© 2019 Strategic Group.Media
ЯК УКРАЇНІ ОТРИМАТИ ГАРАНТІЇ БЕЗПЕКИ НА ОСНОВІ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА ЄС ТА КИТАЮ?
Субʼєктність геоекономічного гравця, підкріплена «геокліматичною політикою».
8 травня 2024-й
Ми маємо запропонувати інвестиційний мирний проєкт України в трикутнику з ЄС + Китай до перших «формул миру» з майбутніх конференцій 2024-го. Від розміру та наповненнягеоекономічного та геокліматичного інвестиційного паспорту, який ми здатні зараз влучно запропонувати широкому колу заінтересантів, напряму визначиться розмір мапи та економіки повоєнної України.
Ми маємо запропонувати інвестиційний мирний проєкт України в трикутнику з ЄС + Китай до перших «формул миру» з майбутніх конференцій 2024-го. Від розміру та наповненнягеоекономічного та геокліматичного інвестиційного паспорту, який ми здатні зараз влучно запропонувати широкому колу заінтересантів, напряму визначиться розмір мапи та економіки повоєнної України.
Глобалізація виробничих ланцюгів із цифровою революцією платформенної моделі організації світового капіталу стала драйвером процесів XXI ст. із промислової профілізації окремих країн та їх блоків (організовуваних за принципом сродності до певної діяльності, відповідно їх соціокультурним та географічним особливостям). Світова кліматична повістка та відповідні промислові політики-драйвери вивели ряд товарів та технологій, а разом із цим і цілі клімато-географічні лакуни, - в статус необхідних до тісного колективного регулювання й контролю в умовах зберігаємої конкуренції («прянощі мають завжди текти» - Ф. Герберт «Дюна»). Колишня індустріальна автаркія відступає перед раціоналізацією розподілено-делегованої ефективності та вимог кліматичної «бережливості». Україна могла цю реальність відчути на собі під час т.зв. «зернових угод», коли українські аграрні commodities раптом стали предметом зовнішніх багатосторонніх перемовин та схем забезпечення безперебійних поставок на світовий ринок, не зважаючи на війну. Період цих угод був недовгим, але на короткий період на нього була змушена погоджуватись й сторона агресора, бо до відповідних дій додавалась колективна згода на підключення російського енергетичного сировинного сектора до світової торгівлі (в т.ч. до ринків, де національні актори зацікавлені у продовольчій стабільності своїх сусідів, як міри власної безпеки). Воєнно-морська перемога України за контроль своїх чорноморських шляхів не відміняє прецедент та сам факт наднаціональної цінності певних товарів та сировини, які в теперішніх умовах постійно перебувають на межі дефіцитів. Здатність створювати та контролювати ланцюги критичних товарів та послуг, на які зав'язані сильні та конкуруючи між собою країни та союзи – один із механізмів забезпечення багатосторонніх гарантій безпеки. Це та сама багатополярність, в якій відчули нові можливості країни, що розвиваються. Односторонність в «прив'язці» до єдиного центра розвитку перетворює таку країну в уразливий елемент, в разі прямого протистояння великих країн – економічна цінність та критична важливість має зберігатися за країною для найбільшої кількості зацікавлених сторін. Підхід підвищеної геоекономічної суб'єктності зараз ефективно втілює Угорщина: за 2023-й рік вона отримавши прямих інвестицій з Китаю на суму 7.6 млрд.долл. Всі інвестиції втілюються у потужному виробництві акумуляторів для електромобілів (для оснащення сусідньої франко-німецької автоіндустрії) та безпосередньо автомобілебудування китайських брендів. Угорщина таким чином зараз тримає третю позицію в світі з виробництва літій-іонних автомобільних акумуляторів із 4-ма %, в той час як США займає всього 6.2%. Українська інтеграція в ЄС має враховувати потенційну обмеженість секторів та профілей зайнятості, які будуть нам надані внаслідок внутрішньоблоковій конкуренції в самому ЄС. Технологічне та торгівельне зближення між ЄС та Китаєм розглядається із боку США як процес підсилення обох! глобальних конкурентів американців й розглядається як проблема, що потребує протидій. Але ряд країн ЄС вже тісно інтегровані в проєкти підключення Європи до «Поясу і шляху» й даний процес лише переживатиме торги за схеми та тарифи, але об'єктивним є одне – ЄС та Китай на рівні промислово-торгівельної кооперації потребуватимуть один одного у найближчі десятиліття (особливо враховуючи агресивну для виробників ЄС програму IRA в США). Європейський вибір України має враховувати важливість збереження корисних прагматичних відносин між Європою та Піднебесною як наш невіддільний про-європейський інтерес, а інвестиційна інтеграція в ці відносини забезпечить якісно інший котроль Китаю за майбутніми російськими діями. Спільні критично важливі проєкти є твердішою гарантією за папірці. Адекватна пропозиція та реалізований план дій від України по інтеграційним проєктам між Китаєм та ЄС на території нашої країни здатні додати до майбутнього турне китайського керівництва й українську столицю, випередивши цьогорічний Будапешт.
https://www.statista.com/statistics/1249871/share-of-the-global-lithium-ion-battery-manufacturing-capacity-by-country/
https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/w/ddn-20240304-2
https://medium.com/@iermolaiev/кліматична-гавань-1-краще-робити-ставку-на-україну-a06a93c2487d
1. ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ ЄС-КИТАЙ ТА ЇХ ПОТЕНЦІЙНІ ІНТЕРЕСИ.
У 2023 році Китай був найбільшим партнером з імпорту товарів до ЄС (20,5% від загального імпорту із-за меж ЄС) і був третім за величиною партнером по експорту товарів із ЄС (8,8% від загального експорту за межі ЄС). Варто зазначити, що імпортом вважається й товари та компоненти, вироблені європейськими компаніями на території Китаю й ввезені в Європу й навпаки (до прикладу європейська силова електроніка є бажаною в китайському електромобілі).
Китайські товари, що йдуть до ЄС – це переважно товари із високої долею переробки – високотехнологічні товари.
Телекомунікаційне обладнання займає першу строку у 56,3 мільярда євро за 2023-й рік. Електричні машини та апарати (36,5 млрд євро) і автоматичні машини для обробки даних (36 млрд євро) займали другу та третю строку серед імпортованих товарів відповідно. Найбільший приріст імпорту зафіксовано в секції авто (3,5 млрд євро - це збільшення на 36,7%, порівнюючи із 2022-м роком). Даний об'єм товарів не передбачається скорочувати будь-яким он-шорингом із повернення виробництва назад в ЄС. Даний розподіл праці із Китаєм продиктований об'єктивними процесами профілювання країн. Китай надовго буде суттєвим компонентом промислового розвитку та зеленої трансформації ЄС.
Пряма взаємодія між ЄС та Китаєм відтак на найближчі десятиліття буде зосереджуватися на темах, так чи інакше зв'язаних із hi-tech продукцією та виробництвом їх компонентів.Головним драйвером, утворюючим стабільний попит, є комплекс трансформаційних для всіх європейських галузей заходів під загальною назвою Новий Зелений Курс. Від ВДЕ, до промислового водню – все беззаперечно потребуватиме часткової взаємодії із промисловим комплексом Китаю. Це той розподіл праці, який немає на найближчий період економічних підґрунтя для зміни. Хоча й створює обережність у відносинах між країнами, через принципову критичну залежність, що в такому розкладі безумовно формується.
Президент Франції Макрон у своєму інтерв'ю The Economist (від 2 травня 2024-го року) змалював проспект бажаних майбутніх економічних трансформацій ЄС, які мають вивести Європу на висококонкурентну позицію між США та Китаєм. Про що йде мова?
Передбачається оптимізація внутрішньо європейських інвестиційних та бюджетних потуг. Акцент на інвестиції (приватні та бюджетні витрати) в місцях найбільшої віддачі та ефективності, що передбачає розподіл господарських ролей в межах ЄС із оптимізацією дублювання функцій, без розпорошування капіталів та по принципу концентрації в 3-4 конкурентоздатних в світі Чемпіонів в кожному ключовому із секторів. Врешті така концентрація капіталу в деяких галузях є актуально реалізовуваною практикою. Із оконтуреної майбутньої економічної політики ЄС випливає запитання: яка роль та ніша в такому ЄС заготовлена для України й яку ми самі пропонуємо? Агросировинне виробництво та it-аутсорс із одним-двома танковими заводами від Rheinmetall не здатні забезпечити рівне багатство для всього наявного українського населення. Відтак прогресивне європейське позиціонування України необхідно сформулювати.
Важливо отримати вигоду з глобального суперництва-співробітництва між Китаєм і Європейським союзом - ставши посередником їх кооперації. Першоосновою стане геокліматичне позиціюнування та перепланування територій як інноваційної форми довгострокових гарантій безпеки та забезпеченості зовнішніх інвестицій натурекономічними ресурсами (клімат, вода, etc). Початковий етап реалізації для швикості потребуватиме китайських компетенцій та матеріально-фізичних можливостей за технологічної та фінансової участі ЄС.
Китайські товари, що йдуть до ЄС – це переважно товари із високої долею переробки – високотехнологічні товари.
Телекомунікаційне обладнання займає першу строку у 56,3 мільярда євро за 2023-й рік. Електричні машини та апарати (36,5 млрд євро) і автоматичні машини для обробки даних (36 млрд євро) займали другу та третю строку серед імпортованих товарів відповідно. Найбільший приріст імпорту зафіксовано в секції авто (3,5 млрд євро - це збільшення на 36,7%, порівнюючи із 2022-м роком). Даний об'єм товарів не передбачається скорочувати будь-яким он-шорингом із повернення виробництва назад в ЄС. Даний розподіл праці із Китаєм продиктований об'єктивними процесами профілювання країн. Китай надовго буде суттєвим компонентом промислового розвитку та зеленої трансформації ЄС.
Пряма взаємодія між ЄС та Китаєм відтак на найближчі десятиліття буде зосереджуватися на темах, так чи інакше зв'язаних із hi-tech продукцією та виробництвом їх компонентів.Головним драйвером, утворюючим стабільний попит, є комплекс трансформаційних для всіх європейських галузей заходів під загальною назвою Новий Зелений Курс. Від ВДЕ, до промислового водню – все беззаперечно потребуватиме часткової взаємодії із промисловим комплексом Китаю. Це той розподіл праці, який немає на найближчий період економічних підґрунтя для зміни. Хоча й створює обережність у відносинах між країнами, через принципову критичну залежність, що в такому розкладі безумовно формується.
Президент Франції Макрон у своєму інтерв'ю The Economist (від 2 травня 2024-го року) змалював проспект бажаних майбутніх економічних трансформацій ЄС, які мають вивести Європу на висококонкурентну позицію між США та Китаєм. Про що йде мова?
Передбачається оптимізація внутрішньо європейських інвестиційних та бюджетних потуг. Акцент на інвестиції (приватні та бюджетні витрати) в місцях найбільшої віддачі та ефективності, що передбачає розподіл господарських ролей в межах ЄС із оптимізацією дублювання функцій, без розпорошування капіталів та по принципу концентрації в 3-4 конкурентоздатних в світі Чемпіонів в кожному ключовому із секторів. Врешті така концентрація капіталу в деяких галузях є актуально реалізовуваною практикою. Із оконтуреної майбутньої економічної політики ЄС випливає запитання: яка роль та ніша в такому ЄС заготовлена для України й яку ми самі пропонуємо? Агросировинне виробництво та it-аутсорс із одним-двома танковими заводами від Rheinmetall не здатні забезпечити рівне багатство для всього наявного українського населення. Відтак прогресивне європейське позиціонування України необхідно сформулювати.
Важливо отримати вигоду з глобального суперництва-співробітництва між Китаєм і Європейським союзом - ставши посередником їх кооперації. Першоосновою стане геокліматичне позиціюнування та перепланування територій як інноваційної форми довгострокових гарантій безпеки та забезпеченості зовнішніх інвестицій натурекономічними ресурсами (клімат, вода, etc). Початковий етап реалізації для швикості потребуватиме китайських компетенцій та матеріально-фізичних можливостей за технологічної та фінансової участі ЄС.
1.1 ПОЗИЦІЯ СТОРІН
Китай безперечно володіє історичним досвідом в інженерії водних ресурсів. А в наш час б'є рекорди за рівнем складності виготовляємих та управляємих водних споруд. Для швидкого впровадження всіх необхідних іфраструктурних рішень під кліматичну адаптацію в межах України та країнах Тримор'я (див. Є.Д. «Геоекономічний проєкт «Із Варяг в Азію») необхідне вибудовування особливих відносин з Китаєм.
Незважаючи на те, що Китай для ЄС є одночасно ключовим економічним партнером, системним суперником та конкурентом: ЄС у квітні 2023-го року оголосив про створення стратегії з економічного т.зв. де-рискінгу (зниження залежності в критичних сферах від Китаю). Це говорить як про ставку ЄС на розвиток внутрішнього часткового заміщення китайських постачальників (наприклад – критичних компоненти ВДЕ), так і про те, що в найближчому майбутньому ЄС активно включиться у пошуки довгострокових інвестиційних партнерів, здатних забезпечити надійне постачання низки торгових позицій. В той же час, у китайській Концепції Ініціативи глобальної безпеки (2022) декларується новий базовий принцип міжнародних відносин: «Сприяти координації та надійній взаємодії між великими країнами та будувати відносини між великими країнами, що характеризуються мирним співіснуванням, загальною стабільністю та збалансованим розвитком». Як Україні забезпечити своєю участю баланс інтересів між новим задекларованим економічним суверенітетом ЄС та не конфліктним допуском Китаю до частини євроазійського торгівельного простору?
Сьогодні Китай запнувся на ключовій проблемі, з якою стикається будь-який довгостроковий споживач зовнішніх інновацій, який до того ж швидко модернізувався. Китай пару десятиліть знаходив цим інноваціям найбільш вигідну цінову «реалізацію в металі» на глобальному ринку. Але на сьогодні китайський експортний сектор економіки в розрізі факторів виробництва (насамперед висока вартість праці) перестав бути пріоритетним у регіоні в секторах т.зв. простого виробництва. Внутрішньокитайська політика економічних стимулів до цього часу встигла створити вал надлишкових виробничих потужностей, що загрожує утворенням потенційних «іржавих поясів» по-китайські. Світова стагнація споживання на даному економічному циклі не збільшує попит ні внутрішній, ні зовнішній. Водночас ідеологія китайської державної політики не припускає допущення великого безробіття: стримується активне застосовування інтенсивних методів підвищення продуктивності праці в масштабі всієї країни, за винятком окремих секторів. Впровадження «підвищення ефективності» - потенційно загрожує зростанням безробіття (і так дуже чутливого зараз до будь-яких коливань у зовнішньому попиті на китайські експортні товари). Демографічний відкат до населення в 800+ мільйонів очікується лише після 2050-тих. Відсутність «підвищення ефективності» - запускає зворотній рух іноземного та домашнього капіталу, що знаходить вигоду у релокації виробництв до найближчих сусідів Китаю. Цей рух зараз активно реалізується в сторону членів АСЕАН, які переманюють на свій бік фінальний, складальний та реєстраційний етапи товарного виробництва. Вьєтнам буде одним із лідерів такого «оф-шорингу» з Китаю у найближчі десятиліття. Китайська стабілізація потребуватиме нових підходів. Нові європейські, африканські, латиноамериканські прямі інвестиції – перші кроки по намацуванню виходу із такого сповільнення.
Проект «Поясу та Шляху» був лише прелюдією до майбутнього етапу пошуку Китаєм способу свого сталого відновлення та нової моделі зростання. Поточний спад попиту на прямий китайський експорт також супроводжується збереженням політично вмотивованого стримування внутрішнього споживання. Його замінили пріоритетним стимулом індустріальних секторів з великою зайнятістю: бетон, сталь, скло, машинобудування та ін. Сектор будівництва поглинув ці товари, але й сам нещодавно стрибнув у жорстку рецесію, обваливши відповідний попит. Після товарної споживчої експансії пішло закономірне падіння норми прибутку, яке посилила технологічна залежність Китаю в певних передових сферах. Захід контролює та розвиває ключові технології поточного технологічного укладу, який Китай зміг майстерно освоїти та почав виробляти конкурентні готові вироби на їх базі. Посилення технологічної конкуренції між Західною спільнотою та Китаєм шляхом блокування доступу до інновацій (про що, наприклад, декларували лідери США та Британії в «Новій Атлантичній хартії» від 2021-го) цілком може серйозним чином вплинути на конкурентоспроможність китайської електроніки та будь-яких комп'ютеризованих товарів на міжнародному ринку - а це виклик для структури китайської економіки, що формується зараз з деформованим акцентом на електроніку, автомобілі та компоненти ВДЕ. Не володіючи технологіями виробництва чіпів (щоб освоїти поточний рівень голландських верстатів ASML буде потрібно 10-15 років), не володіючи своїми чіповими архітектурами та програмними засобами розробки, конкуренція, за умови протидії, буде лише програватися.
Суперечності між розвиненими країнами та економіками, що розвиваються, відступають на другий план, поступаючись місцем конкурентній боротьбі між технологіями різного рівня. Китай запропонував зламати стару модель центр-переферійного поділу праці, навпаки пропонуючи свій промисловий потенціал як драйвер модернізації переферійних економік, вибудовуючи нову економічну багатополярність. Початковим драйвером цього і став інтеграційний проект «Пояс і шлях». Він початково лише підключав джерела сировини до самого Китаю. Але в другу хвилю деякі учасники (члени АСЕАН) «Поясу» почали включатись у виробничі ланцюжки китайських виробників. Однак такий поворот запустив відповідну конкурентну відсіч колишніх донорів технологій (що бачать загрозу у всеосяжній ринковій владі Китаю), розпочавши розведення китайського економічного центру від «західної» системи поділу праці та обміну у сфері науки-техніки.
Розуміючи ризики втрати surplus моделі економіки, Китай найближчим часом буде з необхідністю реалізовувати нову модель взаємодії зі світом, що дозволить розігнати попит на власну не-hi-tech промислову продукцію, де за ним зберігається конкурентна норма прибутку. По суті, Китаю буде потрібна активна модернізація своїх більш відсталих торгових партнерів-імпортерів, щоб компенсувати падіння у тих секторах, по яким б'є «вимикаюча» політика Заходу.
Спільнота єдиної долі «по китайськи» вимагатиме від Китаю більш глибокої цілеспрямованої участі в прискореній модернізації країн, що розвиваються. Для України важливо у своєму новому просторово-економічному плануванні, який враховує докапіталізацію природоекономічних ресурсів, закласти ті сфери діяльності (важливо за кластерною схемою), які Китай може розглядати як вартуючу довгострокову інвестицію у свій економічний розвиток, а також як політико-економічний фактор регіональної безпеки в Європі. Це надасть стратегічний інструмент для закриття в Європейській частині світу точки неузгодженості світопорядку.
Китаю необхідно запропонувати вкорінений економічний та випливаючий політичний інтерес в Україні, який міг би для нього посприяти виходу співпраці з ЄС в питанні мікроелектроніки та машинобудування на якісно вищий рівень. Саме ЄС, а не США, що блокує доступ до цих технологій, є лідером у цій сфері.
Даний підхід вимагає підготовки низки комплексних проектних рішень у трикутнику ЄС-Україна-Китай із подальшою законодавчою фіксацією їх у статусі «національних проектів», що передбачатиме довгострокову спадковість української політики. Тільки такий підхід здатний змінити позицію Китаю щодо територіальної війни між Україною та росією.
Це дасть підставу для того, щоб безпека та цілісність України надовго закріпилися в китайських «доктринах».
Незважаючи на те, що Китай для ЄС є одночасно ключовим економічним партнером, системним суперником та конкурентом: ЄС у квітні 2023-го року оголосив про створення стратегії з економічного т.зв. де-рискінгу (зниження залежності в критичних сферах від Китаю). Це говорить як про ставку ЄС на розвиток внутрішнього часткового заміщення китайських постачальників (наприклад – критичних компоненти ВДЕ), так і про те, що в найближчому майбутньому ЄС активно включиться у пошуки довгострокових інвестиційних партнерів, здатних забезпечити надійне постачання низки торгових позицій. В той же час, у китайській Концепції Ініціативи глобальної безпеки (2022) декларується новий базовий принцип міжнародних відносин: «Сприяти координації та надійній взаємодії між великими країнами та будувати відносини між великими країнами, що характеризуються мирним співіснуванням, загальною стабільністю та збалансованим розвитком». Як Україні забезпечити своєю участю баланс інтересів між новим задекларованим економічним суверенітетом ЄС та не конфліктним допуском Китаю до частини євроазійського торгівельного простору?
Сьогодні Китай запнувся на ключовій проблемі, з якою стикається будь-який довгостроковий споживач зовнішніх інновацій, який до того ж швидко модернізувався. Китай пару десятиліть знаходив цим інноваціям найбільш вигідну цінову «реалізацію в металі» на глобальному ринку. Але на сьогодні китайський експортний сектор економіки в розрізі факторів виробництва (насамперед висока вартість праці) перестав бути пріоритетним у регіоні в секторах т.зв. простого виробництва. Внутрішньокитайська політика економічних стимулів до цього часу встигла створити вал надлишкових виробничих потужностей, що загрожує утворенням потенційних «іржавих поясів» по-китайські. Світова стагнація споживання на даному економічному циклі не збільшує попит ні внутрішній, ні зовнішній. Водночас ідеологія китайської державної політики не припускає допущення великого безробіття: стримується активне застосовування інтенсивних методів підвищення продуктивності праці в масштабі всієї країни, за винятком окремих секторів. Впровадження «підвищення ефективності» - потенційно загрожує зростанням безробіття (і так дуже чутливого зараз до будь-яких коливань у зовнішньому попиті на китайські експортні товари). Демографічний відкат до населення в 800+ мільйонів очікується лише після 2050-тих. Відсутність «підвищення ефективності» - запускає зворотній рух іноземного та домашнього капіталу, що знаходить вигоду у релокації виробництв до найближчих сусідів Китаю. Цей рух зараз активно реалізується в сторону членів АСЕАН, які переманюють на свій бік фінальний, складальний та реєстраційний етапи товарного виробництва. Вьєтнам буде одним із лідерів такого «оф-шорингу» з Китаю у найближчі десятиліття. Китайська стабілізація потребуватиме нових підходів. Нові європейські, африканські, латиноамериканські прямі інвестиції – перші кроки по намацуванню виходу із такого сповільнення.
Проект «Поясу та Шляху» був лише прелюдією до майбутнього етапу пошуку Китаєм способу свого сталого відновлення та нової моделі зростання. Поточний спад попиту на прямий китайський експорт також супроводжується збереженням політично вмотивованого стримування внутрішнього споживання. Його замінили пріоритетним стимулом індустріальних секторів з великою зайнятістю: бетон, сталь, скло, машинобудування та ін. Сектор будівництва поглинув ці товари, але й сам нещодавно стрибнув у жорстку рецесію, обваливши відповідний попит. Після товарної споживчої експансії пішло закономірне падіння норми прибутку, яке посилила технологічна залежність Китаю в певних передових сферах. Захід контролює та розвиває ключові технології поточного технологічного укладу, який Китай зміг майстерно освоїти та почав виробляти конкурентні готові вироби на їх базі. Посилення технологічної конкуренції між Західною спільнотою та Китаєм шляхом блокування доступу до інновацій (про що, наприклад, декларували лідери США та Британії в «Новій Атлантичній хартії» від 2021-го) цілком може серйозним чином вплинути на конкурентоспроможність китайської електроніки та будь-яких комп'ютеризованих товарів на міжнародному ринку - а це виклик для структури китайської економіки, що формується зараз з деформованим акцентом на електроніку, автомобілі та компоненти ВДЕ. Не володіючи технологіями виробництва чіпів (щоб освоїти поточний рівень голландських верстатів ASML буде потрібно 10-15 років), не володіючи своїми чіповими архітектурами та програмними засобами розробки, конкуренція, за умови протидії, буде лише програватися.
Суперечності між розвиненими країнами та економіками, що розвиваються, відступають на другий план, поступаючись місцем конкурентній боротьбі між технологіями різного рівня. Китай запропонував зламати стару модель центр-переферійного поділу праці, навпаки пропонуючи свій промисловий потенціал як драйвер модернізації переферійних економік, вибудовуючи нову економічну багатополярність. Початковим драйвером цього і став інтеграційний проект «Пояс і шлях». Він початково лише підключав джерела сировини до самого Китаю. Але в другу хвилю деякі учасники (члени АСЕАН) «Поясу» почали включатись у виробничі ланцюжки китайських виробників. Однак такий поворот запустив відповідну конкурентну відсіч колишніх донорів технологій (що бачать загрозу у всеосяжній ринковій владі Китаю), розпочавши розведення китайського економічного центру від «західної» системи поділу праці та обміну у сфері науки-техніки.
Розуміючи ризики втрати surplus моделі економіки, Китай найближчим часом буде з необхідністю реалізовувати нову модель взаємодії зі світом, що дозволить розігнати попит на власну не-hi-tech промислову продукцію, де за ним зберігається конкурентна норма прибутку. По суті, Китаю буде потрібна активна модернізація своїх більш відсталих торгових партнерів-імпортерів, щоб компенсувати падіння у тих секторах, по яким б'є «вимикаюча» політика Заходу.
Спільнота єдиної долі «по китайськи» вимагатиме від Китаю більш глибокої цілеспрямованої участі в прискореній модернізації країн, що розвиваються. Для України важливо у своєму новому просторово-економічному плануванні, який враховує докапіталізацію природоекономічних ресурсів, закласти ті сфери діяльності (важливо за кластерною схемою), які Китай може розглядати як вартуючу довгострокову інвестицію у свій економічний розвиток, а також як політико-економічний фактор регіональної безпеки в Європі. Це надасть стратегічний інструмент для закриття в Європейській частині світу точки неузгодженості світопорядку.
Китаю необхідно запропонувати вкорінений економічний та випливаючий політичний інтерес в Україні, який міг би для нього посприяти виходу співпраці з ЄС в питанні мікроелектроніки та машинобудування на якісно вищий рівень. Саме ЄС, а не США, що блокує доступ до цих технологій, є лідером у цій сфері.
Даний підхід вимагає підготовки низки комплексних проектних рішень у трикутнику ЄС-Україна-Китай із подальшою законодавчою фіксацією їх у статусі «національних проектів», що передбачатиме довгострокову спадковість української політики. Тільки такий підхід здатний змінити позицію Китаю щодо територіальної війни між Україною та росією.
Це дасть підставу для того, щоб безпека та цілісність України надовго закріпилися в китайських «доктринах».
https://medium.com/@iermolaiev/геоекономічний-проєкт-із-варяг-в-азію-7aa8315dd9fc
The Global Security Initiative Concept Paper
Яскравий приклад: Китайська модифікація чіпів від Huawei англійської архітектури ARM до травня 2020 р. випускалася на тайванському TSMC. У розпал «торгових війн» була заборона співпраці з Huawei. F восени 2020 р. Huawei все ж таки отримала доступ до фабрик TSMC - але їй дозволили випускати мікросхеми тільки за більш примітивним процесом. На сьогоднішній день найкращі пристрої китайці обладнають американськими чіпами Qualcomm.
1.2 БЕЗПЕКА ДЛЯ УКРАЇНИ:
1) Отримання доступу до китайського потенціалу у сфері великих швидких будівництв – задля того, щоб за короткий повоєнний час оперативно реалізувати низку «проектів росту»;
2) Створення бустерних індустріальних секторів економіки через реіндустріалізацію депресивних промислових центрів;
3) Набуття військово-політичної стабільності від взаємовигідних економічних регіональних проектів у Європі, що згладжують ризики як ЄС, так і Китаю: сприяння Китаєм гарантіям конституційних кордонів України, що охоплюють спільні з Китаєм інвестиційні проекти;
4) Вирішення проблеми післявоєнної соціально-економічної прірви для військових: буде отримано механізм соціалізації демобілізованої частини суспільства через залучення до масштабних модернізаційних проектів реіндустріалізації (у тому числі будівництва нового Донбасу) та будівництво адаптаційної інфраструктури під параметри майбутнього стану клімату.
Серед перших спільних проектів мають бути реалізовані такі:
1) Рідкісноземельні метали та критичні матеріали. Індустріалізація видобутку українських «зелених» ресурсів та їх місцева переробка для енергетичних потреб Європейського Зеленого Курсу. Організація будівництва акумуляторного кластера - комплексне виробництво готових автомобільних та промислових акумуляторів для європейських автовиробників та спільної енергетичної системи. Виробництво слід організувати з головними постачальниками європейців, досвідченими китайськими компаніями CATL, BYD, Guoxuan та ін. (див. приклад регіонального підходу реіндустріалізації на нових засадах у матеріалі /Д.Єрмолаєв «Новий повоєнний Донбас: українська версія майбутнього»/);
2) Енергетика. Широкомасштабна система сонячної енергетики «на експорт» у межах ЄС (великі проекти сонячної енергетики резонно сконцентрувати виключно на Півдні країни, не займаючи при цьому інші більш натурекономічно цінні території країни) + вітряна енергетика на Півдні та в Центрі. Вбудовування цих систем у європейську «Водневу стратегію». Китай здатний запропонувати масштабне виробництво частини компонентів ВДЕ, особливо сонячних панелей - у той час як сьогоднішній ЄС і сама Україна в майбутньому створять нескінченний попит на таку енергетику;
3) Продовольство. Забезпечення довгострокових поставок продовольчих товарів з глибокою переробкою на ринок Китаю - Україні важливо стати гарантованим елементом продовольчої безпеки на розвинених ринках Південно-Східної Азії, які в середньостроковій перспективі переживатимуть руйнівні для с/г екстремальні явища (від крайнощів посух, у крайність супер злив);
4) Газовий хаб. Спільний газовий проект, який включить перенаправлення середньоазійського газу через модернізовану інфраструктуру України для потреб європейської «Водневої стратегії», включаючи послуги підземного хабу; та ін.
Тісне взаємовигідне переплетення двох економічних полюсів, ЄС та Китаю, в економічному просторі України стане для нас платформою стратегічної безпеки.
Цей підхід зробить неактуальним проект т.зв. «ізраїлізації» України, що передбачає витрати ресурсу розвитку на статус фронтиру, зверненого проти східного кордону. Довгостроковий мирний статус і високу динаміку розвитку можна реалізувати тільки в подібній політекономічній конфігурації співробітництва двох полюсів розвитку.
___
Ми входимо в активний період конкурентної боротьби за якість адаптації до зміни клімату. Підвищується критичне значення стабільності базових ресурсів: вода, енергія, їжа. Ключовий фактор – час. Національний успіх визначатиметься здатністю радикально змінювати суспільно-політичні «традиції» та стереотипи. Україна в складних обставинах має унікальний національний ресурс у планетарному масштабі - наша земля і небо. Варіанти наших ситуативних союзників по дорозі нового будівництва жорстко визначені об'єктивними обставинами.
2) Створення бустерних індустріальних секторів економіки через реіндустріалізацію депресивних промислових центрів;
3) Набуття військово-політичної стабільності від взаємовигідних економічних регіональних проектів у Європі, що згладжують ризики як ЄС, так і Китаю: сприяння Китаєм гарантіям конституційних кордонів України, що охоплюють спільні з Китаєм інвестиційні проекти;
4) Вирішення проблеми післявоєнної соціально-економічної прірви для військових: буде отримано механізм соціалізації демобілізованої частини суспільства через залучення до масштабних модернізаційних проектів реіндустріалізації (у тому числі будівництва нового Донбасу) та будівництво адаптаційної інфраструктури під параметри майбутнього стану клімату.
Серед перших спільних проектів мають бути реалізовані такі:
1) Рідкісноземельні метали та критичні матеріали. Індустріалізація видобутку українських «зелених» ресурсів та їх місцева переробка для енергетичних потреб Європейського Зеленого Курсу. Організація будівництва акумуляторного кластера - комплексне виробництво готових автомобільних та промислових акумуляторів для європейських автовиробників та спільної енергетичної системи. Виробництво слід організувати з головними постачальниками європейців, досвідченими китайськими компаніями CATL, BYD, Guoxuan та ін. (див. приклад регіонального підходу реіндустріалізації на нових засадах у матеріалі /Д.Єрмолаєв «Новий повоєнний Донбас: українська версія майбутнього»/);
2) Енергетика. Широкомасштабна система сонячної енергетики «на експорт» у межах ЄС (великі проекти сонячної енергетики резонно сконцентрувати виключно на Півдні країни, не займаючи при цьому інші більш натурекономічно цінні території країни) + вітряна енергетика на Півдні та в Центрі. Вбудовування цих систем у європейську «Водневу стратегію». Китай здатний запропонувати масштабне виробництво частини компонентів ВДЕ, особливо сонячних панелей - у той час як сьогоднішній ЄС і сама Україна в майбутньому створять нескінченний попит на таку енергетику;
3) Продовольство. Забезпечення довгострокових поставок продовольчих товарів з глибокою переробкою на ринок Китаю - Україні важливо стати гарантованим елементом продовольчої безпеки на розвинених ринках Південно-Східної Азії, які в середньостроковій перспективі переживатимуть руйнівні для с/г екстремальні явища (від крайнощів посух, у крайність супер злив);
4) Газовий хаб. Спільний газовий проект, який включить перенаправлення середньоазійського газу через модернізовану інфраструктуру України для потреб європейської «Водневої стратегії», включаючи послуги підземного хабу; та ін.
Тісне взаємовигідне переплетення двох економічних полюсів, ЄС та Китаю, в економічному просторі України стане для нас платформою стратегічної безпеки.
Цей підхід зробить неактуальним проект т.зв. «ізраїлізації» України, що передбачає витрати ресурсу розвитку на статус фронтиру, зверненого проти східного кордону. Довгостроковий мирний статус і високу динаміку розвитку можна реалізувати тільки в подібній політекономічній конфігурації співробітництва двох полюсів розвитку.
___
Ми входимо в активний період конкурентної боротьби за якість адаптації до зміни клімату. Підвищується критичне значення стабільності базових ресурсів: вода, енергія, їжа. Ключовий фактор – час. Національний успіх визначатиметься здатністю радикально змінювати суспільно-політичні «традиції» та стереотипи. Україна в складних обставинах має унікальний національний ресурс у планетарному масштабі - наша земля і небо. Варіанти наших ситуативних союзників по дорозі нового будівництва жорстко визначені об'єктивними обставинами.
Did you like the article? Please give us a cup of coffee and we will speed up and improve for you even more.) SG SOFIA - media project - non-commercial. With your help, we will be able to develop it even faster, and the dynamics of the appearance of new Meta-Themes and authors will only accelerate even more. Help us and Donate!
~
