Текст: Оксана Мельничук



Демократія та обрії майбутнього (демократія та нові часи)

Оксана Мельничук
канд.політ.н.
Не слід розраховувати на розв'язання проблем тими, хто їх створив.
Альбер Ейнштей

1
УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД ДЕМОКРАТІЇ : суспільство проти держави. Динаміка становлення суспільної спільнодії. Короткий аналіз історичного досвіду.
2
УКРАЇНСЬКИЙ ПАРАДОКС РОЗВИТКУ : Прагнення до прогресу та тяжіння до історичної спадщини. Країна непережитого Гуманізму та Просвітництва. Наздогнати та перегнати Європу.
3
КУДИ РУХАЄТЬСЯ СВІТ І ЯК ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ ВЛАДА ? Кінець капіталістичної доби в Європі. Зсуви влади та New Power сучасної демократії. Як має змінюватися громадянин ? Як має змінюватися влада і що має змінювати влада. Вплив глобальних мегатрендів на уряди країн світу. Об'єктивні чинники модернізації
Синтез
Ми всі відчуваємо, що у світі відбувається зсув влади. Ми бачимо активізацію політичного протесту, кризу представництва та управління, а також спостерігаємо, як новопосталі бізнеси перевертають традиційні галузі. Але природу цього зсуву, як правило, або вкрай романтизують, або небезпечно недооцінюють. (Гарвард Бізнес Ревю, грудень 2014 р.)

На межі ХХ та ХХІ століть відбулася технологічна революція, яку можна порівняти хіба що з винаходом металу та колеса, що призвело до нечуваного економічного цивілізаційного стрибка людства. Йдеться про цифрові технології, що підірвали головну монополію всіх влад всього світу – монополію на інформацію та комунікацію.

Але технологічна трансформація, яка є об'єктивною реальністю і результатом розвитку людства спричинила значно цікавішу та складнішу трансформацію, яка лише починається – трансформацію, яку стимулює зростання напруги між двома виразно окремими силами: старою владою і новою владою.

Освічене суспільство, яке вже немає кордонів, немає обмежень в пересуванні та доступу до будь-якої інформації більше не хоче делегувати своє право на владу якійсь окремій групі людей, або інституціям, які всією своєю діяльністю намагаються обмежити таку нечувану раніше свободу.

Стара влада має монополію на безпеку та інформацію, в обмін на доступ до цих послуг отримує собі підданих.

Нова влада демонополізує доступ до інформації та безпеки і виникає ключове питання : що може змусити сучасну освічену енергійну самодостатню людину віддати своє право на владу тій чи іншій особі, якщо така людина сама може забезпечити власну безпеку та має вільну можливість пересування та доступу до інформації ?

Стара влада працює, як валюта. Її накопичено в руках небагатьох. Коли її набудуть, її ревно охороняють. Стара влада є закритою, недоступною і залежною від лідера. Вона стягує інформацію на свій комп'ютер, захоплює у полон.

Нова влада діє інакше – як течія. Вона складається з багатьох. Вона відкрита, запрошує до участі і взаємозаохочує. Вона завантажує інформацію туди, де всі матимуть до неї доступ, і розподіляє. Подібно до води або електрики, її сплеск утілює в собі її найбільший імпульс. Коли маєш справу з новою владою, метою є не її нагромадження, а пропускання через себе.

Стара влада працює завдяки власності, знанням і контролеві людей та організації над чимось, чого більше ні в кого немає; щойно старі моделі влади втрачають ці монополіі, вони втрачають свою перевагу.

Таким чином змінюється вся традиційна усталена модель та природа самої влади. Мотиви добровільного делегування, або добровільного служіння (servitude volontaire de Boetie) змінюються, а значить мусить змінюватися і сама природа такої влади.
МОВНИЙ ПАРАДОКС АБО РІЗНІ ТОЧКИ ЗОРУ НА ВЛАДУ:
Англійське слово power походить від французького pouvoir, яке, в свою чергу, походить від латинських слів potestas і potentia, що означають «здатність» (обидва вони утворені від дієслова potere — «бути здатним»). Для римлян слово potentia означало здатність чи спроможність однієї особи або речі впливати на іншу. 3

У вузькому політичному розумінні слово potestas, в римський, а згодом і в латинській традиції означало особливі можливості, що їх набували люди, спілкуючись і діючи спільно;
ЦИЦЕРОН УСТАНОВИВ ТАКЕ РОЗРІЗНЕННЯ: «POTESTAS IN POPULO, AUCTORITAS IN SENATU» («ВЛАДА — В НАРОДУ, ВЛАДНІ ПОВНОВАЖЕННЯ — В СЕНАТУ»).
Академічний тлумачний словник української мови говорить нам, що Вла́да — сила, яка за допомогою авторитету, заохочення та примусу, має здатність зі своєї волі впливати на інших. Влада — слово, що використовується в українській мові для назви кількох різних, але взаємопов'язаних понять: Право та можливість керувати, розпоряджатися чимось або кимось.

Сучасна європейська традиція, до якої ми прагнемо повернутися дуже спрощуючи терміни, визначає Владу як «здатність продукувати потрібні результати» (Роберт Рассел). Стара і нова влади продукують ці результати по-різному. Нові моделі влади працюють завдяки координації між рівними і діяльності великих груп. Без участі людей вони є лише порожніми посудинами.

Старі моделі влади, як правило, вимагають від людей лише споживання.

Нова влада живиться дедалі більшою здатністю і бажанням людей брати участь, а не просто споживати.

Виходячи з вище наведеного мовного парадоксу поширений західний концепт New Power в українських реаліях має скорше перекладатися як Нова Сила, або Новий Потенціал (?)

Тоді словосполучення Нова Державна Влада в післямайданну добу мало би звучати як Нова Державна Сила або Новий потенціал української державності (?)

Тоді виникає наступне питання - а в чому полягає Нова Державна Сила або новий потенціал України в умовах, коли старі інститути поліції та судочинства не працюють, а армію фінансує народ та іноземна допомога ? Не кажучи вже про інформаційний простір, який і став ареною боротьби старої влади та нового потенціалу, і де досить чітко простежується дуже наполегливе намагання старої влади чинити спротив неминучому наступу Нового потенціалу.

У вивченні природи цього протистояння в Україні, і шляхів перемоги Нового потенціалу полягає нова політика і нова ідеологія політичних еліт сучасного українського суспільства.
РОЗУМІННЯ ТОГО, ЯК НАСПРАВДІ ЗМІНЮЄТЬСЯ ПРИРОДА ВЛАДИ: ХТО ЇЇ МАЄ, ЯК ВОНА РОЗПОДІЛЯЄТЬСЯ І КУДИ ПРЯМУЄ, – БУДЕ ВИКЛИКОМ, ЯКИЙ ВИЗНАЧАТИМЕ УСПІХ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ.
ПРИРОДА ПРОТИСТОЯННЯ СТАРИХ І НОВИХ СИЛ
Старі сили намагаються втримати владу будь-якою ціною для збереження своєї монополії на перерозподіл національного багатства, тому намагаються втримати контроль над інформаційним простором, створюючи такі несумісні з демократичним суспільством інституції як Міністерство інформації, поширюючи придумані змісти та фейкові новини, та створюючи уявні ознаки модернізаціїї, яка насправді не відбувається. Іншими словами стара влада видає бажане за дійсне, примушуючи пересічних громадян вірити в неіснуючі досягнення.

Нова сила каже правду, і знаходить відповіді на існуючі виклики та очікування, тому що така сила владу не захоплює, а сама є владою (силою, здатністю, потенціалом) в сенсі демонстрації особливих можливостей, що їх набувають люди, спілкуючись і діючи спільно (приклад розбудови нової української армії, та згуртованності під час Майданів)

Гравці світу «нової влади, сили, потенціалу» відрізняються від гравців світу «старої влади» за двома показниками: моделі, що вони їх використовують для реалізації влади, і цінності, під якими вони підписуються.
В ЧОМУ ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ НОВІ СИЛИ
  • поширення (поширення контенту, який створили інші люди, зі своєю аудиторією),
  • формування (міксування або адаптування наявного контенту або активів для просування нового меседжу або надання їм нового присмаку),
  • фінансування (підтримка грошима). Дії фінансування становлять вищий рівень відданості чомусь, аніж поширення і формування. Мільйони людей нині використовують нові моделі влади, аби підтримувати свої слова справами, тобто вкладанням грошей. Приклад «Kickstarter».
  • створення (створення контенту або постачання продуктів і послуг усередині peer-to-peer спільнот на кшталт «YouTube», «Etsy» або «Airbnb») Коли кількість створювачів сягає певного рівня, ці платформи здобувають серйозну владу. Приклад : «Airbnb», онлайновий сервіс, який зводить разом мандрівників, яким треба десь зупинитися, з місцевими мешканцями, які мають вільну кімнату. Приблизно 350 тисяч господарів уже прийняли у себе в домівках 15 мільйонів людей. Цього досить, аби створити тиск на усталену готельну галузь.
  • спільне володіння (яке можна побачити у моделях Вікіпедії та програмного забезпечення з відкритим кодом).
НОВИЙ НАБІР ЦІННОСТЕЙ
  • Управління
    Нова влада віддає перевагу неформальним, мережевим підходам до управління та ухвалення рішень. Пріоритет формального представництва знижується; нова влада – це більшою мірою флеш-моб і меншою – Генеральна асамблея ООН.
  • Співпраця
    Норми нової влади роблять особливий наголос на співпраці, причому не тільки як на способі щось зробити або як на частині обов'язкового «процесу консультацій». Моделі нової влади у їхньому найкращому втіленні підсилюють людський інстинкт до співпраці, а не конкурування тим, що винагороджують людей, які діляться власними ідеями, поширюють ідеї інших або розбудовують наявні ідеї, аби зробити їх кращими.
  • «Зробимо це самі»
    Із нової влади виростає й етика «зробімо це самі». Герої нової влади – творці, які виробляють власний контент, вирощують власну їжу, збирають власні ґаджети.
  • Прозорість
    Прибічники нової влади вважають: що більше світла ми поширюватимемо, то краще. Традиційні ідеї недоторканности приватної сфери заступає своєрідна перманентна прозорість, – ми можемо бачити її у тому, як молоді люди фактично живуть у соціальних мережах. Очевидно, стіни між публічним і приватним дискурсом руйнуються, і результати є неоднозначними. І хоча фейсбук-профілі, інстаґрам-стрічки і тому подібне часто є не більше ніж акуратно сконструйованою формою самодемонстрації, перехід до більшої прозорості вимагає аналогічної реакції від наших інституцій та лідерів, перед якими стоїть виклик переглянути спосіб своєї взаємодії з громадою, яку вони обслуговують і в якій їх обирають.
  • Причетність
    Нова влада обожнює відчувати свою причетність, але причетність у цьому новому світі є значно менш довготривалою. Люди рідко стають повноправними членами якихось організацій із посвідченнями і сплатою членських внесків і рідко десятиліттями підтримують відносини з інституціями. Завдяки моделям нової влади «приєднатися» стало легше, ніж будь-коли, але приєднанні неохоче присягаються у відданості. Це робить моделі нової влади вразливими. Нова влада швидка, але мінлива.
  • Стосунки з інституціями
    Нова влада також фундаментально змінює те, як люди бачать себе у стосунку до інституцій, органів влади й одні одних. Ці нові норми не обов'язково є кращими. Нова влада надає реальні можливості ширших прав і впливовості, але межа між демократизацією участі і ментальністю натовпу дуже тонка. Це особливо актуально для самоорганізованих мереж, у яких немає формальних запобіжників.
ТРИ КЛЮЧОВИХ ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПРОМОЖНОСТІ У СФЕРІ НОВОЇ ВЛАДИ
  • 1
    Оцінити своє місце у мінливому середовищі влади;
  • 2
    Стати своїм найжорсткішим критиком
  • 3
    Розвинути свою здатність мобілізовуватися.
МЕТОДОЛОГІЯ САМОАНАЛІЗУ
  • 1
    Знайти точне розташування своєї організації на мапі нової влади – де ми сьогодні і де ми хочемо бути за п'ять років?
  • 2
    На ту ж мапу нанести розташування своїх конкурентів.
  • 3
    Поставити собі рамкові питання:
    • Як ми/вони застосовують моделі нової влади?

    • Як ми/вони сприйняли цінності нової влади?

    • Які поведінкові способи участі ми дозволяємо і винагороджуємо?
Компанії мусять бути особливо обережні з побудовою платформ залучення, тобто йдеться про розподіл влади всередині самої організації та її леґітимність : спочатку формується культура залучення, а потім відбувається саме залучення. Без формування такої культури поразка буде неминучою. Аби бути успішним, рухові необхідно щось значно більше, ніж рекламна кампанія. Лідери мають бути здатні справді мобілізувати справжніх прихильників, а не просто звертатися до них. Ключовим питанням щодо наявності нової влади для організацій буде: «Хто справді прийде заради вас?»
ОЧІКУВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ САМОАНАЛІЗУ
Цей процес стає відправним пунктом дискусії про нову реальність і про те, як наша організація має реаґувати на неї. Він не завжди веде до формування твердого наміру реалізовувати модель нової влади, але такий самоаналіз насправді може допомогти організаціям ідентифікувати аспекти своїх стрижневих моделей і цінностей, яких вони не хочуть змінювати.
ТРИ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НОВОЇ ВЛАДИ
Енергія підтримки мас легко може сп'янити організації, які покладаються на нову владу, і вони можуть не усвідомити, що, аби домогтися справжніх змін, їм теж, можливо, доведеться адаптовуватися. Вони мусять мати перед собою три основні принципи:

1
Поважати свої спільноти:

Якщо організаціям старого типу влади варто боятися, що їх окупують, організаціям нового типу влади слід боятися, що їх покинуть.

