ГЛОБАЛЬНА ГРОШОВА СИСТЕМА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ: НАДНАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА GES

Сучасна криза світових фінансів спонукає до пошуку якісно нової міжнародної грошової системи, яка б привела сукупну грошову масу у відповідність із загальною масою вартості реальних активів у світі, тобто встановила глобальний вартісно-грошовий паритет на засадах міцної наднаціональної валюти як платіжного і резервного засобу. Ідеться про переформатування глобальної валютної системи на матеріально-вартісному підґрунті реальної економіки шляхом створення вартісно адекватної міжнаціональної грошової одиниці, що має позбавити світові фінанси від баласту матеріально незабезпеченої грошової маси та сприяти міжнародним розрахункам у торгівлі, кредитуванню, інвестуванню тощо.

З огляду на це, розкрито авторське бачення створення наднаціональної грошової одиниці GES (Grain Equivalent Standard) на базі середньозваженої ринкової вартості зернового еталону Міжнародної ради по зерну (IGC) за алгоритмом: 1 т зерна IGC → біржова вартість зерна IGC (в дол. США) → грошова одиниця 1 GES. Утворена в такий спосіб валюта набуває вартісного масштабу цін, тобто дістає номінально-вартісну прив'язку до певної вартісної величини взятого за еталон матеріального блага, яким є зерно IGC: 1 GES = вартість 1 т зерна IGC. Як наслідок, світова фінансова система, ґрунтуючись на матеріально-вартісних підвалинах реальної економіки, вартісно оптимізує грошову масу та здобуває досконалого інструментарію розрахунку вартісних параметрів (міри вартості) створених працею матеріальних благ, що гарантує якісне виконання фінансово-розрахункових операцій обміну, платежів, накопичення в міжнародних економічних відносинах. Перевага подібної валютної системи полягає в стабільності грошової одиниці за її купівельною спроможністю на тривалу перспективу, оскільки вартість еталонного зерна IGC, на якій базується валюта GES, перебуває в тренді довгострокової тенденції руху вартості переважної маси товарної продукції, що є чи не найважливішою запорукою стабільності світової фінансової архітектури.



Ключові слова: світова фінансова архітектура; глобальна грошова система; наднаціональна валюта GES.

Яким вимогам має відповідати матеріальний еталон вартості наднаціональної грошової одиниці? Насамперед, речовий еталон повинен бути нероздільним з усім матеріальним багатством, бути його невід'ємною складовою. Ідеться про простий продукт незмінної якості, який існував у минулому й існуватиме в майбутньому. Продукт першої необхідності, найбільш поширений на всіх широтах земної кулі. Він має користуватися стабільним попитом на душу населення незалежно від соціального статусу споживачів, а також від циклічних коливань у економіці, політичних чи соціальних катаклізмів, тобто повинен мати сталу корисність для людини –– як стабілізатор споживчого попиту на нього. Водночас він не має бути привабливим об'єктом фінансових чи якихось інших афер, не піддаватися кон'юнктурним впливам біржової паніки (подібно золоту). Це стосується і його непіддатливості ситуативним впливам моди і емоціям. Виробництво цього продукту має задовольняти зростаючий попит на нього з огляду на приріст населення у світі. Тож попит завжди буде врівноважений з пропозицією в динаміці економічного розвитку як запорука правильного, неспотвореного ціноутворення на цей продукт, формування його достовірної вартості.

Отже, вартість якого продукту може бути взята за основу міжнародної валюти? Перше, що спадає на думку, це продовольчий кошик FAO, вартість якого є базою для обчислення індексу світових цін на продовольство:«Складається із середнього індексу цін за п'ятьма товарними групами (м'ясо, молочні продукти, крупи, олія і цукор). Усього до загального індексу включено 73 котирування цін, які відображають міжнародні ціни на продовольчі товари» . Занадто складно –– 73 котирування по п'ятьох продовольчих групах. Набагато простіше взяти зерновий продукт того самого продовольчого кошика FAO, куди, зокрема, входить кормове зерно для вигодовування худоби і птиці задля отримання м'ясо-молочної продукції. Зерновий продукт кошика FAOпредставлений комбінованим зерном Міжнародної ради по зерну (International Grains Council –– IGC), на основі вартості якого обчислюється індекс світових цін на зернові. «Зведений індекс цін на зернові складено на основі таких показників: індекс цін на пшеницю (середнє значення 10 котирувань пшениці); індекс цін на кукурудзу (середнє значення чотирьох котирувань кукурудзи); індекс цін на ячмінь (середнє значення п'яти котирувань ячменю); одна експортна ціна сорго і зведений індекс цін ФАО на рис». Статистика IGC ведеться з 1949 р., FAO використовує з 1961-го.

