагах із Китаєм (перемога в цьому - виклик часу для обох) у боротьбі за душі та серця країн т.зв. Глобального Півдня. Саме вони є першими жорстокими жертвами кліматичної трансформації через потепління й відповідь «хто загрішив й зійшов зі шляху порятунку планети в крайній момент?» матиме чітко оконтурований міжнародний розклад. Припущення про те, що ми все-таки вкладемося у терміни Паризької угоди було неправдоподібне й до американських виборів 2024-го. Якби ми серйозно відносилися до кліматичних змін років п'ятнадцять, нехай навіть десять тому - шанс би був. Але зараз уже пізно. Запрограмований цими змінами прискорений ворох повторюваних катаклізмів, стихійних лих та перетворення певних територій в непридатні до життя швидко зруйнують в масовій свідомості раціональні причинно-наслідкові звязки. В палітрі ідеологізованих політичних каркасів можливе формування трикутнику із таких сторін: 1) спільноти капіталізму катастрофи; 2) месіанський екосоціалізм та 3) геокліматичний реалізм.
1) Прискорене опустелювання Південної Європи. Виведення із ладу агропромислового сектору Середземноморья;
2) Ймовірність невідворотного колапсу системи підігріву Північної Європи та Скандинавії вже у середині цього століття (обертання течій AMOC): швидке заморожування регіону, в тому числі із європейською частиною росії. Звідси така увага та проактивна допомога зі сторони варягів Україні в останні воєнні роки - створюють бэкап на основі старих історичних зв’язків. Україна буде якраз на кордонах такого потенційно підморожування із Півночі та перегрітого Півдня, зберігаючи геокліматичну стабільність.;
3) Постраждають турецькі сільськогосподарські культури за екстремальних максимальних і мінімальних температур разом зі зниженням рівня води в річках, що впливають на зрошувальні системи та стоячу воду.;
4) У Леванті споглядатимемо все сильніші шторми та часті морські хвилі спеки, разом із зниженням рівня води в річках Єфраті, Оронті та Йордані, може суттєво вплинути на виробництво сільськогосподарських культур з очікуваним тепловим стресом.;
5) Іранська низовина (прабатьківщина світового землеробства), ймовірно, зазнає великих коливань річної кількості опадів, які можуть потенційно призводити до більш частих, інтенсивних - майже перманентних посух;
6) Критично збільшиться залежність від імпорту продовольства Південно-західною Азією, яка і так є значною (наразі більшість країн імпортують понад 50% своїх зернових), що збільшить залежність від зовнішніх акторів і глобальних ринків;
7) Різке зниження продуктивності у південних пшеничних «хлібних» регіонах Росії із сезонним пересиханням Дону (який й так зараз на межі). Скорочення сільськогосподарського виробництва в країни в цілому може призвести до соціальної нестабільності та посилення міграції, а також вплине на світове постачання продовольства. (Глобальні Стратегічні Тренди до 2055 7th - Міністерство Оборони Британії)»;
Наново будовані Трампом Сполучені Штати в якості індустріальної супер сили за рахунок відмови від заходів із сповільнення глобального потепління перетворить Північну Америку (та приєднавшихся) в нового глобального лиходія із моральної точки зору, набуваючи при цьому релігійного характеру в категоріях жадібного до зростання та реваншу анти-бога. «Зелений» техно-імперіалізм ЄС ідеологічним чином отримає шанс вийти лідером на рівних вагах із Китаєм (перемога в цьому - виклик часу для обох) у боротьбі за душі та серця країн т.зв. Глобального Півдня. Саме вони є першими жорстокими жертвами кліматичної трансформації через потепління й відповідь «хто загрішив й зійшов зі шляху порятунку планети в крайній момент?» матиме чітко оконтурований міжнародний розклад. Припущення про те, що ми все-таки вкладемося у терміни Паризької угоди було неправдоподібне й до американських виборів 2024-го. Якби ми серйозно відносилися до кліматичних змін років п'ятнадцять, нехай навіть десять тому - шанс би був. Але зараз уже пізно. Запрограмований цими змінами прискорений ворох повторюваних катаклізмів, стихійних лих та перетворення певних територій в непридатні до життя швидко зруйнують в масовій свідомості раціональні причинно-наслідкові звязки. В палітрі ідеологізованих політичних каркасів можливе формування трикутнику із таких сторін: 1) спільноти капіталізму катастрофи; 2) месіанський екосоціалізм та 3) геокліматичний реалізм.
ПЕРШІ НЕОБХІДНІ КРОКИ ПОЛІТИКИ ГЕОКЛІМАТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ ДЛЯ УКРАЇНИ.
Нас очікує прискорена катастрофа продовольчих систем у найбільш густонаселених куточках світу, разом із кризою стабільності функціонування промислових комплексів як в азійській, так і в європейській частинах континенту. Національне вміння використовувати свої можливості в оновлених умовах методами довгострокової продовольчої дипломатії та економічної дипломатії по темі релокації в свою країну чужих постраждалих промислових кластерів вимагають сильних суверенних амбіцій. Українську перебудову за такого підходу варто розпочинати вже сьогодні.
Враховуючи оншоринг як довгостроковий принцип економічної політики США (внутрішня ре-індустріалізація), марно очікувати несировинної поведінки американських капіталів. Натомість варто брати до уваги наближене загострення кризи китайського експорту та потенціал поступового зближення піднебесної із ЄС, через залежність в сфері hi-tech та споріднених проблем через нову американську торгівельну політику. Вклинитися у цей європейсько-китайський економічний промисловий контур - було б вкрай корисно для України.
Питання національної безпеки України, а саме – здатність реалізувати максимальний потенціал розвитку, вимагають підвищення суб'єктності та ініціативної державної участі у процесах опрацювання економічного змісту інтеграційних процесів у Центрально-східній Європі (як варіант - на базисі вже існуючого проєкту Трьох Морів) – з метою створення складної та великої національної індустріальної економіки, перевершуючи запропоновані ззовні спрощені агро-сировинні проєкти.
Щоб реалізувати свої національні інтереси, Україна найближчим часом має виступити ініціатором нового ідеологічного змісту Ініціативи Трьох Морів:
1) Необхідно першими розігнати спільну роботу учасників Ініціативи навколо теми геокліматичних змін та загального розділеного між членами натурекономічного ресурсу в цьому субрегіоні, вигод регіональної кооперації та зв'язків (наприклад, у сфері загального управління стабільним річним водним балансом) у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Частина українських водних басейнів отримує свою воду від сусідів, тому виробити структуру неконфліктних стосунків у цій сфері є першочерговою превентивною безпековою задачею. Розробити в процесі обґрунтування даної кооперації карту спільних еко-систем, що потребують заходів із підвищення стійкості, шляхом реалізації низки спільних транскордонних проектів;
2) Сприяти створенню блоку країн т.зв. "Спільної геокліматичної долі" – як нового регіонального союзу на нео-геоекономічній основі. Це створить необхідність у підключенні до спільної роботи країн Північної Європи (Фінляндія, Норвегія, Швеція). Які представляють субарктичний регіон, який отримує в цілому (в умовах глобального потепління) нові перспективи розвитку і на який має орієнтуватися вертикальна транспортна інфраструктура Північ - Південь. + Довгостроковий інтерес Китаю щодо доступу через інфраструктуру Тримор'я до просторів розвитку європейської «нової Півночі» - має бути запропонований як один з етапів розвитку союзу. Вигода такого ходу представляється у китайській участі в інфраструктурних та виробничих проєктах цього коридору.
3) Виступити з ініціативою включення до попередніх переговорів майбутніх повоєнних представників Білорусі та обов'язкового обговорення її рівноправної участі у Тримор'ї. Білорусь просторово включає важливі для України елементи водної інфраструктури, як і схожий за цінністю натурекономічний ресурс для агросектора та промисловості;
4) Включити детально опрацьоване бачення української економічної посекторальної участі у регіональному проєкті Тримор'я та ЄС загалом. З просторовим планом виробничо-інфраструктурних кластерів, які можуть бути включені до системи європейського розподілу праці. Дані пропозиції повинні ґрунтуватися на прогнозі кліматично спричинених проблем у стабільності господарського комплексу ЄС, його проблем безпеки у середньо- та довгострокових перспективах. Український «Генеральний план післявоєнного розвитку» має загалом пропонувати просторово-часове господарське планування під загальноєвропейську «релокацію» на геокліматично-безпечні українські території.
Економіка геокліматично споріднених та об’єднаних у союз країн Спорідненого блага може прорвати кліматичну інерцію дестабілізації та регіональних конфліктів за дефіцитні ресурси води та помірні території й грунти. Кризи, пов’язані з водою, біорізноманіттям і кліматом, не можуть бути вирішені ізольовано — нам потрібні трансформаційні дії, які ставлять колективні цілі в центр нашої економіки як принцип довгострокової регіональної безпеки.
