•  
    •  
© 2019 Strategic Group.Media

Глобальні домінанти розвитку Китаю

Радзієвська Світлана, Ус Іван, Покришка Дмитро
  • Ус Іван Васильович
    Головний спеціаліст сектору зовнішньоекономічної безпеки відділу економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень. Сфера наукових інтересів: Світова організація торгівлі, міжнародна торгівля, зовнішньоекономічна діяльність, глобалізація.
  • Покришка Дмитро Степанович
    Головний спеціаліст сектору зовнішньоекономічної безпеки відділу еко- номічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень. Сфера наукових інтересів: конкурентоспроможність, зовнішня торгівля, інноваційний розвиток, інвестиції.
  • Радзієвська Світлана Олександрівна
    Кандидат економічних наук, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри логістики та загальноекономічних знань Державного економіко-технологічного університету транспорту. Сфера наукових інтересів: глобальна економіка та тенденції її розвитку, фінансові аспекти глобалізації, техноглобалізм.
Кінець XX – початок XXI ст. ознаменувався яскравим виявленням того, що одним із провідних факторів глобального розвитку, потужним локомотивом глобалізації стала економіка Китаю. На фоні негативного впливу глобальної фінансової кризи 2008- 2010рр. на переважну більшість країн світу найбільш стійкою, стабільною, здатною до впевненого розвитку, хоча і дещо меншими темпами, виявилась Китайська Народна Республіка (КНР). Саме завдяки Китаю центр світового прогресу став переміщатися із Західної Європи та Північної Америки у АТР. Аналіз особливостей перебігу глобалізаційних процесів свідчить, що Китай під гаслом відкритої миролюбної політики фактично посилює спрямованість своєї політичної і економічної діяльності на перетворення існуючого уніполярного світу на чолі з США на багатополярний світ. Метою зовнішньої політики КНР є досягнення Китаєм до середини XXI ст. статусу наддержави. У статті в якості доведення існування такої стратегії розглядається ініційована КНР Концепція «Один пояс, один шлях». При цьому звертається увага на те, що для досягнення своєї мети Китай використовує посилення торговельних зв'язків з усіма країнами світу, перш за все шляхом запровадження зон вільної торгівлі (ЗВТ) і збільшення обсягу інвестицій, що яскраво проявляється як у його євразійській політиці, так і у реалізації Концепції «Один пояс, один шлях». На основі аналізу торговельно-економічних відносин України з Китаєм і виходячи із специфічного стану її економіки в умовах геополітичної і геоекономічної нестабільності в статті доводиться доцільність встановлення ЗВТ між Україною і Китаєм, більш активного залучення України до реалізації проекту Великого шовкового шляху (ВШШ). Оцінено ключові тенденції зовнішньоторговельного співробітництва України з Китаєм в контексті ініціативи щодо утворення ЗВТ. Визначено основні товари, на які припадає більшість експортно-імпортних операцій з обох країн. Проаналізовано митні тарифи України та Китаю на окремі товари, експорт яких має важливе значення для економіки України. За результатом цього аналізу визначено, що провідним питанням потенційних переговорів про укладення ЗВТ з Китаєм є необхідність суттєвого зниження мит Китаю на пшеницю та кукурудзу, яке становить 65%. Визначено політичні ризики від укладення Угоди про ЗВТ, зокрема через можливий негативний вплив такої угоди на перспективи отримання Україною членства в ЄС, та надано рекомендації відповідним органам державної влади як міністерствам, так і профільному комітету Верховної Ради України.
Вступ
Найважливішими особливостями світової економіки на початку XXI століття є падіння темпів її розвитку після кризи 2008-2010 років і прискорення процесів глобалізації.

В період з 2012 по 2014 рр. середнє зростання глобальної економіки становило 3,4 % на рік, тобто в середньому на п'ять процентів менше ніж перед кризою. Відповідно до прогнозів МВФ, темпи глобального зростання до 2020-х рр. дорівнюватимуть не більше 4 %(2). В умовах подолання рецесії світової економіки посилилася роль Китаю, який не лише зробив значний внесок у розвиток глобальної економіки в післякризовий період(3), але й досяг вражаючих успіхів на фоні падіння провідних економік світу, значно зміцнивши свої економічні та політичні позиції на світовійарені(4).

За статистичними даними МВФ, з 2008 по 2015 рр. внесок Китаюу зростання глобальної економіки досяг середньорічних темпів у 48% (у перерахунку на долари) і 26,3 % (на основі паритету купівельної спроможності), що перевищило аналогічні показники США – 22,5 % і 10,2 %. У квітні 2016 р. МВФ оприлюднив доповідь «Перспективи розвитку світової економіки», у якій зазначено, що глобальне еконо- мічне зростання відбувається дуже повільно, світова економіка все ще знаходиться в умовах ризику спаду. При цьому глобальний прогноз економічного зростання на 2016 та 2017рр. було понижено відповідно на 0,2 і 0,1 процентних пункти, до 3,2 %, 3,5 %, але прогноз економічного зростання Китаю було підвищено на 0,2 процентних пункти до 6,5 % і 6,2 відповідно (5).