Які плюси зернопродуктового (хлібного) еталону вартості грошової одиниці? По-перше, чисто трудове походження зернового продукту: праця і лише праця... на сучасному етапі величезної маси працівників аграрно-профільованої галузі, на вістрі якої землероб. По-друге, стабільність споживання хлібопродуктів людиною незалежно від соціального статусу: в нормі споживання хліба всі рівні –– й багаті, й бідні. При цьому повна відсутність емоційної складової попиту на хліб, лише фізіологічна потреба в ньому, тобто невразливість попиту емоційними штормами. Далі, по-третє, синхронність попиту і пропозиції протягом багатьох десятиліть: виробництво зернових нарощується в такт з приростом населення. «Світове виробництво зерна експоненційно зростає разом із населенням» –– незалежно від циклічних коливань глобальної економіки, економічних криз, зокрема. Закон вартості (там, де він діє), оперативно реагуючи на попит, підлаштовує під нього обсяг виробництва своєчасним переливом капіталу в галузь до середньої норми прибутку. Так, погодно-кліматичні умови... Проте врожайність зернових у світі, незважаючи на примхи природи, виявляє стійке зростання [3, Fig. 1]. Плюс постійні, рік у рік, світові резерви зерна в межах 20––40 % від валового виробництва. Глобальний попит на зернову продукцію в цілому врівноважено з її пропозицією останні 60 років, а це запорука стабільної достовірності («чистоти») вартості продукту: нічого, крім «собівартість + середній прибуток». Єдине, що спотворює ціновий тренд зерна на світових ринках, –– позаринкове формування цін на сиру нафту, а також невгамовні інфляційні «танці» національних валют, про що, до речі, свідчить розкид реальних і номінальних цін на ту саму нафту в доларах і «ножиці» індексів номінальних цін на продовольство з його реальними цінами останні півстоліття. І це за вражаючої синхронності приросту населення, виробництва зерна і видобутку нафти. «Ціни на нафту і продовольство дуже корельовані (93,4 %), і між ними практично немає затримки в часі». Тому слід з певним скепсисом сприймати цінову статистику зернових культур, як і всієї агропродукції, пам'ятаючи про надзвичайну волатильність ціноутворення і аномальне підвищення цін у XXI ст.

Далі на доказовій базі докладніше розглянемо зернову продукцію як товару з позиції попиту і пропозиції та ціноутворення. Розпочнемо з майже синхронного нарощування світового виробництва зернових до чисельного приросту населення світу. Факт очевидний (рис. 1. –– О.В.), згідно з даними Міністерства сільського господарства США і Світового банку за період 1950––2015 рр. Це першочергова умова стійкої рівноваги попиту і пропозиції на даний продукт –– запорука формування оптимальної ціни на нього.

Попит і пропозиція визначаються потребою в продукті й можливостями його виробництва. «Згідно з нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я ООН, добова норма споживання хлібних виробів становить 330 г на особу –– 120 кг на рік» [4]. Водночас «темпи зростання населення та світового врожаю зернових зблизилися: останні три десятиліття ХХ століття річний збір зерна коливався в діапазоні від 300 до 342 кг на людину» [5]. Зважаючи на розбіжність статистичних даних (120 і 300––342 кг на людину на рік), слід мати на увазі різницю між зерновими культурами і хлібопродуктами: перші включають кукурудзу та інші кормові, другі –– ні: «У світовому врожаї переважають три злаки: пшениця і рис, які в основному вживаються в їжу, і кукурудза, яка в основному використовується як корм для худоби» [6]. Крен споживання в бік м'ясо-молочної продукції зумовлює випереджальний тренд виробництва фуражного зерна. З урахуванням тваринництва, виробництво зернових культур досить точно збалансовано з їх споживанням, включаючи період 2008––2018 рр. з його світовою фінансовою кризою 2008-го і різким стрибком цін на нафту в цей час.

За даними Міністерства сільського господарства США, «зростання світового сільськогосподарського виробництва залишалося на диво стабільним протягом останнього 50-річчя: 2,7 % на рік у 1960-х роках і 2,1––2,5 % середньорічного зростання в кожне наступне десятиліття. Зростання врожайності в сільському господарстві відображало тенденції збільшення обсягів виробництва, залишаючись досить стабільним на рівні близько 2,1 % на рік протягом останніх 50 років». Щодо приросту валового виробництва зернових по відношенню до приросту населення світу, то «з 1961 по 2014 р. світове виробництво зерна збільшилося на 280 %, тоді як загальна чисельність населення за цей період –– на 136 %» [7]. Стосовно агропродукції у цілому: «з 1980 по 2004 р. ВВП сільського господарства в усьому світі зростав у середньому на 2 % на рік, тоді як населення світу –– на 1,6 %».

Випереджальний темп виробництва сільгосппродуктів порівняно з приростом населення був зумовлений якісним поліпшенням продовольчого споживання жителів відсталих у розвитку регіонів світу. «У країнах, що розвиваються, попит на зернові зростає швидше, ніж виробництво. Імпорт зернових у ці країни зріс з 39 млн т на рік у 1970-х роках до 103 млн т у 1997––1999 рр., тобто з 4 % їх річного споживання зерна до 9 %». Водночас загальне споживання зернових у світі було синхронізоване з обсягом їх виробництва як за валом, так і на душу населення. Отже, пропозиція зернового продукту в цілому задовольняла зростаючий на нього попит. Навіть у досить фінансово і енергетично нестабільний період 2006––2017 рр., згідно з даними FAO, «виробництво зернових було стійким і зростало пропорційно до попиту на фізичний продукт» [8]. Очевидно, цьому сприяли: а) лінійний приріст як урожайності, так і валового виробництва зернових культур у світі; б) стабільні рік у рік світові резерви зерна на рівні ¼ валового виробництва. При цьому зростаючий експорт зернових до країн, що розвиваються, аж ніяк не позначився на глобальному балансі попиту і пропозиції. До речі, на увагу заслуговує стабільний рівень споживання хлібопродуктів на душу населення в розвинутих країнах, а саме в США і Європі. Це вказує на те, що за нормальних умов життя для середньостатистичної людини характерною є фіксована норма споживання зернових: ні більше –– ні менше. І лише за рахунок триразового покращення в останні 60 років споживання в країнах «третього світу», за даними FAOSTAT, спостерігалася загальносвітова тенденція до збільшення продовольчого споживання на людину. За прогнозами OECD і FAO до 2026 р., «потреби в продовольчих товарах на душу населення залишаться незмінними, крім найменш розвинутих країн». Ціноутворення товарного зерна визначається дією закону вартості на світових ринках: ціна витрат виробництва + середній прибуток, за умов загальної рівноваги попиту і пропозиції. Здавалося б, синхронність продовольчої пропозиції до споживчого попиту мала визначати стабільність ціноутворення –– з трендом до поступового зниження вартості (у ціні) зернового товару в міру зростання продуктивності праці й зниження собівартості виробництва в загальносвітовому масштабі. Але, ні. За останнє століття Перша і Друга світові війни, Велика депресія 1929––1933 рр., ціновий шок енергетичної кризи 1970-х років, урешті-решт, позаринкове формування ціни на нафту в період 2004––2014 рр. суттєво спотворювали тренд ціноутворення на зернову продукцію. Те саме стосується і цін на промислову сировину. Проте загальна тенденція зниження цін у глобальному масштабі є очевидною.

Згідно з даними OECD і FAO, «за останні 100 років реальні ціни на пшеницю знижувалися в середньому на 1,5 % на рік (рис. 2. –– О.В.). Тоді як загальна тенденція останнього століття полягала в зниженні цін, ринки зазнавали потрясінь (війни, політичні кризи і стихійні лиха), які викликали періоди зростання цін і високої волатильності. Масштаби цих потрясінь з часом зменшувалися завдяки підвищенню стійкості виробництва і глобалізації торгівлі. Аналогічні закономірності є очевидними щодо інших товарів».

«Реальні ціни на кукурудзу за більш як сторічний період (1908––2016 рр.) мали тенденцію до зниження, –– продовжують констатувати OECD і FAO, –– причому середня ціна знижувалася на 1,5 % за рік у реальному вираженні (рис. 3. –– О.В.). Аналогічні тенденції притаманні й іншим товарам».

Та сама тенденція на зниження вартості стосується інших зернових культур, включаючи рис, а також зниження загального індексу цін на продовольство в цілому. Продовольча організація ООН стверджує: «Історичні дані свідчать про те, що зростання виробничого потенціалу глобального сільського господарства наразі було більше ніж достатнім для задоволення зростаючого платоспроможного попиту. Про це свідчить (рис. 4. –– О.В.) довгострокове зниження реальних цін на продукти харчування».

Проте з початком XXI ст. ціновий тренд продовольства на зниження сповільнився. Причиною тому став різкий стрибок цін на енергоносії з 2004 р. Кореляція індексу цін на продовольство до ціни на сиру нафту є абсолютно очевидною (рис. 5. –– О.В.): «Ціна, яку ми платимо за продукти харчування, значною мірою визначається вартістю нафти».

Попри це, сільськогосподарський прогноз OECD і FAO на 2017––2026 рр. припустив, що «протягом наступного десятиліття ціни на світові продовольчі товари залишаться на низькому рівні порівняно з попередніми піковими значеннями». Отже, знижувальний з 1960 р. ціновий тренд на основні зернові культури, треба сподіватися, продовжиться й у XXI ст.

І що ж ми маємо? Півтора відсотка щорічного падіння цін на пшеницю і кукурудзу протягом століття. Приблизно таке саме падіння цін і на інші зернові культури, включаючи рис, і на всю аграрну продукцію в цілому. Майже на тих самих показниках наполягає Аграрний департамент США (USDA): «За останні 50 років обсяг світового валового агровиробництва збільшився більше ніж утричі, а зростання продуктивності в сільському господарстві дозволило зробити продовольство доступнішим і дешевшим. У доларах США, з поправкою на інфляцію, ціни на аграрну продукцію падали в середньому на 1 % за рік з 1900 по 2010 р. (рис. 6. –– О.В.), незважаючи на збільшення населення світу з 1,7 млрд до 7 млрд осіб за той самий період».

Як бачимо, падіння протягом останніх 100 років цін (%) на пшеницю і кукурудзу, з одного боку, і на агропродукцію в цілому –– з іншого є досить порівнянним. Щодо загального зниження цін на сировину для обробної промисловості, то експерти МВФ на підставі даних журналу The Economist, аналізуючи поведінку цін з 1862 по 1999 р., відзначають «тенденцію до зниження реальних цін на сировинні товари на 1,3 % за рік протягом останніх 140 років (рис. 7. –– О.В.)» [9].

І тут ми бачимо пропорційну синхронність падіння реальних цін на зернові культури і на сировину для обробної промисловості на порівнянний відсоток. Тобто вартість продукції незмінної якості, до якої належить зерно, поволі дрейфує на зниження десь у межах 1––1,5 % на рік у довгостроковій перспективі. Треба сподіватись, аналогічна тенденція загального зниження вартості на відповідний відсоток охоплює переважну масу товарної продукції у цілому. В такому випадку продовольче зерно як найбільш затребуваний (найуживаніший) споживачами продукт є найліпшим «кандидатом» на роль матеріального еталону вартості, ураховуючи, що тенденція руху його вартості на зниження є типовою для руху вартості переважної маси товарної продукції. Це саме те, що потрібно для стабільності грошової одиниці за її купівельною спроможністю на тривалу перспективу, якщо за вартісну основу цієї одиниці взяти середньозважену вартість еталонного зерна. На таку грошову одиницю можна буде купувати однакову кількість товару протягом десятиліть. Саме цього вимагає стабільна грошова система –– глобальна в даному випадку. Отже, є всі підстави говорити про хлібний еталон вартості як основу наднаціональної грошової одиниці.

В якості вартісної основи наднаціональної валюти пропонуємо взяти середньозважену вартість зерна Міжнародної ради по зерну –– IGC. Причому для спрощення розрахунків допустимо обмежитися трьома основними зерновими культурами –– пшеницею, кукурудзою, рисом. Кукурудза складає близько 40 % від усіх зернових; пшениця –– близько 30 %; рис –– близько 20 %. На частку всіх їх, разом узятих, припадає майже 90 % усієї зернової продукції. Алгоритм обчислення вартості зернового еталону плюс створення на його основі грошової одиниці в авторській версії є таким.

1. Беремо 1 т зерна IGC (пшеницю, кукурудзу, рис у пропорціях виробництва і споживання) і затверджуємо його як речовий еталон матеріального фундаменту грошової одиниці –– зерновий аналог унції золота.

2. Усереднену протягом кількох років світову ціну базового еталону «1 т зерна IGC» фіксуємо як грошовий еквівалент вартості еталонного зерна –– субеталон вартості в доларовому вираженні. Отримуємо зерно-доларовий стандарт –– аналог золото-доларового стандарту Gold and Exchange Standard. З тією різницею, що там долар був прив'язаний до ваги матеріального (золотого) еталону, а тут –– до вартості матеріального (зернового) еталону.

3. На базі зерно-доларового стандарту вартості, він же доларовий субеталон вартості зернового еталону IGC, затверджуємо наднаціональну валюту GES (Grain Equivalent Standard –– Стандарт зернового еквівалента):

1 GES = фіксована (у дол. США) субеталонна вартість 1 т зерна IGC

З цього моменту грошова одиниця GES починає жити власним життям, будучи безпосередньо прив'язаною лише до ринкової вартості зернового еталону IGC, а курс національних валют, включаючи долар, орієнтується на зерновалютний стандарт у вигляді грошової одиниці GES. Тобто світову валюту створюємо на базі ринкової вартості 1 т зерна IGC за алгоритмом:

ЕТАЛОН речовий → СУБЕТАЛОН вартісний → валюта 1 GES

Уточнювальне зауваження до п. 3: грошова одиниця GES прив'язується не до базового еталону «1 т зерна IGC» безпосередньо, а до його ринкової вартості –– вартісного субеталону, який формується ринком на базі еталонного зерна. На відміну від метрично стабільної величини зернового еталону (1 т), субеталон має вартісний дрейф у бік зниження одночасно із загальним зниженням вартості переважної маси товарів через зростання продуктивності праці й, відповідно, зниження ціни витрат виробництва (собівартості). Звідси грандіозна перевага грошової системи GES, оскільки вартісна підоснова її валюти перебуває в тренді загального зниження вартості товарної продукції. Тобто вартість зернових культур базового еталону IGC (пшениці, кукурудзи, рису) знижується синхронно із зниженням вартості основної маси продовольчих і сировинних продуктів, зрештою, –– всієї номенклатури товарів. Що це означає?

Синхронне зниження вартості зернового еталону IGC в унісон із загальним зниженням вартості основної маси товарної продукції має гарантувати вартісну стійкість грошової одиниці GES на тривалу перспективу: купівельна спроможність 1 GES збережеться незмінною і через 10 років, і через 20, і далі. Це головне, що потрібно для стабільності міжнародної валютної системи. Звичайно, за умови номінально-вартісного коригування валюти GES (на грошових носіях) до дрейфуючої на пониження вартості зернового еталону за рахунок додаткової на відповідний відсоток GES-емісії. Отже, має бути емісійне коригування грошової одиниці відповідно до «просідання» зведеного індексу цін на зернові компоненти базового еталону вартості, щоб пропорційно до повільно сповзаючого вниз індексу цін повільно «знецінювати» цю саму одиницю, підтримуючи в такий спосіб стабільність купівельної спроможності валюти GES. Якби, припустімо, еталонне зерно IGC в натурі було (гіпотетично уявімо такий варіант) грошовою одиницею, подібно до золотих чи срібних монет, таке коригування було б зайвим. Але оскільки гроші є лише номінальним представником вартості вказаного зерна, а самі вартості як такої не мають, то коригування є неминучим.