Враховуючи оншоринг як довгостроковий принцип економічної політики США (внутрішня ре-індустріалізація), марно очікувати несировинної поведінки американських капіталів. Натомість варто брати до уваги наближене загострення кризи китайського експорту та потенціал поступового зближення піднебесної із ЄС, через залежність в сфері hi-tech та споріднених проблем через нову американську торгівельну політику. Вклинитися у цей європейсько-китайський економічний промисловий контур - було б вкрай корисно для України.
Питання національної безпеки України, а саме – здатність реалізувати максимальний потенціал розвитку, вимагають підвищення суб'єктності та ініціативної державної участі у процесах опрацювання економічного змісту інтеграційних процесів у Центрально-східній Європі (як варіант - на базисі вже існуючого проєкту Трьох Морів) – з метою створення складної та великої національної індустріальної економіки, перевершуючи запропоновані ззовні спрощені агро-сировинні проєкти.
Щоб реалізувати свої національні інтереси, Україна найближчим часом має виступити ініціатором нового ідеологічного змісту Ініціативи Трьох Морів:
1) Необхідно першими розігнати спільну роботу учасників Ініціативи навколо теми геокліматичних змін та загального розділеного між членами натурекономічного ресурсу в цьому субрегіоні, вигод регіональної кооперації та зв'язків (наприклад, у сфері загального управління стабільним річним водним балансом) у короткостроковій та довгостроковій перспективах. Частина українських водних басейнів отримує свою воду від сусідів, тому виробити структуру неконфліктних стосунків у цій сфері є першочерговою превентивною безпековою задачею. Розробити в процесі обґрунтування даної кооперації карту спільних еко-систем, що потребують заходів із підвищення стійкості, шляхом реалізації низки спільних транскордонних проектів;
2) Сприяти створенню блоку країн т.зв. "Спільної геокліматичної долі" – як нового регіонального союзу на нео-геоекономічній основі. Це створить необхідність у підключенні до спільної роботи країн Північної Європи (Фінляндія, Норвегія, Швеція). Які представляють субарктичний регіон, який отримує в цілому (в умовах глобального потепління) нові перспективи розвитку і на який має орієнтуватися вертикальна транспортна інфраструктура Північ - Південь. + Довгостроковий інтерес Китаю щодо доступу через інфраструктуру Тримор'я до просторів розвитку європейської «нової Півночі» - має бути запропонований як один з етапів розвитку союзу. Вигода такого ходу представляється у китайській участі в інфраструктурних та виробничих проєктах цього коридору.
3) Виступити з ініціативою включення до попередніх переговорів майбутніх повоєнних представників Білорусі та обов'язкового обговорення її рівноправної участі у Тримор'ї. Білорусь просторово включає важливі для України елементи водної інфраструктури, як і схожий за цінністю натурекономічний ресурс для агросектора та промисловості;
4) Включити детально опрацьоване бачення української економічної посекторальної участі у регіональному проєкті Тримор'я та ЄС загалом. З просторовим планом виробничо-інфраструктурних кластерів, які можуть бути включені до системи європейського розподілу праці. Дані пропозиції повинні ґрунтуватися на прогнозі кліматично спричинених проблем у стабільності господарського комплексу ЄС, його проблем безпеки у середньо- та довгострокових перспективах. Український «Генеральний план післявоєнного розвитку» має загалом пропонувати просторово-часове господарське планування під загальноєвропейську «релокацію» на геокліматично-безпечні українські території.
Економіка геокліматично споріднених та об’єднаних у союз країн Спорідненого блага може прорвати кліматичну інерцію дестабілізації та регіональних конфліктів за дефіцитні ресурси води та помірні території й грунти. Кризи, пов’язані з водою, біорізноманіттям і кліматом, не можуть бути вирішені ізольовано — нам потрібні трансформаційні дії, які ставлять колективні цілі в центр нашої економіки як принцип довгострокової регіональної безпеки.
Did you like the article? Please give us a cup of coffee and we will speed up and improve for you even more.) SG SOFIA - media project - non-commercial. With your help, we will be able to develop it even faster, and the dynamics of the appearance of new Meta-Themes and authors will only accelerate even more. Help us and Donate!
~
