© 2019 Strategic Group.Media
«ХТО НЕ ВСТИГ - ТОЙ ЗАПІЗНИВСЯ». ВІЙНА ТА НОВІ ПРАВИЛА ЄС ВИМАГАЮТЬ ВІД УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ ЗАЙНЯТИСЯ ГЕОКЛІМАТИЧНИМИ ДОСЛІДЖЕННЯМИ
блог «ні, я про екологію»
із серії блогів «ні, я про екологію»
I.Контекст
Напередодні кліматичної конференції ООН COP-28 (де обов'язково проголосують «за все найкраще» й пообіцяють м'яке майбутнє) я вважаю необхідним тверезо поглянути на правду кліматичних змін та кулуарні стратегії на цей рахунок. Адже при публічній незмінності «паризських обіцянок», інституційні нововведення явно вказують на прискорені ставки на найгірші кліматичні сценарії. Це допоможе зрозуміти еволюцію «зеленої політики», яка, на мою думку, різко розвертається від т.зв. грінвошингу (бізнесу на еко питаннях) до перепроєктування життєвих просторів, обраних територій, та соціо-економік на засадах сталого розвитку.
Коротко зрозуміти справжню наукову картину карколомних кліматичних змін нам допоможе провідний світовий кліматолог та легендарна постать - Джеймс Хансен. Його звернення до конгресу США щодо загрози зміни клімату у 1988-му році стало відправною точкою у боротьбі проти глобального потепління. Зараз він керує програмою кліматичних наук в Інституті Землі Колумбійського університету. Довго працював на НАСА. У свіжій науковій праці в співавторстві із дюжиною авторів нас повернули до тями такими доказовими твердженнями (Hansen et al. 2023 - Global warming in the pipeline):
1) Магістральний тренд глобального потепління та динаміка викидів точно показують, що мета Паризької угоди – утримати глобальне потепління значно нижче 2°C – вже мертва;
2) Є велика інерція проявлення наслідків впливу людства на енергетичний дисбаланс планети. Те, що громадськість тільки починає помічати як значну зміну клімату, - це тільки початок відкладеного у часі кіно. Простіше кажучи: все закладено для невиконання Паризських угод - велике потепліняя буде й його відмінити неможливо;
3) В моделях МГЕЗК (IPCC, Міжурядова група експертів зі зміни клімату) передбачалося, що сценарій утримання до 2С потепління буде досягнутий в основному за допомогою величезної кількості електростанцій, що спалюють біомасу, які вловлюють і поглинають CO2, що є неправдоподібною схемою. У 2015-му в Парижі зазделегідь ставили умови, що неможливо виконати;
4) В около паризських фантазіях здавалося можливим, що викиди можуть зменшитися, а реалістичне зниження викидів CO2 в атмосфері може допомогти відновити енергетичний баланс і стабілізувати клімат. Однак з тих пір викиди від викопного палива не скоротилися. Натомість вони зросли, і енергетичний дисбаланс Землі збільшився приблизно вдвічі! Свіжі супутникові засоби спостереження фіксують всі ці дані із високою точністю.
5) Глобальне потепління на 2°C буде досягнуто до кінця 2030-х років, тобто протягом приблизно 15 років!
Зрозуміло, що дані прогнози на насівській технічній базі враховуються у діях світовим естеблішментом, а до уваги широкого загалу доноситься лише безпідставний оптимізм від чергової Кліматичної Конференції ООН. В цьому році це Емірати, й не прото так. У світі 2С потепління ОАЕ стане непридатними для життя. Правлячі родини, ймовірно, прагнули б переїхати в інші країни, зберігши владу хоча б над капіталом. І перенаправлення капіталів горячого Півдня у сталі соціо-економічні простори Півночі - головна, якщо не єдина справжня тема кулуарних розмов на кліматичній конференції COP-28.
Коротко зрозуміти справжню наукову картину карколомних кліматичних змін нам допоможе провідний світовий кліматолог та легендарна постать - Джеймс Хансен. Його звернення до конгресу США щодо загрози зміни клімату у 1988-му році стало відправною точкою у боротьбі проти глобального потепління. Зараз він керує програмою кліматичних наук в Інституті Землі Колумбійського університету. Довго працював на НАСА. У свіжій науковій праці в співавторстві із дюжиною авторів нас повернули до тями такими доказовими твердженнями (Hansen et al. 2023 - Global warming in the pipeline):
1) Магістральний тренд глобального потепління та динаміка викидів точно показують, що мета Паризької угоди – утримати глобальне потепління значно нижче 2°C – вже мертва;
2) Є велика інерція проявлення наслідків впливу людства на енергетичний дисбаланс планети. Те, що громадськість тільки починає помічати як значну зміну клімату, - це тільки початок відкладеного у часі кіно. Простіше кажучи: все закладено для невиконання Паризських угод - велике потепліняя буде й його відмінити неможливо;
3) В моделях МГЕЗК (IPCC, Міжурядова група експертів зі зміни клімату) передбачалося, що сценарій утримання до 2С потепління буде досягнутий в основному за допомогою величезної кількості електростанцій, що спалюють біомасу, які вловлюють і поглинають CO2, що є неправдоподібною схемою. У 2015-му в Парижі зазделегідь ставили умови, що неможливо виконати;
4) В около паризських фантазіях здавалося можливим, що викиди можуть зменшитися, а реалістичне зниження викидів CO2 в атмосфері може допомогти відновити енергетичний баланс і стабілізувати клімат. Однак з тих пір викиди від викопного палива не скоротилися. Натомість вони зросли, і енергетичний дисбаланс Землі збільшився приблизно вдвічі! Свіжі супутникові засоби спостереження фіксують всі ці дані із високою точністю.
5) Глобальне потепління на 2°C буде досягнуто до кінця 2030-х років, тобто протягом приблизно 15 років!
Зрозуміло, що дані прогнози на насівській технічній базі враховуються у діях світовим естеблішментом, а до уваги широкого загалу доноситься лише безпідставний оптимізм від чергової Кліматичної Конференції ООН. В цьому році це Емірати, й не прото так. У світі 2С потепління ОАЕ стане непридатними для життя. Правлячі родини, ймовірно, прагнули б переїхати в інші країни, зберігши владу хоча б над капіталом. І перенаправлення капіталів горячого Півдня у сталі соціо-економічні простори Півночі - головна, якщо не єдина справжня тема кулуарних розмов на кліматичній конференції COP-28.
II Сталий капіталізм
Формуються перші ластівки, передумови, для впровадження нових інституцій т.зв. сталого капіталізму на Заході. В умовах якого довгострокова цінність генерується завдяки балансу природного, соціального, людського та фінансового капіталу. Це така система накопичення капіталу й споживання, яка оберігає суспільство від повторюваних криз, що набирають свою енергію через відкладені у часі витрати: неякісна їжа - дорога система охорони здоров'я; необмежене с/г - деградовані землі та забруднена вода; «дикий захід» у природо- ресурсокористуванні - зруйновані екосистеми та ландшафти. Підсумком в цьому ланцюжку стануть умови життя та господарювання, які для покоління-спадкоємця являються непідйомними й завершується розкладанням за сирійським сценарієм (де все почалося із пустих кранів: надексплуатація підземних горизонтів + зумовлена змінами клімату мега-посуха). Світ вже почичнає жити в цих умовах. Природні ресурси перетворюються із безмежного джерела накопичення капіталу минулого у безкінечний «чек на оплату» теперішнього. Сталий капіталізм передбачає контрольовані умови та правила докапіталізації наявних напів-стабільних в геокліматичному плані територій, із наступним сталим співіснуванням у цих стабілізованих (природньо-екологічно, економічно, соціально) геокліматичних гаванях. Реалізувати це можливо тільки за умови тотальної ідеологічної спільності споживачів, фірм та держав. Поставивши природу, та захист природного капіталу, з якого ми отримуємо щорічний прибуток, в основу того, як ми працюємо. Ідеологічно така політика вже починає ярко оформлюватися на рівні ЄС. Її можна охарактеризувати як «Зелений техно - імперіалізм».
Внесок природи у світову економіку оцінюється в понад 125 трильйонів доларів на рік. Впровадження рішень по докапіталізації т.зв. інфраструктури природних систем та сповідування природоорієнтованих рішень в базу активів може забезпечити значні можливості для економічного зростання як для бізнесу, так й для країни в цілому. Й все починається із переоцінки свого природного та кліматичного капіталу (тому я використовую завжди об'єднаний термін - «геокліматичний») та вміння системного планування його довгострокової сталості та доступності. Ідеологи сталого (т.зв. «морального» капіталізму) прямо говорять про те, що масований напрямок глобальних приватних інвестицій буде йти тільки! в галузі та проєкти, які 100% відповідають ідеології сталого розвитку.
Ті, хто не впишеться в цей тренд, - стануть аутсайдерами на інвестиційних та споживчих ринках. Нові правила стануть для них загороджувальними.
Але для бізнесу та цілої країни, що швидко інтегрує це в свою діяльність як керівну політику – це відкриває потужний ресурс для високої конкурентної позиції. Особливо, якщо це також із часом інтегрується в спільний план повоєнної відбудови України як корпоративно-державне позиціюнування в якості інвестиційної мекки «геокліматичної гавані».
Рівень 1 - Глобальний. Що вже зараз працює?
На рівні так званих MDB (Багатосторонні Банки Розвитку), від ЄБРР до Африканського банку, всі стали підписантами загальних «зелених» геокліматичних принципів. Символічно, що саме у 2023-му - буквально найгарячішому році за всі часи спостережень. Нові банківські принципи описують спільний підхід до прийняття рішень для узгодження операцій прямого інвестиційного кредитування з цілями кліматичних угод при ООН щодо адаптації до зміни клімату та стійкості. Принципи включають : (i) Виявлення та оцінка ризику фізичного клімату: чи є операція під загрозою? (ii) Подолання фізичних! кліматичних ризиків та підвищення стійкості до зміни клімату: Чи були визначені заходи адаптації та стійкості для зменшення суттєвих фізичних кліматичних ризиків та підвищення стійкості до зміни клімату?
Ці правила вже спільно узгоджені цього літа й по низхідній схемі будуть інтегровані у діяльність в т.ч. тих гравців на фін. ринку, які скористаються їх фін. послугами (й українські теж) й будуть відтак самі зобов'язані застосовувати кліматичний фактор у взаємодії далі нижче за ланцюгом.
Рівень 2 - Макрорегіональний. Механізм трансформації ринків набирає обертів: крок Європейського Союзу.
2023-го року набула чинності Директива про корпоративну звітність у сфері сталого розвитку (CSRD).
У міру того, як суспільства надають все більшого значення сталому розвитку та відповідальній діловій практиці, з'явилася нормативно-правова база, яка спрямовує та стандартизує звітність у сфері сталого розвитку у рівноправній взаємопов'язаній долі із фінансовою звітністю. Але фактично ставить перед обов'язком функціонувати сталим чином.
ЄС знаходиться в авангарді цього руху, запроваджуючи дві ключові ініціативи: Директиву про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD) та Європейський стандарт звітності зі сталого розвитку (ESRS), які мають вирішальне значення для зусиль ЄС щодо вдосконалення практики звітності про сталий розвиток у державах-членах, але також і з боку причетних до ринків ЄС третіх країн.
Першим компаніям доведеться вперше застосувати нові правила у 2024-му фінансовому році, для звітів, опублікованих у 2025-му році.
CSRD, запроваджена на заміну Директиви про нефінансову звітність (NFRD), зобов'язує великі та зареєстровані на біржі компанії ЄС звітувати про комплексний набір показників ESG (екологічні, соціальні та управлінські чинники).
У фінансовому секторі багато центральних банків та фінансових установ взяли на себе зобов'язання інтегрувати кліматичні ризики у стрес-тестування, нагляд та розкриття інформації. Публічне розкриття інформації про сталий розвиток в ЄС зробили обов'язковим.
CSRD передбачає поетапне впровадження нових вимог до звітності. Для компаній, які зобов'язані звітувати згідно з Директивою про нефінансову звітність (NFRD), планується подати заявку на річний звіт з публікацією в 2025-му році. На всі інші компанії вплинуть нові вимоги до звітності з 2026-го або 2027-го років. Таймінг:
а) Починаючи з 2024-го фінансового року в річному звіті за 2025-й рік: компанії, які вже зобов'язані звітувати згідно з NFRD;
б) З 2025-го фінансового року в річному звіті за 2026-й рік: усі інші великі корпорації із середньорічною чисельністю в 250 працівників або більше, загальними активами 25 мільйонів євро або 50 мільйонів євро продажів. Для того, щоб компанія підпадала під дію CSRD, необхідно виконати два з цих трьох критеріїв;
в) З 2026-го фінансового року в річному звіті за 2027-й рік: зареєстровані МСП (малі та середні підприємства), малі та некомплексні кредитні установи та власні страхові компанії.
г) З 2028-го фінансового року в річному звіті за 2029-й рік: компанії третіх! країн з дочірніми компаніями або філіями в ЄС. Це стосується лише випадків, коли поріг у 150 мільйонів євро чистих продажів на території ЄС перевищено протягом двох років.
Рівень 3 - Локальний. Інтегруйся або з'їдять.
Війна та її практичні наслідки для українського агропромислового сектора зрозумілі: тимчасові транспортні обмеження буквально з'їдають операційний капітал; брак коштів починає впливати на можливості розвитку-розширення; а ті що меньші - взагалі можуть призупинити діяльність. Але мова йде безумовно про справжніх володарів нашої спільної долі - землевласників. Відсутність доступу до фінансування означатиме лише можливість скупити їх головний ресурс іноземними розпорядниками. Найкраще це робити у найгірший (дешевший) момент. Детальніше про всі небезпеки втрати контролю над нашим продовольчим потенціалом я говорив у попередньому дописі //ПОХМУРЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКИХ АГРАРІЇВ АБО БОРОТЬБА ЗА СВІТОВІ ЖИТНИЦІ (та що робити)//.
Але є шлях, який гравців сектору зможе як фінансово врятувати, так й посприяти інтеграції у нові сталі ринки Європи в особливому конкурентному положенні.
Перший крок. Українська агрокомпанія мусить включитися у роботу із підготовки нової нефінансової звітності. Яка, виходячі із існуючих стандартів іх підготовки, вимагає проведення теоретико-практичних робіт із обізнанності щодо очікуваних фінансових та матеріальних наслідків від суттєвих фізичних ризиків, пов'язаних зі зміною клімату. Компанія має як знати, так й готуватися до цих впливів та вміти публічно пояснити свою середньострокову стратегію по врахуванню цього, та здатністю забезпечувати себе в операційній діяльності кліматично убезпеченими природними ресурсами (наприклад, водою). Компанія, яка на постійній основі формує аналітичну роботу із виявлення своїх ризиків та можливостей та планує наперед свою діяльність на покращення цього, - стає «геокліматичною компанією», якій знаходиться місце під сонцем в новій системі підключення до інвестицій та кредитування. Власне той, хто буде першим та найякіснішим в цій роботі - отримає величезну конкурентну перевагу. Бо нефінансова оцінка компанії визначає доступ як до фінансових, так й до споживчих ринків. За невідповідність - швидко з'їдять. Але за умови роботи на випередження та інтеграції в діяльність геокліматичного планування (нефінансовий звіт про котрий і піднімає конкурентоздатність) - компанія сама отримує велике стратегічне плече сталих ринків й сама перетворюється у хижака.
Другий. Раніше мною описана методологія трансформації системи надійного водозабезпечення передбачає перший крок зі сторони приватного сектору, першу ініціативу. Цим може стати кооперація ключових секторальних гравців із приводу взаємовигідної системної кліматичної адаптації. Необхідне для цього відновлення природних систем та створення приватних «водних компаній» - повністю співпадає із оновленною ідеологією Західного фінансового сектора.
Корпоративні геокліматичні дослідження та відповідна бізнес-модель - стали обов'язковою умовою існування будь-якого суб'єкта господарювання в ЄС та на її ринках. Мета прийнятої дериктиви із нефінансової звітності - примусова трансформація всіх суб'єктів економіки, а не формальна відписка. Бо дії не підробиш. На даному етапі - мова йде про політику кнута. Але той хто осідлає напрямок - отримає відкриті двері можливостей. Й відповідні українські лідери секторів із цієї позиції зможуть суттєво, по праву, визначати сприятливу вже загальнодержавну політику. Політику країни як геокліматичної гавані.
2024 рік – час рішень і практичних дій.
Внесок природи у світову економіку оцінюється в понад 125 трильйонів доларів на рік. Впровадження рішень по докапіталізації т.зв. інфраструктури природних систем та сповідування природоорієнтованих рішень в базу активів може забезпечити значні можливості для економічного зростання як для бізнесу, так й для країни в цілому. Й все починається із переоцінки свого природного та кліматичного капіталу (тому я використовую завжди об'єднаний термін - «геокліматичний») та вміння системного планування його довгострокової сталості та доступності. Ідеологи сталого (т.зв. «морального» капіталізму) прямо говорять про те, що масований напрямок глобальних приватних інвестицій буде йти тільки! в галузі та проєкти, які 100% відповідають ідеології сталого розвитку.
Ті, хто не впишеться в цей тренд, - стануть аутсайдерами на інвестиційних та споживчих ринках. Нові правила стануть для них загороджувальними.
Але для бізнесу та цілої країни, що швидко інтегрує це в свою діяльність як керівну політику – це відкриває потужний ресурс для високої конкурентної позиції. Особливо, якщо це також із часом інтегрується в спільний план повоєнної відбудови України як корпоративно-державне позиціюнування в якості інвестиційної мекки «геокліматичної гавані».
Рівень 1 - Глобальний. Що вже зараз працює?
На рівні так званих MDB (Багатосторонні Банки Розвитку), від ЄБРР до Африканського банку, всі стали підписантами загальних «зелених» геокліматичних принципів. Символічно, що саме у 2023-му - буквально найгарячішому році за всі часи спостережень. Нові банківські принципи описують спільний підхід до прийняття рішень для узгодження операцій прямого інвестиційного кредитування з цілями кліматичних угод при ООН щодо адаптації до зміни клімату та стійкості. Принципи включають : (i) Виявлення та оцінка ризику фізичного клімату: чи є операція під загрозою? (ii) Подолання фізичних! кліматичних ризиків та підвищення стійкості до зміни клімату: Чи були визначені заходи адаптації та стійкості для зменшення суттєвих фізичних кліматичних ризиків та підвищення стійкості до зміни клімату?
Ці правила вже спільно узгоджені цього літа й по низхідній схемі будуть інтегровані у діяльність в т.ч. тих гравців на фін. ринку, які скористаються їх фін. послугами (й українські теж) й будуть відтак самі зобов'язані застосовувати кліматичний фактор у взаємодії далі нижче за ланцюгом.
Рівень 2 - Макрорегіональний. Механізм трансформації ринків набирає обертів: крок Європейського Союзу.
2023-го року набула чинності Директива про корпоративну звітність у сфері сталого розвитку (CSRD).
У міру того, як суспільства надають все більшого значення сталому розвитку та відповідальній діловій практиці, з'явилася нормативно-правова база, яка спрямовує та стандартизує звітність у сфері сталого розвитку у рівноправній взаємопов'язаній долі із фінансовою звітністю. Але фактично ставить перед обов'язком функціонувати сталим чином.
ЄС знаходиться в авангарді цього руху, запроваджуючи дві ключові ініціативи: Директиву про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD) та Європейський стандарт звітності зі сталого розвитку (ESRS), які мають вирішальне значення для зусиль ЄС щодо вдосконалення практики звітності про сталий розвиток у державах-членах, але також і з боку причетних до ринків ЄС третіх країн.
Першим компаніям доведеться вперше застосувати нові правила у 2024-му фінансовому році, для звітів, опублікованих у 2025-му році.
CSRD, запроваджена на заміну Директиви про нефінансову звітність (NFRD), зобов'язує великі та зареєстровані на біржі компанії ЄС звітувати про комплексний набір показників ESG (екологічні, соціальні та управлінські чинники).
У фінансовому секторі багато центральних банків та фінансових установ взяли на себе зобов'язання інтегрувати кліматичні ризики у стрес-тестування, нагляд та розкриття інформації. Публічне розкриття інформації про сталий розвиток в ЄС зробили обов'язковим.
CSRD передбачає поетапне впровадження нових вимог до звітності. Для компаній, які зобов'язані звітувати згідно з Директивою про нефінансову звітність (NFRD), планується подати заявку на річний звіт з публікацією в 2025-му році. На всі інші компанії вплинуть нові вимоги до звітності з 2026-го або 2027-го років. Таймінг:
а) Починаючи з 2024-го фінансового року в річному звіті за 2025-й рік: компанії, які вже зобов'язані звітувати згідно з NFRD;
б) З 2025-го фінансового року в річному звіті за 2026-й рік: усі інші великі корпорації із середньорічною чисельністю в 250 працівників або більше, загальними активами 25 мільйонів євро або 50 мільйонів євро продажів. Для того, щоб компанія підпадала під дію CSRD, необхідно виконати два з цих трьох критеріїв;
в) З 2026-го фінансового року в річному звіті за 2027-й рік: зареєстровані МСП (малі та середні підприємства), малі та некомплексні кредитні установи та власні страхові компанії.
г) З 2028-го фінансового року в річному звіті за 2029-й рік: компанії третіх! країн з дочірніми компаніями або філіями в ЄС. Це стосується лише випадків, коли поріг у 150 мільйонів євро чистих продажів на території ЄС перевищено протягом двох років.
Рівень 3 - Локальний. Інтегруйся або з'їдять.
Війна та її практичні наслідки для українського агропромислового сектора зрозумілі: тимчасові транспортні обмеження буквально з'їдають операційний капітал; брак коштів починає впливати на можливості розвитку-розширення; а ті що меньші - взагалі можуть призупинити діяльність. Але мова йде безумовно про справжніх володарів нашої спільної долі - землевласників. Відсутність доступу до фінансування означатиме лише можливість скупити їх головний ресурс іноземними розпорядниками. Найкраще це робити у найгірший (дешевший) момент. Детальніше про всі небезпеки втрати контролю над нашим продовольчим потенціалом я говорив у попередньому дописі //ПОХМУРЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКИХ АГРАРІЇВ АБО БОРОТЬБА ЗА СВІТОВІ ЖИТНИЦІ (та що робити)//.
Але є шлях, який гравців сектору зможе як фінансово врятувати, так й посприяти інтеграції у нові сталі ринки Європи в особливому конкурентному положенні.
Перший крок. Українська агрокомпанія мусить включитися у роботу із підготовки нової нефінансової звітності. Яка, виходячі із існуючих стандартів іх підготовки, вимагає проведення теоретико-практичних робіт із обізнанності щодо очікуваних фінансових та матеріальних наслідків від суттєвих фізичних ризиків, пов'язаних зі зміною клімату. Компанія має як знати, так й готуватися до цих впливів та вміти публічно пояснити свою середньострокову стратегію по врахуванню цього, та здатністю забезпечувати себе в операційній діяльності кліматично убезпеченими природними ресурсами (наприклад, водою). Компанія, яка на постійній основі формує аналітичну роботу із виявлення своїх ризиків та можливостей та планує наперед свою діяльність на покращення цього, - стає «геокліматичною компанією», якій знаходиться місце під сонцем в новій системі підключення до інвестицій та кредитування. Власне той, хто буде першим та найякіснішим в цій роботі - отримає величезну конкурентну перевагу. Бо нефінансова оцінка компанії визначає доступ як до фінансових, так й до споживчих ринків. За невідповідність - швидко з'їдять. Але за умови роботи на випередження та інтеграції в діяльність геокліматичного планування (нефінансовий звіт про котрий і піднімає конкурентоздатність) - компанія сама отримує велике стратегічне плече сталих ринків й сама перетворюється у хижака.
Другий. Раніше мною описана методологія трансформації системи надійного водозабезпечення передбачає перший крок зі сторони приватного сектору, першу ініціативу. Цим може стати кооперація ключових секторальних гравців із приводу взаємовигідної системної кліматичної адаптації. Необхідне для цього відновлення природних систем та створення приватних «водних компаній» - повністю співпадає із оновленною ідеологією Західного фінансового сектора.
Корпоративні геокліматичні дослідження та відповідна бізнес-модель - стали обов'язковою умовою існування будь-якого суб'єкта господарювання в ЄС та на її ринках. Мета прийнятої дериктиви із нефінансової звітності - примусова трансформація всіх суб'єктів економіки, а не формальна відписка. Бо дії не підробиш. На даному етапі - мова йде про політику кнута. Але той хто осідлає напрямок - отримає відкриті двері можливостей. Й відповідні українські лідери секторів із цієї позиції зможуть суттєво, по праву, визначати сприятливу вже загальнодержавну політику. Політику країни як геокліматичної гавані.
2024 рік – час рішень і практичних дій.
~