Таким чином, номінальна вартість грошової одиниці має зберігатись у відповідності з реальною вартістю еталонного зерна стабільно з плином часу за рахунок додаткової емісії на певний відсоток. Урешті-решт, грошова маса має приростати в такт з приростом валового продукту (котрий, до речі, обчислюється в грошовому еквіваленті), що є тією ж запорукою стійкості грошової одиниці за її купівельною спроможністю. З огляду на це, «певний відсоток» додаткової грошової емісії, крім загального зниження індексу цін, має враховувати коефіцієнт приросту світового ВВП, а ще –– зростання чисельності населення у світі, яке також певним чином впливає на потребу в додатковій емісії грошової маси. Тобто ураховувати фактор зростання сукупного попиту і пропозиції (загального обсягу товарообороту) у світовому масштабі. Як би там не було, на вільних торгах 1 т зерна IGC має стабільно котируватися в ціні 1 GES у довгостроковій перспективі на світовому ринку. На практиці саме цим має керуватись емісійна політика емітента GES валюти. За умови синхронного дрейфу вартості еталонного зерна IGC і вартості основної маси товарної продукції підтримувати купівельну спроможність грошової одиниці GES додатковою на (хоча б емпірично) визначений відсоток грошовою емісією не становитиме особливих проблем. Якщо ж все-таки через роки в цьому сенсі виявляться деякі вартісні диспропорції, тоді, звичайно, постане питання додаткового коригування валюти GES.

За будь-яких обставин головним орієнтиром грошового коригування має бути стабільність купівельної спроможності грошової одиниці. Чому саме купівельна спроможність? Тому, що саме вона гарантує стійкість фінансової системи. Фінансова стабільність на практиці, наприклад, означає: наданий або взятий кредит через 10––20 років має бути в повному обсязі повернутий, а заощаджені кошти через 10––20 років у повному обсязі мають бути збережені –– за купівельною спроможністю в обох випадках. Цього настійно вимагає як бізнес, так і споживачі.

Як формується номінальна вартість грошової одиниці? Відповідно до авторської версії трудової теорії вартості, реальна вартісна підоснова грошової одиниці формується трудовитратами в економіці й проявляється на ринку в процесі торгу навколо уречевленого, взятого за еталон, результату праці однієї умовної одиниці робочої сили –– 1 УОРС-Труда, після чого достовірний вартісний результат торгу (за середньої норми прибутку від реалізації речового еталону) фіксується як номінальна одиниця на грошових носіях. Схематично це виглядає так: 1 УОРС-Труд → еталонний продукт → субеталонна вартість товару → вартісний номінал грошової одиниці. Відтак номінальна вартість грошової одиниці має відповідати реальній вартості (правильно оціненої ринком трудозатратної ємності) еталонного товару. На практиці реальна вартісна підоснова валюти GES об'єктивно формується трудовитратами в глобальній економіці й проявляється на світовому ринку (товарних біржах) у ході вільних торгів навколо трудозатратної ємності взятої за еталон зернової продукції, де котирування цін на зернові відстежує Міжнародна рада по зерну і подає у своїх звітах. А ось номінально-вартісну фіксацію і коригування валюти GES має здійснювати її емітент і регулятор (у особі МВФ, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків чи якоїсь іншої установи), спираючись на вищезгадані звіти і дані індексу цін на зернові тієї ж Міжнародної ради по зерну і в подальшому орієнтуючись на стабільність купівельної спроможності GES одиниці щодо вартості товарної продукції незмінної якості на світовому ринку.

Особливістю системи GES є наявність вартісного масштабу цін, тобто прив'язка грошової одиниці до певної вартісної величини еталонної частки матеріального блага, яким є зерно IGC. Матеріальний еталон жорстко фіксований у розмірі 1 т зерна IGC, а ось вартісна величина зернового еталону є дрейфуючою в руслі тенденцій руху вартості основної маси товарної продукції на світовому ринку. Відповідно, масштаб цін системи GES є вільно плаваючим у загальній течії вартісного потоку, синхронно до нього, в унісон з ним. Цим зумовлюється запорука тривалої вартісної адекватності валюти GES на тлі її органічної прив'язки до вартісного підґрунтя реальної економіки. У цьому полягає суттєва перевага зерновалютного стандарту над золотовалютним, де масштаб цін був жорстко фіксований у параметрах 35 дол. за тройську унцію (0,88571 г золота за долар), без урахування тенденцій руху ринкової вартості золотого еталону, що прирікало долар на відірваність від вартісних основ економіки. Але навіть у випадку прив'язки долара до ринкової вартості золота (а не до його ваги), золотовалютний стандарт не витримав би випробовування практикою, оскільки золото непридатне на роль вартісного еталону з причин, які були зазначені вище. Щодо сучасної системи Спеціальних прав запозичення (СПЗ), то масштабу цін як такого для неї не існує взагалі. Курс долара до СПЗ (1,35 дол. = 1 СПЗ станом на липень 2023 р.) мало що говорить про вартісні параметри порівняння даних валют, оскільки сам долар позбавлений масштабу цін з 15 серпня 1971 р.

