США - ІРАН: новий виток конфронтації

Однак пізніше Д. Трамп дещо приборкав свої амбіції, заявивши, що може зробити виняток для деяких країн, таких як Південна Корея та Індія. Як випливає із заяви Мінфіну США, санкції будуть запроваджуватися в два етапи: 6 серпня і 4 листопада ц. р. 10 липня держсекретар США М. Помпео заявив, що американська адміністрація зробить все для того, щоб «гарантувати дотримання іншими країнами введених відносно Ірану санкцій». Виникає питання - наскільки антиіранські санкції США можуть негативно вплинути на рівень видобутку і продажу іранської нафти? На наш погляд, вплинуть і досить суттєво, з тієї причини, що практично всі крупні європейські нафтогазові компанії будуть змушені піти з Ірану, враховуючи їх залежність від банківської системи США, а також масштаби торгівлі зі США. Відключення багатьох великих європейських компаній від фінансової системи США може спричинити катастрофічні наслідки для них. Наприклад, у французькій компанії Total понад 90% всіх фінансових трансакцій проходять через американські банки. Незважаючи на всю свою привабливість, іранський ринок не йде в жодне порівняння з американським. Якщо загальний обсяг товарообігу країн Євросоюзу з Іраном у 2017 році склав 20,9 млрд. євро, то їх товарообіг зі США наближається до 600 млрд. євро. Таким чином, втратити американський ринок для європейських компаній набагато небезпечніше, ніж іранський. Інакше кажучи, переважна більшість європейських компаній залежні від американської фінансової системи, тому європейські нафтогазові компанії змушені згортати свою роботи в Ірані.

У 2010 році Китай підтримав американські санкції проти Ірану і скоротив імпорт іранської нафти з цієї країни більш ніж на 25 %. Однак зараз Пекін вирішив не підтримує відновлення Вашингтоном санкцій відносно Ірану. Будучи найбільшим імпортером іранської нафти (близько 540 тис. барелів нафти на добу), Китай пообіцяв збільшити імпорт іранських вуглеводнів. Індія також не приєднуватиметься до санкцій США проти Ірану і надалі імпортуватиме щодоби близько 500 тисяч барелів іранської нафти. Росія продовжить імпорт іранської нафти (100 тис. барелів нафти і нафтопродуктів на добу) в рамках угоди «нафта в обмін на товари». При цьому КНР, Індія і РФ пробують використовувати у взаєморозрахунках національні валют замість долара, що практично зведе до нуля значення антиіранських санкцій США. Євросоюз також приступив до розробки колективних та індивідуальних форм торгівлі з Іраном, незалежно від долара, з метою захисту дрібних і середніх європейських компаній від американських санкцій. Таким чином, у разі повного застосування американських санкцій експорт іранської нафти може впасти в гіршому випадку на половину, але ніяк не до нуля, що дасть змогу «іранському режиму» вистояти і з часом зміцнити свої позиції, оскільки ці антиіранські санкції будуть все більше негативно відбиватися і на самих США, погіршуючи їх відносини навіть зі своїми найближчими союзниками в Європі.

До цього часу Іран постачав до країн Європи близько 40% своєї нафти. Іран міг би витримати режим санкцій США, якби Китай, Індія, Південна Корея і Японія збільшили імпорт іранської нафти хоча б на 20%. Однак Китай, Індія і Південна Корея на даний час якраз зменшили споживання іранської нафти в середньому на 20%, а Японія взагалі повністю припинила її імпорт. Греція і Туреччина також згортають закупівлю нафти в Ірані. Якщо ця тенденція триватиме, то іранська економіка може опинитися в дуже складній ситуації. За таких обставин Тегеран веде переговори з китайськими компаніями про постачання іранської нафти до Китаю у великих обсягах. Цього якраз остерігаються у Вашингтоні, оскільки збільшення закупівель Китаєм іранської нафти сприятиме зближенню Пекіна і Тегерана в період підвищеної напруженості у відносинах США і Китаю через торгову війну між ними. При цьому можливості Вашингтона чинити тиск на Пекін вельми обмежені, оскільки обсяг торгового обороту між США і КНР перевищує 600 млрд. дол., що дорівнює обсягу торгівлі з усіма країнами ЄС.

16 липня Іран звернувся до Міжнародного суду ООН з вимогою призупинити дію американських санкцій на період проведення розгляду між двома країнами. Звісно цей символічний крок жодних наслідків не матиме. 17 липня у Вашингтоні повідомили, що США відхилили всі прохання Франції, Німеччини та Великої Британії про зняття обмежень на торгівлю їх фірм з Іраном.

23 липня президент Ірану Х. Рухані застеріг американську адміністрацію «від ігрищ з вогнем».

27 липня глава Пентагону Дж. Меттіс заявив, що США не збираються міняти владу в Ірані, але хочуть змінити характер дій країни на Близькому Сході за кількома напрямками, основними з яких є виведення підрозділів іранських ЗС з Сирії, Ємену, Іраку і припинення підтримки ліванської «Хизбулли». Однак факти свідчать про те, що саме зміна державної влади в Ірані є головним завданням адміністрації Д. Трампа і уряду Б. Нетаньяху. З цією метою Вашингтон і Тель-Авів посилюють проведення підривних акцій проти «злочинного іранського режиму». На даний час двопартійний орган управління зовнішньополітичною пропагандою США Broadcasting Board of Governors (BBG) запускає цілодобовий мультимедійний канал на фарсі, призначений для «просвіти іранського народу». Як сказав М. Помпео, це робиться для того, щоб «звичайні іранці у своїй країні і в усьому світі могли дізнатися, що Америка стоїть разом з ними». Одночасно американська, ізраїльська і саудівська агентура активізує свої скоординовані зусилля з проведення підривної діяльності всередині Ірану, переважно шляхом стимулювання різних сепаратистських груп і течій. Через Саудівську Аравію фінансується «визвольна боротьба арабів-ахвазів в Хузестані, белуджів з «Джунуд Алла» (Воїни Аллаха), азерів на північному заході Ірану, а також іранських курдів з Курдської партії вільне життя (PJAK) та Демократичної партії іранського Курдистану (PDKI), представники якої вирішили зміцнити свої позиції в провінції Рохелат, беручи в облогу міста Маріван, Банех і Санандадж. На боротьбу з повсталими курдами «іранський режим» відправив бійців Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Основні сподівання лідери PDKI покладають на допомогу США. Якщо США допомагають іракським і сирійським курдам, то чому б їм не допомогти й іранським курдам? У червні лідер іранських курдів Мустафа Хіджра відвідав Вашингтон з метою домовитися про програму допомоги. Можна не сумніватися, що адміністрація Д.Трампа надасть іранським курдам всіляку допомогу в їх боротьбі «за незалежність від Тегерана». Однак, на думку багатьох експертів, масового виступу перерахованих вище етнічних груп не буде, оскільки значна частина їх представників інкорпоровані в політичну, державну та економічну сфери в Ірані.

Однак, на наш погляд, Іран, як велика регіональна держава з давньою історією, що нараховує кілька тисячоліть, не може підкоритися зовнішньому силовому тиску. Очевидно розуміючи це, Д. Трамп вкотре вирішив зробиоти свій «фірмовий» хід: спочатку максимально зіпсувати відносини, а потім запропонувати прямий діалог, для виходу з кризи, як це він зробив стосовно КНДР. Щось подібне сталося і 16 липня в Гельсінкі під час зустрічі Д. Трампа з В. Путіним, в ході якої президент США зробив спробу «повирішувати все за поняттями» і врегулювати відносини з Москвою, надавши моральну підтримку російському «вождю», для чого не було жодних підстав і передумов, що викликало шквал обурення на різних рівнях американського політичного істеблішменту, віключно з Республіканською партією.

Очевидно, в своїй багаторічній практиці Д. Трамп як підприємець навчився домовлятися навіть з найбільш непримиренними і жорсткими конкурентами. Однак цей досвід не завжди доречний в політиці і це, очевидно, проявилося в ситуації з Іраном.

30 липня під час спільної прес-конференції з прем'єр-міністром Італії Джузеппе Конте в Білому домі Д. Трамп несподівано заявив, що він був би «щасливий зустрітися з лідерами Ірану в будь-який час і без попередніх умов», оскільки, за його словами, «це добре для країни, добре для них, добре для нас і добре для світу».

До речі, за інформацією іранської сторони, це було аж ніяк не перша пропозиція Д. Трампа провести зустріч з президентом ІРІ Х. Рухані. Нібито у вересні минулого року Д.Трамп кілька разів пропонував провести таку зустріч в кулуарах Генасамблеї ООН. Однак ці пропозиції були відкинуті. Рішення про те, прийняти або відхилити пропозицію американського президента, приймає не Х. Рухані, а Верховний керівник Ірану Алі Хаменеї. І в минулому він неодноразово скасовував зустрічі між іранськими і американськими президентами в кулуарах Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Так, у 2000 році була скасована запланована зустріч президента США Б. Клінтона з президентом Ірану М. Хатамі. Те ж саме відбулося у 2013 році, коли готувалася зустріч президентів Б. Обами і Х. Рухані.

Реакція Тегерана на останню пропозицію Д. Трампа була вкрай негативною. На різних рівнях іранська влада заявила, що проведення прямих переговорів між лідерами США і Ірану можливе лише після відновлення участі США в багатосторонній міжнародній ядерній угоді – Спільному всеосяжному плані дій - СВПД, укладеному у липні 2015 року. Глава іранської стратегічної ради з міжнародних відносин Кемаль Харразі заявив, що Тегеран не бачить сенсу в пропозиції Трампа. Заступник спікера іранського парламенту Алі Мотахарі вважає, що вести переговори з Трампом в даний час буде «приниженням». Глава КВІР генерал Мохаммад Алі Джафарі заявив: «Іранський народ ніколи не дозволить своїм офіційним особам зустрічатися і вести переговори з цим великим сатаною, ми не Північна Корея».

31 липня міністр закордонних справ Ірану Мухаммед Заріф назвав пропозиції Д. Трампа про зустріч з Х. Рухані з даного приводу «піар-трюком». При цьому М. Заріф нагадав, що Іран вже вів зі США переговори протягом двох років, з 2013 по 2015 рр., разом з Великою Британією, Францією, Німеччиною, Росією і Китаєм, в результаті яких була досягнута «унікальна угода СВПД».

На даний час прямі переговори між Трампом і Рухані неможливі як мінімум з кількох причин:

На наш погляд, тиск США і Ізраїлю на Іран є безперспективним і безглуздим, оскільки Іран не порушував і не порушує міжнародного права. Хотілося б сподіватися, що нинішнє керівництво США, Ізраїлю та КСА є досить раціонально мислячим, щоб зважитися на божевільну і злочинну авантюру розв'язання широкомасштабних військових дій проти Ірану за наявності у нього могутніх якщо не союзників, то, у будь-якому разі, потужних багатосторонніх угод — партнерів, які прийдуть йому на допомогу.

Для розв'язання регіональних конфліктів у ХХІ столітті потрібне нове геополітичне мислення, а не застосування збройної сили, що є архаїзмом попередніх століть і особливо ХХ-го. В основі нового геополітичного мислення має бути більш ефективне використання миротворчих механізмів реформованої в майбутньому Організації об'єднаних націй. Нове геополітичне мислення певною мірою продемонстрував (не без вад і недоліків) лауреат Нобелівської премії президент США Барак Обама. Хотілося б сподіватися, що серед американського істеблішменту у нього буде достатньо послідовників, які докладуть більше зусиль для того, щоб світове лідерство Сполучених Штатів Америки ґрунтувалося не стільки на військовій силі, скільки на моральних, демократичних і правових засадах мирного співіснування всіх країн світу.

Сподобалась стаття? Допоможи нам стати кращими. Даний медіа проект - не коммерційний. Із Вашою допомогою Ми зможемо розвивати його ще швидше, а динаміка появи нових Мета-Тем та авторів тільки ще більш прискориться.