Ті, хто впроваджує нові моделі влади, але відкочується до цінностей старої влади, особливо ризикують відштовхнути спільноти, які підтримують їхнє існування.

Виклик: очікування найважливіших стейкхолдерів – інвесторів, реґуляторів, тощо – часто суперечать вимогам спільнот нової влади, і збалансувати кроки назустріч обом сторонам не так легко.

2
Стати гнучкими.

Правильна стратегія тепер – це стати «гнучкими», розвиваючи свої спроможності у сферах і нової, і старої влади.

Гнучки гравці застосовують наявний у них контакт зі старою владою, аби отримати те, що їм потрібно: капітал, визнання, доступ до потенційних партнерів, публічність, – без того, аби самим застрягти в їхньому середовищі. Вони використовують інституційну владу, самі не стаючи інституціями.

3
Будувати структуру.

Вплив моделей нової влади назавжди залишиться обмеженим, якщо вони не діятимуть у рамках надбудови, структура якої дає змогу максимізувати їхні сильні сторони.

Битва попереду точитиметься довкола того, хто буде спроможний контролювати і формувати основні системи і структури суспільства.

Чи зможуть сили нової влади довести свою спроможність фундаментально реформувати наявні структури?

Чи вони виявляться досить винахідливими, аби обійти їх узагалі та створити нові?

Чи вони, зрештою, не зможуть зробити ані одного, ані другого, дозволивши традиційним моделям управління, закону та ринків капіталу, по суті, втримати свої позиції?
ЯКОЮ СИСТЕМОЮ КООРДИНАТ СЛІД ОПЕРУВАТИ, ЩОБИ ЗРОЗУМІТИ ЯКИМИ МАЮТЬ БУТИ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПОСТАВЛЕНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ ?
ЧОТИРИ КЛЮЧОВИХ ПИТАННЯ
  • 1
    Що має змінити Нова сила у владі ?
  • 2
    Як має змінитися зміст влади Нової сили ?
  • 3
    Як має змінитися бізнес ?
  • 4
    Як має змінитися громадянин ?
З іншого боку, на всі уряди всіх країн незалежно від того хочуть вони того, чи ні, впливають об'єктивні чинники розвитку, які отримали назву глобальні мегатренди. Визначено 9 мегатрендів (див.Доктрину), які мають враховуватися при відповіді на кожне з чотирьох вищезазначених запитань.

У питанні впливу на процеси урядування перед новою владою стоять два великих виклики:

По-перше, стара влада міцно окопалася і є добре захищеною.

По-друге, нестабільно-рухома природа нової влади зменшує її здатність тримати на чомусь фокус. Новій владі добре вдається робити гучні заяви, розмінну монету виборів, але погано виходить працювати з маленькими деталями, валютою урядування. 10

Аби по-справжньому трансформувати урядування, новій владі потрібно буде зробити щось більше, ніж змінити короткострокову політичну динаміку, – вона мусить змінити правила гри.

Ті, хто спроможний стати каналом, яким пливтиме влада мас, мусять спрямувати свою енергію на: новий дизайн суспільних систем і структур, до яких було би змістовно залучено більше людей, що отримали нову силу діяти. Найбільшим випробуванням для провідників струму нової влади стане їхня готовність пов'язати свою діяльність із викликами, які стоять перед найменше наділеними владою у цьому суспільстві.

Цей матеріал підготовлено на базі аналізу статті Jeremy Heimans and Henry Timms. «Understanding 'New Power'», опублікованої в часописі «Harvard Business Review» у грудні 2014 року.

~
Сподобалась стаття? Допоможи нам стати кращими. Даний медіа проект - не коммерційний. Із Вашою допомогою Ми зможемо розвивати його ще швидше, а динаміка появи нових Мета-Тем та авторів тільки ще більш прискориться.
Ще з розділу цієї підтеми:
Made on
Tilda