Сьогодні, якби, припустімо, довелося вводити наднаціональну систему GES, то вартісний номінал її валюти в доларах США перебував би приблизно в межах 200––300 дол. за 1 GES, за грубими підрахунками на підставі статистичних даних Міжнародної ради по зерну та інших джерел, беручи до уваги середньозважену на світовому ринку ціну зернових компонентів IGC у пропорції виробництва і споживання за останні 10––20 років. Проте в даному випадку слід не забувати про аномально завищену (надмірну до собівартості видобутку) ціну сирої нафти з 2004 р. та її волатильність, що суттєво спотворило ціноутворення на зернові. Плюс до цього COVID і, особливо, російська агресія в Україні. Отже, це не найкращий момент для реформування.

Тим не менше, навіть за нинішніх обставин, щойно російський авторитаризм зазнає поразки, в принципі (авторське припущення) можливе впровадження нової валютної системи, але в майбутньому, при стабілізації цін на енергоносії, знадобиться її суттєве коригування. Тож доведеться чекати на нормалізацію ринкового ціноутворення на нафтопродукти. Утім слід мати на увазі: одного разу запущена система зерновалютного стандарту рік у рік лише вдосконалюватиметься. Навіть початкове дещо хибне визначення стандарту GES (у дол. за 1 т зерна IGC) з часом буде виправлено вдалим коригуванням даної системи. У разі правильної (вартісно адекватної) монетарної політики емітента GES валюти і ФРС США курсове співвідношення валют має зберігатись, як маркер синхронності за їх купівельною спроможністю –– запорука фінансової стабільності у валютній зоні GES. До речі, за такої умови американський долар сповна може продовжувати традиційно виконувати роль платіжного і резервного засобу у світовій економіці, до того ж на тлі зростаючої довіри до нього. А це тільки спростило б зерновалютну систему, обмеживши стандарт GES переважно функцією міри вартості та звівши його роль, головним чином, до курсового орієнтира для національних валют.

Насамперед, слід зазначити, що світові гроші –– не функція, а статус, тією самою мірою, що національні чи регіональні (євро) гроші є статус, а не функція. А ось у статусі світової валюти вона (у даному випадку валюта GES) має виконувати в першу чергу основну функцію грошей –– міру вартості, зокрема, в якості номінально-вартісного калібратора національних грошових одиниць. А також три прикладні функції: вартісно-обмінну, вартісно-платіжну, вартісно-накопичувальну. Тобто усі ті самі функції, що виконують національні гроші, але на світовому рівні і з урахуванням додаткової (до міри вартості) функції курсового орієнтира для національних валют.

Міцна прив'язка грошової маси до матеріально-вартісних основ економіки на тлі синхронного дрейфу вартості базового еталону грошової одиниці до тенденцій руху вартості переважної маси товарів –– головна запорука якісного виконання грошима своїх функцій, насамперед, основної з них –– міри вартості. Звичайно, за умови номінально-вартісної адекватності грошової одиниці реальній вартості її матеріального еталона, яку має підтримувати емітент відповідної валюти своєчасним емісійним корегуванням на певний відсоток. Незалежно від того, світові в даному випадку гроші чи національні.

Вартісному стандарту наднаціональної грошової одиниці GES на основі валютного паритету належить визначати вартісну вагу національних грошей: стільки-то (така-то частка) вартісно-оціненого ринком еталонного продукту –– умовних тонн або кілограм зерна IGC –– на одиницю грошового еквівалента (долара, євро, гривні). У результаті національні валюти стають досконалим інструментарієм вартісного розрахунку матеріалізованих працею багатств, аж до ВВП включно. Наприклад, вартісна маса валового продукту або національного доходу України в гривнях є адекватною вартості таких-то мільйонів умовних тонн еталонного зерна IGC = мільйонів GES одиниць. Або, скажімо, так: розрахунок вартісних параметрів у валюті GES (за умови валютного паритету до гривні) дає конкретну уяву про вартісну величину тих чи інших матеріальних багатств України в умовних тоннах еталонного зерна IGC. Звідси більш удосконалена можливість порівняльного аналізу з багатствами інших країн або визначення частки нашої країни у світовому ВВП, можливість більш адекватної вартісної оцінки матеріальних збитків від російської агресії і нарахування репарацій, потреб у обсязі іноземних інвестицій і кредитів на відбудову тощо.

GES валюта завдяки вартісній стійкості має визначати справжню ціну (валютний курс) національних грошових одиниць, виявляючи їх можливі псевдовартісні девіації. Якщо, припустімо, через 10 років раптом виявиться, що номінальна ціна 1 т зернового еталону IGC в доларовому обчисленні не та, яка була на момент затвердження GES-стандарту, а дещо вища, залишається одна з двох причин цього: або ФРС увімкнула друкарський верстат, або, скоріш за все, запустила банківський мультиплікатор кредитно-грошової емісії. Те саме стосується інших національних валют. Це, безперечно, дисциплінує монетарну політику центробанків, примушуючи їх дотримуватися вартісно-грошового паритету, зокрема, ціною обмеження кредитно-грошової емісії максимально високою нормою банківського резервування і фіксацією облікової ставки на рівні середньорічного приросту реального ВВП (в обох випадках –– на тривалу перспективу, незалежно від циклічних коливань в економіці). Законодавчі ж і виконавчі органи влади, у свою чергу, змусить підтримувати збалансований бюджет, відмовившись від згубної практики державних запозичень.

Отже, практичне завдання зерновалютного стандарту GES полягатиме в такому: на міцному матеріально-вартісному підґрунті, «заякоривши» національні валюти (у тому числі долар), вгамувати емісійно-грошову вакханалію у світовій економіці, стабілізувати систему міжнародних розрахунків, нормалізувати еквівалентний в економіці товарообмін відповідно до закону вартості, очищуючи ціноутворення від псевдовартісної фальші.

Таким чином, міра вартості є основною функцією валюти GES. Решта функцій –– обміну, платежу, нагромадження в якості світових грошей –– є похідними від основної і повністю від неї залежні. Для переконливості поставимо перед собою просте запитання: чи будуть у нас проблеми із заощадженнями, платежами за кредитами, розрахунками за товари і послуги або з обмінно-валютними операціями при стабільній грошовій одиниці, відповідно, непохитно адекватній мірі вартості? –– Жодних! У систему прикладних грошових функцій валюта GES нічого нового не привносить, просто її стабілізує. Крім того, якісно виконуючи свою основну функцію, нова грошова система суттєво спростить розрахунок вартісних параметрів, зокрема, при здійсненні фінансових операцій обміну, платежів, накопичення, зробивши зайвою потребу в таких інструментах розрахунку інфляційних спотворень руху вартості, як дефлятор ВВП та індекс споживчих цін. Отже, жодних проблем з прикладними функціями грошей не буде за якісного виконання валютою GES своєї функції міри вартості. Хіба що проявляться фінансово дуті активи, які не мають під собою реальної вартості, буде покінчено з фіктивним перенакопиченням капіталу. Якщо і є деякі ризики впровадження нової валютної системи, то лише зі знаком «плюс».

Доречно нагадати про існуючу сьогодні систему міжнародних платіжних розрахунків. Про абсолютний крах і вакуум валютної системи в сучасному світі поки що не йдеться. Бреттон-Вудський золотовалютний стандарт у 1970-х роках був замінений на Ямайську систему Спеціальних прав запозичення (Special Drawing Rights –– SDR) як резервний і платіжний засіб. Це емітована МВФ одиниця міжнародних розрахунків у безготівковій формі, у вигляді записів на банківських рахунках. Одиниця SDR розраховується як сума певних пропорцій п'яти валют (долара, євро, юаня, ієни, фунта стерлінгів), оцінених у доларах США на основі вільно плаваючих валютних курсів. Спеціальні права запозичення за таких умов позбавлені будь-якої прив'язки до матеріально-вартісного підґрунтя. Як наслідок, на практиці SDR ні в чому не перевершили систему доларового стандарту: американський долар, на «чесному слові», без фіксованої матеріально-вартісної опори, як і раніше, лідирує в якості міжнародного платіжного і резервного засобу. Наразі долар ще утримує статус глобальної валюти, але це не може тривати нескінченно, особливо зважаючи на астрономічний державний борг США як міну уповільненої дії під усією доларовою системою. Якщо долар поки що не сходить з п'єдесталу домінуючої валюти, то тільки тому, що на даний момент він безальтернативний. «Долар використовується як світова валюта через причини, з яких іншим країнам нелегко знайти альтернативу з такими самими властивостями», –– запевняє міністр фінансів США Дж. Йеллен. Водночас на ґрунті зростаючої недовіри до американської валюти наростають відцентрові «процеси деглобалізації і поділу світової економіки на регіональні сегменти, які прагнуть посилити свою економічну незалежність та відокремленість». У міру того, як доларову зону полишатиме дедалі більше країн, США втрачатимуть перевагу гегемона у світовій валютній системі. За даними МВФ, частка долара в запасах ЦБ скоротилася з 71 % у 1999 р. до 59 % у 2023-му. В той же час, згідно із SWIFT, у міжнародних розрахунках частка долара скоротилася до 41,1 %. «Експерти МВФ дійшли висновку, що тенденція з дедоларизацією золотовалютних резервів у світі продовжиться».

Отже, що ми маємо? Мертвонароджене, по суті, дитя Ямайської конференції SDR на тлі невпинно падаючого долара як резервного і платіжного засобу. Валюта GES, у разі ухвалення зерновалютного стандарту, цілком могла б перебрати на себе роль SDR. Відтак, у випадку реформування глобальної грошової системи на базі МВФ (найбільш оптимальний варіант) лишаються незмінними структура цієї установи, її інструментарій регулювання і функції, за винятком одного –– «перебазування» грошової одиниці міжнародних розрахунків з підґрунтя плаваючих курсів п'яти валют на підґрунтя зерновалютного стандарту GES: перехід від SDR на GES. Утім, взагалі є допустимим їх паралельне існування для курсового взаємоконтролю і порівняльного аналізу «GES versus SDR» та з'ясування традиційного питання: хто –– кого? Перевага GES над SDR лише в одному – у міцній опорі на матеріально-вартісний фундамент валюти GES, чого бракує SDR.

Які функції мав би виконувати зерновалютний стандарт GES у разі його прийняття за сприятливих умов глобалізаційних процесів –– формування моно-цілісного світу? З чотирьох відомих функцій грошей золотовалютний стандарт GES у минулому, а спеціальні права запозичення SDR на даний момент формально обслуговують три функції, крім однієї головної –– міри вартості, тоді як зерновалютний стандарт GES, навпаки, за ідеєю має виконувати, перш за все, найголовнішу функцію грошей –– саме функцію міри вартості, попервах –– у статусі безготівкової GES валюти. Як засіб обміну, платежу, заощадження зерно IGC як таке, у натурі, на відміну від золота та інших дорогоцінних металів, не придатне. Однак, за умови вільної конвертації грошової одиниці GES у золото або інші стабільні валюти, обслуговувати на практиці решту функцій грошей стандарту GES труднощів не викличе. Якщо ж справа дійде до емітування грошової одиниці GES на електронних носіях, для введення її у готівковий обіг у майбутню епоху цифровізації, то валюта GES зможе виконувати всі чотири функції грошей. У цьому буде перевага GES стандарту над усіма іншими аналогами.

Нарешті, які геополітичні наслідки мало б прийняття позанаціонально-нейтральної валюти? Нормалізація еквівалентного товарообміну у світовій торгівлі, встановлення справедливості в міжнародних розрахунках і платежах, припинення «експорту» інфляції надмірною емісією долара за межі США –– все це вгамувало б пристрасті навколо питання «хто кого грабує?», знизило б градус ненависті до Сполучених Штатів. Так, позбавлення долара статусу світової валюти матиме деякі (до речі, не лише негативні) наслідки для США, проте розбудова якісної наднаціональної валютної архітектури в інтересах усього цивілізованого світу, а це найважливіше. Водночас упровадження нової грошової системи коаліцією демократичних держав на єдиних фінансових засадах має залишити поза валютною зоною GES авторитарні режими, максимально обмеживши в такий спосіб їх у доступі до міжнародного поділу праці, іноземних інвестицій і кредитів, урешті-решт, до підриву фінансових основ сучасного авторитаризму, подібно до того, як у часи пізнього середньовіччя, за образним висловом Маркса, гроші підірвали основи лицарських замків ще до того, як їх зруйнували гармати. Зокрема, обвал фальш-ціни на золото внаслідок введення нової валютної системи відчутно вдарить по деяких автократіях, які останнім часом гарячково накопичували золоті запаси своїх золотовалютних резервів. Зміна балансу сил на користь демократичної коаліції також поклала б край ціновому волюнтаризму ОРЕС. У кінцевому підсумку система GES сприяла б світовій економічній інтеграції, доцентровим тенденціям глобалізаційних процесів, формуванню моно-цілісного світу на демократичних засадах.

Значення і наслідки для України. Особливу увагу варто зосередити на питанні російських репарацій, які мають виплачуватися десятиліттями. Національні валюти, включаючи долар США, як завгодно можуть девальвувати, відтак девальвує СПЗ, а ось зерновалютний стандарт, де 1 GES прив'язаний до вартості 1 т зерна IGC, залишатиметься стабільним у часі. Отже, в інтересах України пред'явити рахунок РФ у GES-валюті.

Практика останніх десятиліть доводить, що основою світової валютної системи має бути не суб'єктивно-примхлива цінність коштовних мінералів або опора на плаваючі курси національних валют, а трудовитрато-вартісна сутність матеріального багатства. Серед переваг зерновалютного стандарту GES над золотовалютним і SDR аналогами увагу привертають дві головні:

а) суто трудомістка вартість зернового продукту, чого не скажеш про золото з його емоційно спотвореними факторами формування ціни, вельми далекої від реальної вартості, а тим більше –– про плаваючий курс національних валют, на якому базується SDR;

б) світовому господарству притаманне нарощування виробництва зернових синхронно з приростом населення, внаслідок чого пропозиція урівноважена з попитом у динаміці економічного зростання як запорука оптимального ціноутворення, чого не скажеш ні про золото, ні про SDR.

Недоліки золотовалютного стандарту GES стали причиною його ліквідації у 1970-х роках, цілком виправдано. Проте SDR цих недоліків не позбулися. Відтоді світова валютна система «безпритульна» –– позбавлена прив'язки до матеріально-вартісного підґрунтя реальної економіки, отже, перебуває на межі руйнування. Звідси, до речі, крипто-валютні «збочення» сучасних фінансів, а це вже патологія. Фіатні гроші апріорі є фікція (авторське переконання). Тому сьогодні постає питання пошуку сутнісно нової наднаціональної грошової одиниці, в якості якої ми пропонуємо валюту GES.

Головна перевага зернового GES-стандарту полягає в тому, що вартісна основа його валюти, спираючись на матеріально-вартісне підґрунтя глобальної економіки, вільно дрейфує в руслі загальних тенденцій руху вартості переважної маси товарної продукції у бік зниження. У цьому запорука стабільності грошової одиниці GES щодо купівельної спроможності на тривалу перспективу, гарантія стійкості наднаціональної грошової системи.


ОГНЕВИЙ, В. (2024). ГЛОБАЛЬНА ГРОШОВА СИСТЕМА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ: НАДНАЦІОНАЛЬНА ВАЛЮТА GES. Економіка України, 67 (1(746), 66–91. https://doi.org/10.15407/economyukr.2024.01.066

Do you like the article? Please give us a cup of coffee and we will speed up and improve for you even more.) SG SOFIA - media project - non-commercial. With your help, we will be able to develop it even faster, and the dynamics of the appearance of new Meta-Themes and authors will only accelerate even more. Help us and Donate!