Розпад Радянського Союзу і встановлення однополярного світу на чолі з беззаперечним його гегемоном – Сполученими Штатами Америки – вплинули позитивно на розвиток Китаю, який «на наших очах перетворюється на повноправного учасника геостратегічної гри в масштабах, адекватних значимості США, а геополітичне протистояння Пекіна й Вашингтона перетворюється у визначальний фактор світової політики»(6).

Початок 2017 року був позначений перемогою Дональда Трампа на виборах Президента США та пов'язаних з цим прогнозах щодо впливу роботи його Адміністрації як на світову політику загалом, так і на її економічну складову зокрема. Проголошений в його передвиборчій програмі намір концентрації уваги на внутрішній економічній, а не на зовнішній політиці піднімає питання лідерства на світовій економічній арені.

Враховуючи суперечності в рамках ЄС, єдиним претендентом на світове економічне лідерство є Китай, номінальний ВВП якого у 2015р. становив 11380 млрд дол. США, а США – 17970 млрд дол. США, в той час як ВВП за ПКС відповідно – 19510 і 17970 млрд дол. США(7). Така ситуація обумовлює потребу в детальному вивченні особливос-тей становлення сучасної економіки КНР та перспектив економічного співробітництва України з Китаєм.

Дослідженню процесів розвитку глобалізації, перспективі зайняття Китаєм провідних позицій на світовій економічній арені присвячені праці багатьох зарубіжних та українських вчених, серед яких Л.Бакаєв(8), У.Бек, Зб. Бжезінський(9), Гуань Сюелін, Г.Кіссінжер(10), Лі Теін, Р.Робертсон, Дж.Сорос, Дж.Стігліць(11), І.Уоллерстайн, Ф.Фукуяма(12), ЮйПен, Є.Баєнкова, О.Білорус, А.Гальчинський, В.Геєць, М.Гримська, Т.Кальченко(13), П.Ленський, Д.Лук'яненко(14), О.Лук'яненко(15), З.Луцишин, О.Олійник(16), Ю.Пахомов, А.Поручник, А.Румянцев, В.Сіденко, Я.Столярчук, А.Філіпенко(17), С.Шергін(18), Ши Яцзюнь(19), О.Шнирков.

Протягом останніх років торговельно-економічним стосункам України та КНР було приділено значну увагу(20). Досліджувалися як загальні аспекти потенційної угоди про ЗВТ(21), так і місце України в стратегіях Китаю(22). Спільною рисою багатьох досліджень на цю тематику є акцентування уваги на ризиках укладання угоди про ЗВТ з Китаєм.

Метою публікації є розкриття процесу становлення в КНР потужної економіки, виявлення її впливу на світову економіку, роль і місце у цьому процесі реалізації висунутої Китаєм Концепції «Один пояс, один шлях», обґрунтування доцільності розвитку більш тісних українсько-китайських відносин, зокрема визначення потенційних здобутків та можливих ризиків для України від встановлення ЗВТ з Китаєм.

1. Позиції Китаю у глобальнійекономіці
Аналіз процесів розвитку світової економіки протягом XX ст. багатьма науковцями дозволив дійти висновку, що провідними локомотивами її зростання є США, Європейський Союз та Японія, а центром світового прогресу – країни Західної цивілізації. Проте прискорений розвиток Китаю та нових індустріальних країн Сходу привів до визнання того факту, що наприкінці XX– на початку XXIст. провідними локомотивами світу стали США, ЄС та Китай, причому останній демонструє реальні можливості стати країною номер один.

Яскравим свідоцтвом успіхів Китаю на початку третього тисячоліття є встановлення багатьма дослідниками «розгортання однієї з основних глобальних тенденцій – переміщення центру економічного розвитку із Заходу на Схід, яка має всі передумови для збереження свого вектора у довгостроковій перспективі»(23). За 10 років після вступу до СОТ частка Китаю на світовому ринку зросла з 4,3 % до 10,4%, що зробило Китай першою країною—експортером у світі та другою країною—імпортером. Середнє щорічне зростання товарного експорту склало 22 %, збільшившись в 4,9 рази, а середнє щорічне зростання імпорту склало 21% і його обсяг збільшився в 4,7 рази. Після вступу до СОТ державні валютні резерви Китаю збільшилися в 14 разів або з 212,2 млрд. дол. у 2001 р. до 3 трлн. дол. в кінці 2012 року. Загальний експорт Китаю за даний період зріс у 6 разів (24).

За період після початку реформ й відкритості китайська економіка зберігає швидке зростання протягом 30 років(25). Середні темпи економічного зростання економіки Китаю протягом 1978-2014 рр. становили 9,7 %. У 2015 р. темпи зростання ВВП Китаю становили 6,9 %. У міжнародній торгівлі у 2015 р. за показниками імпорту та експорту товарів Китай перебував на першому місці у світі. Протягом трьох років, починаючи з 2013 р., він зберігав цю позицію. За обсягом експорту й імпорту послуг Китай посідав друге місце у світі. Згідно з попередніми розрахунками, частка Китаю у світовій торгівлі збільшилась з 12,2 % до більш як 13 %. Крім того, за масштабами виробничого сектору Китай у 2010 р. обійшов США і посів перше місце у світі; за розміром одержаних іноземних інвестицій протягом 24 років Китай займає перше місце серед країн, що розвиваються, а за розмірами власних інвестицій за кордоном – 3 місце в світі. З 2006 р. Китай вже протягом 10 років поспіль займає перше місце у світі за розміром валютних резервів(26).

Китай вже став найбільшим торговельним партнером для більшості сусідніх держав. За обсягом зовнішньої торгівлі Китай піднявся з 27-го (1978) на 3-є місце (2004) у світі. Більше 230 країн і районів світу підтримують з Китаєм зовнішньоторговельні зв'язки. За період з 2005 по 2010 рр. обсяг торгівлі товарами КНР з країнами АСЕАН збільшився з 9,2 % до 9,8 %; з країнами БРІК – з 4,9 % до 6,9 %; з країнами Латинської Америки – з 3,5 % до 6,2 %, з країнами Африки – з 2,8 до 4,3 %27.

Про успіхи Китаюу зовнішньо торговельній діяльності свідчить той факт, що
“
«в даний час на частку юаня припадає 10 відсотків глобальної торгівлі товарами, проти 4 відсотків десять років тому, і він має широкі торгові зв'язки з іншими країнами. Обсяг розрахунків за міжнародними торговельними операціями у валюті Китаю різко виріс. У 2011 р. розрахунки з торговельних операцій в юанях склали близько 8 відсотків від загального обсягу торгівлі Китаю товарами та послугами»
(виділено нами – С.Р., І.У., Д.П.)(28)
Китайський юань посів дев'яте місце за оборотом на світових валютних ринках, п'яте місце як платіжна валюта і, за оцінками МВФ, сьоме місце у валютній структурі світових міжнародних резервів. Уряд КНР планує реалізувати повну конвертованість юаня до 2020 року(29). Можна погодитись з Цзінь Цаньжуном, що «Китай зараз знаходиться саме у процесі руху до центра світової сцени, з «простонародного актора» перетворився у «актора другого плану», потім у «найкращого виконавця других ролей», з часом у «основного персонажа», а у майбутньому, можливо, перетвориться у «центральну діючу особу»(30). Про це свідчить стабільне утримання найбільшої питомої ваги у міжнародних торговельних відносинах Китаю з розвиненими країнами Азії, Європи і ПівнічноїАмерики.

Найбільш значущі напрямки експорту Китаю – США, Гонконг, Японія,Республіка Корея, Євросоюз. Причому, якщо зустрічний європейський імпорт перевищується китайським експортом лише приблизно в півтора рази, то американський–майже втричі, що забезпечує Китаю значний «запас міцності» як в глобальній економіці, такі в світовій політиці, надійно захищає його від спроб тиску з боку США(31).

За даними 2015 р. основні зонішньоекономічні партнери Китаю у 2015 р. – США (товарооборот 3958643,94 млн. дол США), Гонконг (344334,46), Японія (278664,11), Республіка Корея (275899,07), Тайвань (186560,13), Німеччина (156798,29), Австралія (113979,70),

Малайзія (97359,77), В'єтнам (95818,73), Сінгапур (79668,72 млн. дол. США)(32). Як стверджує у висновках дисертації М.І.Гримська:
“
«Пекін поступово дистанціюється від попередньої ролі провідного глашатая інтересів країн, що розвиваються, приміряючи на себе мантію «відповідальної великої держави», «акціонера» сучасної світ-системи».
М.І.Гримська(33)
Успішна реалізація програми соціально-економічного розвитку КНР забезпечується посиленням відкритості її економіки, розвитком зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до прийнятої у 1999р.

концепції «йти назовні» (цзоучуцюй)34. При цьому китайське керівництво здійснює політику стримування щодо застосування сили поряд із зусиллями щодо модернізації збройних сил і бере активну участь у регіональному та глобальному міжнародному співробітництві з метою отримання «асиметричної вигоди». Реалізація вказаного прагматичного курсу, що триватиме принаймні протягом двох десятиріч, диктується потребою Китаю у зовнішніх ринках, інвестиціях і технологіях, які забезпечують експортно-орієнтовану спрямованість зросту країни(35). Саме для задоволення цієї потреби КНР зробила вагомий внесок у стимулювання таких регіональних процесів співробітництва, як АСЕАН—Китай (10+1), АСЕАН—Китай, Японія і Республіка Корея (10+3), Шанхайська організація співробітництва, АТЕС, Саміт країн Східної Азії, БРІКС. 1 січня 2010 р. вступила у дію ЗВТ між АСЕАН і Китаєм, яка з часом може трансформуватися у митний союз і спільний ринок. Особливу роль ініціатора та мотора інтеграційних проектів відіграє Китай у Східній і Південно-Східній Азії, а також у АТР, демонструючи наміри виконувати таку роль стосовно усього світу.

У 2000 р. утворенофоруми «Китайсько-Африканське співробітництво», «Співробітництво між КНР і арабськими країнами», розвиваються й китайсько-латино-американські відносини. У квітні 2008р. Китаєм та ЄС було повідомленопро початок китайсько-європейського торгівельно-економічного діалогу на високому рівні. Тісне співробітництво розгорнулось з Індією, Пакистаном. У травні 2012 р. відбувся четвертий раунд китайсько-американського стратегічногоі економічного діалогу, який торкнувся трьох великих торгово-економічних тем: сприяння потужному, стійкому і збалансованому зростанню; виявлення можливостей для розширення торгівлій інвестицій; стабілізаціята реорганізація фінансових ринків(36). Саме реалізація зазначених вище заходів забезпечила вражаючий успіх Китаю у розвитку своєї економіки і добрі перспективи щодо її майбутнього, на що і вказують дослідження багатьох китайських та іноземних вчених.


Динамізм економічного розвитку КНР відображають такі статисти-чні дані (табл.1).


Таблиця 1 // ТОВАРООБОРОТ, ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ТОВАРІВ КНР (100 млн. дол. США)37
Дані табл. 1 свідчать про стрімке зростання зовнішньоторговельного обороту Китаю, починаючи з 90-х років XX століття, особливо експорту, що і зумовило досягнення позитивного торговельного сальдо, його неухильне зростання та вражаюче збільшення золотовалютних резервів КНР. Поряд із різким збільшенням зовнішньоекономічних зв'язків Китаю, з їх кількісним зростанням необхідно звернути увагу на тенденцію до збільшення в китайському експорті продукції переробної промисловості й зменшення сировини (табл.2).
Таблиця 2 // СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ КНР38
Необхідно констатувати, що вищезазначену позитивну динаміку не порушила і глобальна фінансово-економічна криза 2008-2010 років. Забезпечення такого стрімкого покращення структури експорту було досягнуто КНР за рахунок створення умов, які сприяли впровадженню в економіку сучасної техніки і технологій, завдяки політиці сприяння надходженню іноземних інвестицій, результатом чого й стало перетворення Китаю у «світову фабрику», продукція якої почала відповідати вимогам сучасного ринку та впевнено завойовувати його. Причому частка високотехнологічного експорту в загальному обсязі китайського експорту перевищила 30%(39).

Важливою особливістю розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Китаю стало охоплення країн на всіх континентах планети (табл. 3).
Таблиця 3 // ТОВАРООБОРОТ МІЖ КИТАЄМ І ОСНОВНИМИ РЕГІОНАМИ СВІТУ,%40
Наведені у табл. 3 дані дозволяють також визнати стабільність і глобальність зовнішньоекономічних зв'язків Китаю. При цьому спостерігається збільшення обсягу споживання китайських товарів у переважній більшості країн світу. Так у своєму дослідженні Сара Бенгорні показала, що майже кожна сім'я в США принаймні раз на рік купує товар, вироблений в Китаї(41).

Фактичні дані підтверджують, що, реалізуючи концепцію Ден Сяопіна «одна країна, дві системи», Китай досяг вражаючих успіхів у своєму економічному розвитку і став країною, яка поступово посилює свій вплив на глобальну економіку.

Директор центру з питань КНР у світовій економіці зазначає, що на сучасному етапі країни світу розподіляються на три категорії: багаті, бідні та Китай. Функція та позиція КНР відрізняється від країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою й багатих країн, оскільки саме Китай є тим містком, котрий поєднує багаті та бідні країни(42).

У КНР розроблена оригінальна ідеологія розвитку глобальної системи, за якою та формуватиметься внаслідок протистояння «глобальних місій» провідних держав, заснованих на різних цінностях, орга- нізаційних принципах, співвідношення «м'якої» й «жорсткої» сили, політики й економіки»(43). КНР стоїть на позиціях збереження цивілізаційної різноманітності світу, виступає проти його «вестернізації», розуміючи, що«внаслідок «вестернізації» першою чергою потерпають країни і регіони світу, що базуються на якісно відмінних, наприклад, від американських, соціокультурних цінностях»(44).

КНР неухильно проводить незалежну і самостійну мирну зовнішню політику, розвиваючи відносини дружби та співробітництва з усіма країнами світу на п'яти принципах мирного співіснування: взаємної поваги до територіального суверенітету, взаємного ненападу, невтручання у внутрішні справи, рівності та взаємної вигоди, мирного співіснування(45). Міжнародна стратегія Китаю містить два компоненти: мир і розвиток, в основі яких — незворотний тренд економічної глобалізації; незворотний тренд формування багатополярного світу; швидкий розвиток науки і технологій; загострення конкуренції між країнами; диверсифікація культурних конфліктів та культурної інтеграції(46). Метою зовнішньої політики КНР є досягнення Китаєм до середини XXIст. статусу наддержави(47). Китай протягом найближчих десятиліть намагатиметься відновити традиційний китаєцентристський світовий порядок(48). На думку китайських економістів, знадобиться ще багато часу, можливо років десять, для наведення порядку в управлінні глобальною економікою, при цьому організаційна структура управління має відповідати багатополярності світу(49).

Китайські дослідники вважають, що підвищення статусу держави на основі збільшення її економічної потужності означає збільшення її політичного впливу, що відповідно зменшує статус інших держав(50). У зовнішній політиці підкреслюється необхідність уникнення світової війни, наголошується на відмові від гегемонізму і силової політики. При цьому у різноманітних інтерпретаціях китайських учених і політиків під «глобальним гегемоном» розуміють США, під «регіональним гегемоном» –Японію.

КНР кидає виклик планетарним претензіям США, беручи активну участь у формуванні майбутньої світової архітектоніки(51). Наособливу увагу заслуговують пропозиції Китаю щодо покращання глобального управління, висловлені під час 11 саміту G20 у Ханчжоу. Саме на цьому саміті Китай закликав побудувати інноваційну, динамічну, взаємопов'язану, взаємовигідну та інклюзивну економіку(52). При цьому особливу увагу у своїх зовнішніх зв'язках Китай приділяє питанням забезпечення інноваційного розвитку, що відповідає висновкам науковців: «Сучасний конкурентний потенціал національних економік реалізується в інноваційній парадигмі розвитку»(53).

Китай досяг успіхів завдяки реалізації політичної стратегії розвитку, розробленої Ден Сяопіном, в основу якої покладено необхідність проведення незалежної зовнішньої політики миру, виходячи із фундаментальних інтересів народу Китаю та інших держав, необхідність не піддаватися ніякому зовнішньому тиску і не вступати в союз із жодною впливовою державою або групою країн, а також не створювати ніякого військового блоку, не приєднуватися до гонки озброєнь і не прагнути вирішувати власні проблеми шляхом військової експансії. Ден Сяопін планував здійснення модернізації Китаю як «розбудову соціалізму з китайською специфікою»(54). Відповідно до ідей Ден Сяопіна стратегія національного розвитку ґрунтується на двох фундаментах: теорії соціалізму початкового періоду та теорії соціалістичної ринкової економіки. Її сутність полягає у тому, що головна довгострокова мета китайського народу – перетворення країни в сильну, демократичну, соціалістичну сучасну державу. Шлях до цієї мети включає три етапи.
  • 1
    Перший етап
    1981–1990рр.,припускав подвоєння ВНП і вирішення проблем харчування та одягу. Вважається,що ці завдання виконані.
  • 2
    Другий етап
    1991 – 2000 рр., орієнтував на доведення ВНП до 1 трлн. дол. із прибутком на душу населення від 800 до 1000 дол. Реалізація планів даного періоду призвела Китай до «відносного процвітання».
  • 3
    Третій етап
    2001 – 2050 рр., націлює на досягнення рівня розвинених держав і реалізацію основних ідей модернізації. Під модернізацією розуміється проведення політики реформ і відкритості, реалізація програм в області сільського господарства, енергетики, транспорту, науки і техніки. Сюди входить також концепція «одна країна, дві системи».
Успіхи, досягнуті Китаєм в економічному розвитку, на думку китайського економіста Лі Теіна, і є внеском КНР у стимулювання процвітання світової економіки(55). Наразі для КНР актуальнимиє три питання: 1) зменшення надлишку торговельного балансу; 2) забезпечення міжнародної фінансової стабільності; 3) реформування міжнародної економіки в такий спосіб, щоб від цього виграли як Китай, так і глобальна економіка(56).
Для подолання сучасних проблем економічного розвитку китайські вчені пропонують три стратегії:

1.Диверсифікацію експортних каналів та ринків; спробу вийти на регіональні ринки країн Близького та Середнього Сходу, Південної Америки та Південно-Східної Азії;
2.Подальшу диверсифікацію з метою підвищення наукоємності товарів, зниження їхньої вразливості до цінової конкуренції;
3.Фокусування уваги на внутрішньому ринкуКНР (57)
Економісти-міжнародники акцентують увагу на тому, що протягом наступних двох десятиріч КНР може випередити США і стати найбільшою економікою у світі. Китай до 2050 р. має реалізувати такі стратегічні цілі соціально-економічного розвитку, як запровадження всебічної соціалістичної модернізації; значне підвищення статусу країни на міжнародній арені й вихід на перше місце у світі за сукупною державною потужністю; долучення до країн із середнім рівнем ВВП на душу населення; досягнення високого рівня життя народу; перетворення країни у потужну державу з високим рівнем матеріальної, правової та духовної цивілізації(58). Тобто, утворюється ситуація, коли жодна регіональна та глобальна проблема не вирішуватиметься без урахування інтересів Китаю (59).

На думку китайських вчених, у найближчі 50 років посилюватиметься процес світової економічної інтеграції, внаслідок якого глобальна економіка набуватиме принципово нових форм. Пріоритетними стануть забезпечення національної безпеки та соціальної стабільності. Інтеграція Китаю у глобальну економіку значно посилиться: щорічні темпи зростання ВВП мають скласти у середньому 6,3 %; структура економіки зазнає кардинальних змін, обсяг зовнішньої торгівлі збільшуватиметься у середньому на 7,8 % щорічно(60). «Для досягнення мети наблизитися до рівня розвинених країн до середини XXI століття, а після цього зробити країну «багатою і потужною» необхідно не лише розширювати зв'язки із зовнішнім світом, але й розрахувати політику залучення іноземного капіталу й розширення зовнішніх відносин на довгостроковий період часу»(61). Саме тому країни та регіони, які не були пріоритетними для зовнішньої політики КНР, наразі ста- ли об'єктами першочергової уваги китайської дипломатії(62). Відзначимо, що назву програми довгострокового розвитку КНР «Велика стратегія» було замінено в 2004 р. на Заході на поняття «Пекинський консенсус»(63).

На увагу заслуговує постанова, прийнята 3-м пленумом ЦК КПК 18-го скликання, у якій міститься розділ «Прискорити створення зон вільної торгівлі», де йдеться про необхідність дотримуватися правил світової торгівлі, відстоювати відкрите двостороннє та багатостороннє регіональне і субрегіональне співробітництво, розширяти точки поєднання інтересів з різними країнами й регіонами, прискорити впровадження стратегії створення районів вільної торгівлі, взявши за основу сусідні райони(64). Про роль Китаю як країни, розвиток якої впливаєна увесь хід світової економіки, свідчить висунута ним глобальна Концепція «Один пояс, один шлях», в якій перш за все ставиться питання посилення єдності Європи і Азії як обов'язкової передумови формування єдиного планетарного господарства, успішного просування глобалізації.

2. Китайська ініціатива «Один пояс, один шлях»
Намагання Китаю затвердитися у ролі провідного і навіть одержати роль головного глобального гравця підтверджує також його ініціатива щодо реалізації проекту «Новий шовковий шлях», який сприятиме забезпеченню економіки Китаю та інших євразійських країн гостро потрібними енергоресурсами з Близького та Середнього Сходу, Центральної Азії(65). У 2005 р. Китай, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан розпочали реалізацію регіональної програми, яка мала відродити Великий шовковий шлях (ВШШ). У минулому ВШШ у 7 тис. км починався у м.Чанъань (тепер Сіань) і закінчувався у Римі, проходячи через Середню Азію. Відродження ВШШ викличе великі зміни в економіці країн Центральної Азії(66). ВШШ – це найвідоміший торгівельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки(67). Обидва терміни «шовковий шлях» та «шовкова дорога» було введено в обіг в 1877 р. німецьким географом та мандрівником Бароном Фердинандом Паулем Вільгельмом фон Ріхтгофеном на позначення мережі доріг, започаткованої в 130 р. до н. е. представниками китайської династії Ханів для торгівлі із західними країнами. Цю мережу шляхів використовували до 1453 року(68).

ВШШ, що має також назву Нового шовкового шляху, або Євразійського сухопутного мосту, перетинає Євразію по всьому периметру– від Далекого Сходу до Західної Європи і від Ближнього і Середнього Сходу до Росії, єєдиним «інтегральним проектом», котрий, якщо не поєднує, то принаймні узгоджує інтереси майже всіх зацікавлених сторін. У процес формування ВШШ разом із країнами Південної Європи включаються Німеччина, скандинавські та прибалтійські країни, Південна Корея та інші країни АТР. Істотно зростає роль Європейського Союзу у відновленні ВШШ, що має все більший геополітичний вплив у світі і претендує на місце кінцевого пункту цієї торгової лінії на Заході(69). В цілому, європейська політика Китаю у своїй довгостроковій перспективі націлена на створення китайсько-європейської ЗВТ, яка стане основою для спільного розвитку і взаємного стимулювання (70).

Кінцевим пунктом на Сході поряд із Китаєм, стає Японія. Як фінансова наддержава світу, вона виступає як «донор» для держав,що беруть участь у ВШШ, і діє відповідно до програми, прийнятої Кабінетом міністрів в січні 1998 року. Токіо прагне відкрити собі вихід у Центральну Азію і на Кавказ, в Іран, Туреччину, а також у європейські держави, де фінансує ряд проектів, у тому числі й у будівництві транспортних магістралей. Одна з них – транзитна залізниця Азія– Європа, що веде з Китаю через Казахстан, Росію, Білорусь, Польщу і Німеччину в Голландію(71). Інший проект – трансазійська магістраль ,що зв'язує Китай, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан,Іран і Туреччину.

За рахунок використання енергоресурсів Центральної Азії, головним чином Казахстану і Туркменістану, Японія сподівається зменшити залежність своєї економіки від імпорту з нестабільних країн Перської затоки і Близького Сходу. Виходячи з довгострокової перспективи, вона бере участь у програмах по розвідці та розробці нафтових і газових родовищ, а також видобутку кольорових металів у Туркменістані, Узбекистані, Казахстані, Киргизстані й інших країнах. Поряд з Китаєм і США Японія, зокрема, висловила готовність брати участь у фінансуванні проекту гігантського газопроводуТуркменістан—Узбекистан–Казахстан-Південна Корея–Японія.

На нинішньому етапі в зоні ВШШ знаходяться країни центрального Євразійського простору–Центральної Азіїі, Закавказзя, а також Україна, Білорусь, Молдова і Монголія(72).

Президент Республіки Корея Пак Кин Хе у своєму виступі на Другому пленарному засіданні на Форумі «Азія-Європа» (АСЕМ) 17 жовтня 2014 р. в Мілані нагадав, що розвиток цивілізацій Сходу і Заходу став можливим завдяки «Великому шовковому шляху» і морським шляхам, котрі з'явилися в епоху Великих географічних відкриттів. Південна Корея намагатиметься створити інтермодальну транспортну і логістичну мережу, більш інтенсивне використовуватиме наземний та морський транспорт, авіацію й Північний морський шлях для зміцнення зв'язків між двома регіонами(73).

На Сході зацікавленість у відновленні ВШШ, поряд з Японією і Південною Кореєю, виявляють Таїланд, Малайзія й інші держави. Малайзія є організатором і координатором проектів приєднання країн Південно-Східної Азії до транспортних артерій Євразії. Один із цих проектів – трансконтинентальна магістраль Сінгапур –Європа.

Індія традиційно наголошує на розвитку відносин з Іраном. Вона прагне використовувати транспортні можливості цієї держави і країн Центральної Азії для розвитку свого ринку. Такою можливістю може стати спорудження могутнього газопроводу Іран—Пакистан–Індія з подальшим підключенням до нього Туркменістану і Казахстану. Не бажає залишатися осторонь і Пакистан. Ісламобад, зокрема, фінансує проекти будівництва деяких газопроводів і виражає готовність надати свою територію для прокладки трубопроводів до Індійського океану в Індію. Свою зацікавленість, особливо напрямком Північ – Південь, виявляють країни Близького Сходу, у тому числі Ірак і Сирія(74).

Слід зазначити, що Сучасний ВШШ проходить, в основному, на двох напрямках – «Північна дорога», що з'єднує тихоокеанське узбережжя Китаю з атлантичним узбережжям Нідерландів, і «Південна дорога», що веде через Центральну Азію, Іран, Вірменію до басейнів Середземного і Чорного морів.

Отже, відновлення сучасного ВШШ сприятиме прискоренню інтеграційних процесів між ЄС та АТР, що позначиться на геостратегічному становищі країн Центральної Азії і створенні наступних регіональних конструкцій: наЗаході–ЦентральнаАзія–Каспій—Чорне море – ЄС (через Румунію і Болгарію), або Центральна Азія –Росія – ЄС; на Сході – Центральна Азія – Китай – АТР; на Півдні–Каспій–Центральна Азія-Індія. У середньо строковій перспективі головним завданням країн Центральної Азії є реалізація багатовекторної політики, що спроможна буде встановлювати баланс інтересів Росії, США і КНР для забезпечення економічного розвитку регіону, його безпеки істабільності(75).

У 2013 р. президент КНР Сі Цзіньпін розкрив плани щодо розбудови двох величезних торгівельних та інфраструктурних мереж, які мають поєднати Східну Азію з Європою(76). Концепція «Один пояс, один шлях» у якості своїх складових включає «Економічний пояс Шовкового шляху» (ЕПШШ) разом з проектом «Морський Шовковий шлях XXIст.» (МШШ).
Головна мета Концепції – створення/модернізація транспортних маршрутів з Китаю до Європи та формування впродовж них зон економічного зростання. Сухопутний маршрут планується провести через країни Центральної Азії та Близького Сходу з виходом у Східну і Західну Європу. Морський– традиційний морський транспортний маршрут через Тихий, Індійський океани і Середземне море.
Зони економічного зростання в рамках Концепції формуватимуться за рахунок інвестування китайського капіталу у великі інфраструктурні проекти у зазначених регіонах, які традиційно відчувають нестачу фінансування у зв'язку із капіталомісткістю, політичними та економічними ризиками. Інфраструктурні проекти здійснюються китайськими компаніями на основі китайського устаткування і технологій. Фінансування здійснюватиметься китайськими фінансовими установами на пільгових засадах. Створюваний за рахунок цього додатковий попит на китайську продукцію дозволить завантажити надлишкові виробничі потужності в середині Китаю та створити додаткові стимули збільшення виробництва та експорту високотехнологічних товарів(77). Тобто, загальною метою Концепції є стимулювання розвитку та модернізації китайської економіки і створення додаткового стимулу для подальшої реалізації програми експансії китайського бізнесу.

«Локомотив» концепції – реалізація великих інфраструктурних проектів, зокрема будівництво «під ключ» високошвидкісних залізничних магістралей, а також АЕС та ГЕС. Так у 2015 р. китайські компанії виграли тендер на будівництво шести АЕС в ПАР загальною вартістю 93 млрд. дол. США, в тому ж році було підписано Угоду про фінансування АЕС у Великобританії загальною вартістю 28 млрд. дол.США.
Створення ЕПШШ синхронізується з економічною регіоналізацією та глобалізацією Китаю, в межах якої виокремлюються такі напрямки:
  • 1
    Північний Схід та Північ Китаю – ЕПШШ з переважною орієнтацією на Далекий Схід, Росію та Монголію;
  • 2
    Північний Захід Китаю – ЕПШШ з переважною орієнтацією на країни Центральної Азії, Росію, Центральну і Східну Європу та далі;
  • 3
    Захід Китаю – економічний коридор Китай-Пакистан в рамкахЕПШШ;
  • 4
    Південний Захід Китаю – в рамках ЕПШШ економічний коридор Китай-М'янма-Бангладеш-Індія, ЗВТ АСЕАН+Китай;
  • 5
    Схід Китаю–МШШ з переважною орієнтацією на країни АТР (низка угод про вільну торгівлю з Південною Кореєю, Австралією, Новою Зеландією, потенційне створення ЗВТ Китай-Південна Корея-Японія).
Фінансовою платформою проекту є Фонд Шовкового шляху обсягом 40 млрд. дол.сша. Для фінансування проекту також може бути залучено капітал Азіатського банку інфраструктурних інвестицій (потенційно 100 млрд дод. США) та Банк БРІКС (потенційно 100 млрд дод. США). Планується утворення Фонду підтримки підриємств (30 млрд. дол. США), які експортуватимуть китайські товари Шовковим шляхом. Китайська інвестиційна корпорація утворює механізм підтримки прямих іноземних інвестицій обсягом більше 40 млрд. дол. США. Основним фінансовим механізмом реалізації проекту ЕПШШ є надання кредитів китайськими фінансовими інститутами на реалізацію інфраструктурних проектів (як правило, це зв'язаний кредит на 20 років під 5 % річних з відстрочкою платежів на перші 5 років). Головна умова одержання кредиту – використання китайського устаткування, товарів, послуг та робочої сили («блакитних комірців»)(78).

Враховуючи глобальне значення проекту, у Верховній Раді Україниін іційовано створення координаційного органу з метою вироблення стратегії приєднання України до ініціативи «Один пояс, один шлях»(79).

Перспективи торговельного співробітництва України з Китаєм

На початку листопада 2016 р. посол КНР в Україні озвучив на Першому міжнародному українському форумі Шовкового шляху 2016 – UkraineSilkRoadForum– пропозиції щодо створення ЗВТ з Україною. Подібна ініціатива потребує зваженого оцінювання з позиції національних інтересів України та перспектив забезпечення економічної безпеки.

Інтереси Китаю та України стосовно укладення угоди ЗВТ. Однією із складових політики Китаю є спроби збільшувати свій вплив на всі регіони світу, серед іншого і шляхом утворення зон вільної торгівлі. Станом на середину листопада 2016 р. Китаєм підписано 13 угод про створення зон вільної торгівлі, ще 6 угод мають бути ратифіковані. Крім того Китай веде переговори щодо укладення ще 8 таких угод, а також Азіатсько-Тихоокеанської торговельної угоди.
Така активність пояснюється тим, що Китайський уряд розглядає угоди про вільну торгівлю в якості нової платформи для подальшої експансії на зовнішні ринки і чинника, що сприятиме прискоренню внутрішніх реформ, а також в якості ефективного підходу до інтеграції в світову економіку і зміцнення економічного співробітництва з іншими країнами. Для України ж, яка втратила ринки збуту в Росії та стикнулася з «обмеженими» перспективами швидкого входження на європейські ринки, сьогодні вкрай важливим є розвиток торговельних відносин, «розширення географії» режимів вільної торгівлі, насамперед з основними торговельними партнерами, що сприятиме зростанню та диверсифікації експорту. Оскільки Україна має експортно-орієнтовану економіку, то дуже важливо мати більше ринків збуту,що позитивно відбиватиметься на рівні її економічної безпеки.

Стан торговельних відносин України та Китаю. Сучасний стан зовнішньоторговельного співробітництва України та Китаю характеризується низкою тенденцій, найбільш важливими з них є такі:

- Поступове зростання вагомості Китаю як торговельного партнера України. Якщо у 2009 р. частка Китаю у загальному обсязі експорту товарів з України становила 3,6 %, то у 2015 р. вона збільшилася до 6,3 % (рис.1). При цьому динамічне зростання частки Китаю в експорті товарів відбулося у 2013 — 2015 роках. Відповідні показники для імпорту товарів з Китаю в Україну становили 6,0 і 10,1 %;
Рис. 1. Частка Китаю у товарному експорті та імпорті України, %80
- Закріплення технологічної асиметрії зовнішньо торговельних потоків. Україна постачає на ринок Китаю переважно сільськогосподарську продукцію і мінеральні продукти, сукупна частка яких у структурі експорту товарів з України до Китаю з 2011 р. перевищує 80 %, а у 2015 р. навіть 90 % (табл. 4). Водночас відбувається зменшення частки технологічно складної продукції машинобудування, яка у 2015 р. становила лише 3,7%;
Таблиця 4//ТОВАРНА СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ З КИТАЄМ, % до усього (81)
Попит економіки України на продукцію китайських виробників є більш диверсифікованим, значну частку у його структурі займають високо- і середньотехнологіні товари (машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання; продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості).

Посилення залежності України на зовнішньому ринку від попиту з боку Китаю на сировинну продукцію українських виробників. У 2015 р. частка Китаю в експорт і сільськогосподарської продукції з України досягла 10,2 %, а мінеральних продуктів – 31,1 % (рис. 2). Водночас у експорті інших груп товарів частка Китаю не є вагомою.
Рис. 2. Частка Китаю в експорті товарів з України за окремими групами товарів, % (82)
- