© 2019 Strategic Group.Media
ПОХМУРЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКИХ АГРАРІЇВ АБО БОРОТЬБА ЗА СВІТОВІ ЖИТНИЦІ (та що робити)
блог «ні, я про екологію»
із серії блогів «ні, я про екологію»
"З об'єктивної точки зору це криза", - Варіджа Боуман, експерт з води в Університеті Талси. «У деяких частинах США закінчиться питна вода».
"З об'єктивної точки зору це криза", - Варіджа Боуман, експерт з води в Університеті Талси. «У деяких частинах США закінчиться питна вода».
1. Клімат та планетарне скорочення продовольства: вищі ціни на продовольство, нестача продовольства та голод.
Коли люди думають, що наслідки зміни клімату не будуть відчутні до далекого майбутнього, вони не відчувають мотивації діяти. Така вже людська природа. Коли загроза віддалена і гіпотетична, люди рідко щось з нею роблять. Але коли загроза близька і певна, вони починають діяти. І сьогодні я Вам про цю загрозу поясню й спробую її ментально наблизити. І в першу чергу, це варто почути нашим аграріям, якщо вони хочуть залишитись хоч із чимось у найближчий час. В той же момент, сценарій подій буде визначати характер трансформації нашого національного природного середовища. Й мова навіть не про врожай, а ба більше - взагалі не про нього, хоча тема врожайності красною ниттю вплетена у глобальну проблему продовольства найближчих 20 років. Але все по-черзі.
Сильні посухи відбуваються по всьому світу в таких країнах, як Китай, Індія, Пакистан, Україна, Туреччина та багатьох інших. Фактично, до 2025 року 2/3 населення світу житиме в країнах з нестачею води.
Найбільший підземний водний резервуар у Західній півкулі, що простягається під центральними штатами США, водоносний горизонт Огаллала на межі спустошення. З 50-х по 70-ті роки XX ст. за його рахунок була побудована ефективна система іригації цієї частини американської житниці (доречі в Каліфорнійській долині ті ж самі проблеми). Сполучені Штати експортують більше продовольства, ніж будь-яка інша країна світу. Серед головних напрямків експорту Сполучених Штатів Китай, Канада, Мексика, Японія та Німеччина. Той самий Китай вирощує своє найулюбленіше м'ясо, свинину, лише на соєвих бобах і це їм коштує під 61! млрд.доллСША щороку. Продовольчі системи переплетені та глобалізовані: насіння, техніка, добрива, ліки, пестициди та ін - всі країни профілізовані та мають специфічні залежності. Доречі у грошовому виразі країна №2 із експорту продовольства - Нідерланди. Це для тих, хто реплікує твердження, що «Захід нічого не виробляє й все в Китаї». Без Бразилії та США «серединна держава» не зможе задовільнити свою потребу у протеїнах. Навіть їх прогнозоване падіння населення на 100 млн. за 20 років не врятує ситуацію потреби в імпорті продовольства в разі якихось зовнішніх проблем. А проблема фундаментальна: зміна клімату скорочує врожаї й зверху б'є частково пов'язане прискорене виснаження підземних джерел для поливу - на глобальний ріст населення накладається системний дефіцит виробництва продовольства.
Вже згадуваний водоносний горизонт Огаллала постраждав по причині сліпої жадібності, й слугує тут для нас репрезентативним щодо інших частин світу взірцем. У всього є свій баланс й виживання вимагає його хрупкість оберігати - так і з водою. Більшість таких гігантських горизонтів були наповненні основною масою води ще тисячоліття тому, власне в більшості випадків за інших кліматичних умов та за інших сусідів (більше схожих на кастинг Парку Юрського Періоду). І якщо всією країною викачувати кожний день по 300 млн. м3 води, а за вікном рекордні температури повільно висушують ключові с/х території, то рано чи пізно ваша доісторична вода закінчиться. Для не помічаємих певний час науковців та експертів - це не було й не є секретом, але короткий горизонт планування та забобони «чого не видно, того не існує» врешті решт почали спрацьовувати проти сліпої жадоби. Деякі фермери північного Канзасу із смутком визнають, що за наявного об'єму викачування води їм її вистачить на 5-10 років й глибина свердловин вже й так максимальна. Дана проблема універсальна по світу. В Марокко, наприклад, іригаційні свердловини розвинулися із 20м у 1950-ті, до 200м в наш час. Перу оживляє свої пустелі завдяки 300 метровим свердловинам (імпортована спаржа від Нью-Йорку до Вінниці із великою ймовірністю буде саме звідти), але як й у всіх - полив такими глибоководними системами економічно можуть дозволити собі тільки великі господарства. В пошуках води каліфорнійські винороби, що помітно потіснили з п'єдесталу європейських виробників, також вимушені заглиблюватися до 300 метрів й більше. Врешті, Каліфорнійська долина (продовження американської житниці до Західного узбережжя) так само біжить до свого висихання. Варто чітко розуміти - цьому святу життя залишилось існувати недовго. Цьогорічні теплові куполи над США, разом із обмеженнями із поливом, відкинули місцеву норму врожайності кукурудзи та пшениці до показників 1960-х. Це проблема, оскільки американський Середній Захід є основною частиною глобального постачання продовольства, виробляючи понад 25% світової кукурудзи та сої - вода закінчиться, і весь регіон зіткнеться з економічним колапсом.
За останні 20 років прибуток сільського господарства в Австралії впав на 23%, і очікується, що він буде тільки погіршуватися.
Ріст світового населення відбувався з 2.5 млрд в 1950-ті до 8! млрд в 2023-му, а до 2050-го ми очікуємо ще додаткових 1.6+млрд (це доречі все населення Землі на 1900-й рік). За період після Другої Світової велика більшість навчилася споживати більше та різноманітніше, але цієї «більшості» за короткий час примножилося кратно. За інформацією із дослідження NASA на 2021-й рік очікується, що врожайність кукурудзи впаде на 24%, а пшениці потенційно може зрости приблизно на 17%…через 10! років. цит.: «Ми не очікували такого фундаментального зсуву, порівняно з прогнозами врожайності сільськогосподарських культур з попереднього покоління моделей клімату та сільськогосподарських культур, проведених у 2014 році», — сказав провідний автор Йонас Ягермейр, спеціаліст моделювання сільськогосподарських культур і кліматолог з Інститут космічних досліджень Годдарда НАСА (GISS) та Інституту Землі при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. За його словами, прогнозована реакція кукурудзи була напрочуд великою та негативною. «Зменшення виробництва на 20% (це на весь світ) від нинішнього рівня виробництва може мати серйозні наслідки в усьому світі».» Стратегія використання води business as usual приречена на поразку. Висушуючи водоносні горизонти, які заповнювалися протягом тисяч або мільйонів років, регіони ризикують втратити доступ до цієї води в один день, коли вона може знадобитися їм ще більше, оскільки зміна клімату робить опади менш передбачуваними, а посухи більш серйозними. Наступний рік очікується гарячішим за 2023-й. - ймовірність глобального шоку від порушень поставок (які в постковідні роки для багатьох стали одкровенням) в сфері продовольства все ближче й його проявлення в національних егоїзмах та протекційних мірах зрозумілі й прогнозовані. В цьому році це легко побачити на запобіжних мірах Турції щодо експорту оливкової оливи (повна заборона експорту), через приголомшуючі втрати врожаю Іспанією, Італією та Грецією. Уявімо наслідки супер посушливого року, наприклад 2024-го. За нашу зиму, їх літо, у Бразилії стається неврожай на -30% сої. Нідерланди, що є світовим грандом в виробництві свинини зіткнеться із проблемою кормів (43% експорту Бразилією сої іде саме в ЄС). Зрозуміло, що за такого ходу подій Бразилія зробить вибір на користь свого партнера БРІКС - Китай. Врешті-решт дефіцит на глобальному ринку запустить неринкові та далекі від домовленостей відносини чи взагалі їх переривання. За нинішньої продовольчої системи «впритул» та ще й постійно зростаючим попитом, випадання й 10% світової пропозиції - буде потрясінням недоїдання, а в деяких країнах й широкомасштабного голоду. Зокрема, можуть існувати серйозні та недооцінені майбутні ризики синхронних невдач збирання врожаю, спричинених підвищеною хвилястістю т.н. джет стрімів (саме вони втягують хвилі спеки на пд Іспанії, в той час як у Київ несподівано підлітає різка прохолода з пд-сх, а потім навпаки) //Корнхубер К. 2023. Ризики синхронізованої низької врожайності недооцінюються в прогнозах моделей клімату та врожаю.//Доречі Китай щось відчуває, тому скуповує все із великим запасом до нац. фондів зберігання (зерна та рису пересидіти на якийсь час вистачить). Результат такого кліматичного «голодного року» має закономірність розпоряджання будь яким шоком із боку капіталу (дивись відновлення снарядного виробництва в Європі та США): створення умов підвищення ефективності виробництва та отримання нової влади від управління пропозицією. Шок голодом й відповідний інструмент убезпечення від його повторення - потужний механізм управління в сфері безпек. Україна під рукою.
Сильні посухи відбуваються по всьому світу в таких країнах, як Китай, Індія, Пакистан, Україна, Туреччина та багатьох інших. Фактично, до 2025 року 2/3 населення світу житиме в країнах з нестачею води.
Найбільший підземний водний резервуар у Західній півкулі, що простягається під центральними штатами США, водоносний горизонт Огаллала на межі спустошення. З 50-х по 70-ті роки XX ст. за його рахунок була побудована ефективна система іригації цієї частини американської житниці (доречі в Каліфорнійській долині ті ж самі проблеми). Сполучені Штати експортують більше продовольства, ніж будь-яка інша країна світу. Серед головних напрямків експорту Сполучених Штатів Китай, Канада, Мексика, Японія та Німеччина. Той самий Китай вирощує своє найулюбленіше м'ясо, свинину, лише на соєвих бобах і це їм коштує під 61! млрд.доллСША щороку. Продовольчі системи переплетені та глобалізовані: насіння, техніка, добрива, ліки, пестициди та ін - всі країни профілізовані та мають специфічні залежності. Доречі у грошовому виразі країна №2 із експорту продовольства - Нідерланди. Це для тих, хто реплікує твердження, що «Захід нічого не виробляє й все в Китаї». Без Бразилії та США «серединна держава» не зможе задовільнити свою потребу у протеїнах. Навіть їх прогнозоване падіння населення на 100 млн. за 20 років не врятує ситуацію потреби в імпорті продовольства в разі якихось зовнішніх проблем. А проблема фундаментальна: зміна клімату скорочує врожаї й зверху б'є частково пов'язане прискорене виснаження підземних джерел для поливу - на глобальний ріст населення накладається системний дефіцит виробництва продовольства.
Вже згадуваний водоносний горизонт Огаллала постраждав по причині сліпої жадібності, й слугує тут для нас репрезентативним щодо інших частин світу взірцем. У всього є свій баланс й виживання вимагає його хрупкість оберігати - так і з водою. Більшість таких гігантських горизонтів були наповненні основною масою води ще тисячоліття тому, власне в більшості випадків за інших кліматичних умов та за інших сусідів (більше схожих на кастинг Парку Юрського Періоду). І якщо всією країною викачувати кожний день по 300 млн. м3 води, а за вікном рекордні температури повільно висушують ключові с/х території, то рано чи пізно ваша доісторична вода закінчиться. Для не помічаємих певний час науковців та експертів - це не було й не є секретом, але короткий горизонт планування та забобони «чого не видно, того не існує» врешті решт почали спрацьовувати проти сліпої жадоби. Деякі фермери північного Канзасу із смутком визнають, що за наявного об'єму викачування води їм її вистачить на 5-10 років й глибина свердловин вже й так максимальна. Дана проблема універсальна по світу. В Марокко, наприклад, іригаційні свердловини розвинулися із 20м у 1950-ті, до 200м в наш час. Перу оживляє свої пустелі завдяки 300 метровим свердловинам (імпортована спаржа від Нью-Йорку до Вінниці із великою ймовірністю буде саме звідти), але як й у всіх - полив такими глибоководними системами економічно можуть дозволити собі тільки великі господарства. В пошуках води каліфорнійські винороби, що помітно потіснили з п'єдесталу європейських виробників, також вимушені заглиблюватися до 300 метрів й більше. Врешті, Каліфорнійська долина (продовження американської житниці до Західного узбережжя) так само біжить до свого висихання. Варто чітко розуміти - цьому святу життя залишилось існувати недовго. Цьогорічні теплові куполи над США, разом із обмеженнями із поливом, відкинули місцеву норму врожайності кукурудзи та пшениці до показників 1960-х. Це проблема, оскільки американський Середній Захід є основною частиною глобального постачання продовольства, виробляючи понад 25% світової кукурудзи та сої - вода закінчиться, і весь регіон зіткнеться з економічним колапсом.
За останні 20 років прибуток сільського господарства в Австралії впав на 23%, і очікується, що він буде тільки погіршуватися.
Ріст світового населення відбувався з 2.5 млрд в 1950-ті до 8! млрд в 2023-му, а до 2050-го ми очікуємо ще додаткових 1.6+млрд (це доречі все населення Землі на 1900-й рік). За період після Другої Світової велика більшість навчилася споживати більше та різноманітніше, але цієї «більшості» за короткий час примножилося кратно. За інформацією із дослідження NASA на 2021-й рік очікується, що врожайність кукурудзи впаде на 24%, а пшениці потенційно може зрости приблизно на 17%…через 10! років. цит.: «Ми не очікували такого фундаментального зсуву, порівняно з прогнозами врожайності сільськогосподарських культур з попереднього покоління моделей клімату та сільськогосподарських культур, проведених у 2014 році», — сказав провідний автор Йонас Ягермейр, спеціаліст моделювання сільськогосподарських культур і кліматолог з Інститут космічних досліджень Годдарда НАСА (GISS) та Інституту Землі при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. За його словами, прогнозована реакція кукурудзи була напрочуд великою та негативною. «Зменшення виробництва на 20% (це на весь світ) від нинішнього рівня виробництва може мати серйозні наслідки в усьому світі».» Стратегія використання води business as usual приречена на поразку. Висушуючи водоносні горизонти, які заповнювалися протягом тисяч або мільйонів років, регіони ризикують втратити доступ до цієї води в один день, коли вона може знадобитися їм ще більше, оскільки зміна клімату робить опади менш передбачуваними, а посухи більш серйозними. Наступний рік очікується гарячішим за 2023-й. - ймовірність глобального шоку від порушень поставок (які в постковідні роки для багатьох стали одкровенням) в сфері продовольства все ближче й його проявлення в національних егоїзмах та протекційних мірах зрозумілі й прогнозовані. В цьому році це легко побачити на запобіжних мірах Турції щодо експорту оливкової оливи (повна заборона експорту), через приголомшуючі втрати врожаю Іспанією, Італією та Грецією. Уявімо наслідки супер посушливого року, наприклад 2024-го. За нашу зиму, їх літо, у Бразилії стається неврожай на -30% сої. Нідерланди, що є світовим грандом в виробництві свинини зіткнеться із проблемою кормів (43% експорту Бразилією сої іде саме в ЄС). Зрозуміло, що за такого ходу подій Бразилія зробить вибір на користь свого партнера БРІКС - Китай. Врешті-решт дефіцит на глобальному ринку запустить неринкові та далекі від домовленостей відносини чи взагалі їх переривання. За нинішньої продовольчої системи «впритул» та ще й постійно зростаючим попитом, випадання й 10% світової пропозиції - буде потрясінням недоїдання, а в деяких країнах й широкомасштабного голоду. Зокрема, можуть існувати серйозні та недооцінені майбутні ризики синхронних невдач збирання врожаю, спричинених підвищеною хвилястістю т.н. джет стрімів (саме вони втягують хвилі спеки на пд Іспанії, в той час як у Київ несподівано підлітає різка прохолода з пд-сх, а потім навпаки) //Корнхубер К. 2023. Ризики синхронізованої низької врожайності недооцінюються в прогнозах моделей клімату та врожаю.//Доречі Китай щось відчуває, тому скуповує все із великим запасом до нац. фондів зберігання (зерна та рису пересидіти на якийсь час вистачить). Результат такого кліматичного «голодного року» має закономірність розпоряджання будь яким шоком із боку капіталу (дивись відновлення снарядного виробництва в Європі та США): створення умов підвищення ефективності виробництва та отримання нової влади від управління пропозицією. Шок голодом й відповідний інструмент убезпечення від його повторення - потужний механізм управління в сфері безпек. Україна під рукою.
2. Нова концентрація капіталу та гегемонія: транснаціональні «зелені» VS національні «геокліматичні»
Переживши голод в певних частинах світу, які не зможуть компенсувати вн. дефіцит (нема грошей, не ті друзі та ін. причини), створяться умови для управління страхами голодом. В межах наднаціональних структур прозвучить природний заклик до формування умов прогарантованої пропозиції - від забезпечених натурекономічним ресурсом країн попросять віддати певну частину суверенітету над с/х сектором. Продовольство стане новою нафтою, тому трансформується характер капіталізації цієї сфери: від влади трейдерів, до великих конгломератів, що в змозі гарантовано та безпечно контролювати доступ до ключових компонентів виробничого с/г процесу (насіння, добрива, вода, енергія/паливо, цифровізована техніка). Один із мотивів висмикнути Україну із орбіти західних країн зі сторони рф - якраз довгострокова ставка на продовольчий сегмент ресурсної моделі розвитку (звідси потуги підкупити ринки Африки, Азії та Латинської Америки).
Ідеологічно підсилюючи свою глобальну роль годувальника об'єднаний с/г капітал матиме два поєднаних інструмента викупу українського продовольчого сектору:
Національні с/г компанії, які у ближчий час будуть осторонь від усвідомлення цих процесів та некваплючихся із внутрішньою роботою над приведенням своєї корпоративної стратегії у відповідність викликам як клімату, так й жорстких «стандартів виключення із ринків» - зустрінуться із раптовими обмеженням доступу до «зелених» фінансових та фізичних ринків, через невідповідність геокліматичним викликам.
Що таке убезпечена геокліматична компанія? Це компанія, яка на всіх рівнях планування враховує параметри зміни клімату та природних компонентів, від яких залежить процес виробництва, як свою відносну перевагу у часі та докладає зусиль для збереження цих якостей та, за можливості, їх примножує. Відтак тимчасова чи перманентна зміна клімато-природних чинників «у виробництві» не є факторами бізнес ризиків та зазделегідь спрогнозовані, усунені та/або скомпенсовані через трансформацію засобів виробництва та/або предметів виробництва.
Локальний дифіцит водних ресурсів, зміщення агрокліматичної зони, ймовірність теплової хвилі і т.д. - для геокліматчної компанії стає не випадковістю/стихійним лихом, а задачами, які покладені в корпоративне просторово-часове планування. Прозоре для внутрішнього управління та планування так само, як й для зовнішніх інвестиційних партнерів.
Якщо це не робити зараз, то що?
Невідворотня криза продовольчої пропозиції розв'язує експансіоністські потуги по відношенню до нашого с/г сектора. Всі слабкі національні компанії (від великих фірм, до маленьких фермерств) ззовні доведуться до банкрутства, будуть викуплені (за мінімальну ціну), земля - переконсолідована. Водна та природні інфраструктури будуть переплановані, переконцентровані, під інтерес двох-трьох «натурекономічних островів», корпоратизованих с/х регіонів (в разі слабких держ. інститутів це відбудеться без врахування інтересів інших секторів економіки, планування розселення чи потреб селищ та міст). В живих залишаться лише малі фермерства для потреб міських ярмарок та базарів. Натуреконоімічний нац. ресурс з об'єктивних причин буде від'єднаний від будь-якого паралельного чи навіть альтернативного державного економічного планування. Неспроможність забезпечити «зелений» стандарт та при цьому організувати довгострокову (наявну у чисто нашому географічному потенціалі) високопродуктивну пропозицію для західної «продовольчої політики» - вирок для нац. с/х бізнесу.
Можливо інакше?
Інший сценарій: нац. компанія трансформує себе та ставить на «геокліматичні рейки», забиває за собою договірне довгострокове місце надійної пропозиції на продовольчому ринку, маючи науково обґрунтоване та покладене у поетапне геокліматичне генеральне планування своїх фізичних капіталів та пов'язаних природних систем. Така гра на випередження врятує національні капітали та має шанс залишити за ними можливість вплинути на збереження за державою суверенітету над нашим натурекономічним ресурсом, яке можна направити на створення набагато складнішої та багатшої національної економіки, залишивши у грі не з нульовою сумою більшу кількість секторів та гравців. Український с/г бізнес як став зараз останнім джерелом національного блага, так й має можливість сформувати політекономічні засновки повоєнної пост-кліматичної України - простору світового порятунку виробництв, капіталів та праці.
Ідеологічно підсилюючи свою глобальну роль годувальника об'єднаний с/г капітал матиме два поєднаних інструмента викупу українського продовольчого сектору:
- Вільний доступ до «зеленого кредиту», в той час як вітчизняний бізнес, фінансово задушений війною, зустрінеться із новими консолідованими умовами глоб. банківського сектору (в 2023-му році всі ключові MDB, великі Банки Розвитку, підтвердили спільні жорсткі кліматичні та природоохоронні критерії фінансування). Згідно цим правилам, вимагається синергія між заходами щодо пом'якшення наслідків зміни клімату (викиди парникових г.) та захисту навколишнього середовища на територіях під сільськогосподарськими та лісовими угіддями, а також природних та напівприродних територіях.
- Наявність та/або спроможність забезпечити свою діяльність необхідним науковим інструментарієм вивчення еко- та кліматичного впливу (геокліматичні дослідження) «від»та «на» засоби виробництва, «картографування» пов'язаних природних систем як інструмент довгострокового планування інфраструктурних заходів в сфері водопостачання та захисту від стихійних лих та проявів екстремальної погоди.
Національні с/г компанії, які у ближчий час будуть осторонь від усвідомлення цих процесів та некваплючихся із внутрішньою роботою над приведенням своєї корпоративної стратегії у відповідність викликам як клімату, так й жорстких «стандартів виключення із ринків» - зустрінуться із раптовими обмеженням доступу до «зелених» фінансових та фізичних ринків, через невідповідність геокліматичним викликам.
Що таке убезпечена геокліматична компанія? Це компанія, яка на всіх рівнях планування враховує параметри зміни клімату та природних компонентів, від яких залежить процес виробництва, як свою відносну перевагу у часі та докладає зусиль для збереження цих якостей та, за можливості, їх примножує. Відтак тимчасова чи перманентна зміна клімато-природних чинників «у виробництві» не є факторами бізнес ризиків та зазделегідь спрогнозовані, усунені та/або скомпенсовані через трансформацію засобів виробництва та/або предметів виробництва.
Локальний дифіцит водних ресурсів, зміщення агрокліматичної зони, ймовірність теплової хвилі і т.д. - для геокліматчної компанії стає не випадковістю/стихійним лихом, а задачами, які покладені в корпоративне просторово-часове планування. Прозоре для внутрішнього управління та планування так само, як й для зовнішніх інвестиційних партнерів.
Якщо це не робити зараз, то що?
Невідворотня криза продовольчої пропозиції розв'язує експансіоністські потуги по відношенню до нашого с/г сектора. Всі слабкі національні компанії (від великих фірм, до маленьких фермерств) ззовні доведуться до банкрутства, будуть викуплені (за мінімальну ціну), земля - переконсолідована. Водна та природні інфраструктури будуть переплановані, переконцентровані, під інтерес двох-трьох «натурекономічних островів», корпоратизованих с/х регіонів (в разі слабких держ. інститутів це відбудеться без врахування інтересів інших секторів економіки, планування розселення чи потреб селищ та міст). В живих залишаться лише малі фермерства для потреб міських ярмарок та базарів. Натуреконоімічний нац. ресурс з об'єктивних причин буде від'єднаний від будь-якого паралельного чи навіть альтернативного державного економічного планування. Неспроможність забезпечити «зелений» стандарт та при цьому організувати довгострокову (наявну у чисто нашому географічному потенціалі) високопродуктивну пропозицію для західної «продовольчої політики» - вирок для нац. с/х бізнесу.
Можливо інакше?
Інший сценарій: нац. компанія трансформує себе та ставить на «геокліматичні рейки», забиває за собою договірне довгострокове місце надійної пропозиції на продовольчому ринку, маючи науково обґрунтоване та покладене у поетапне геокліматичне генеральне планування своїх фізичних капіталів та пов'язаних природних систем. Така гра на випередження врятує національні капітали та має шанс залишити за ними можливість вплинути на збереження за державою суверенітету над нашим натурекономічним ресурсом, яке можна направити на створення набагато складнішої та багатшої національної економіки, залишивши у грі не з нульовою сумою більшу кількість секторів та гравців. Український с/г бізнес як став зараз останнім джерелом національного блага, так й має можливість сформувати політекономічні засновки повоєнної пост-кліматичної України - простору світового порятунку виробництв, капіталів та праці.
Did you like the article? Please give us a cup of coffee and we will speed up and improve for you even more.) SG SOFIA - media project - non-commercial. With your help, we will be able to develop it even faster, and the dynamics of the appearance of new Meta-Themes and authors will only accelerate even more. Help us and Donate!
~
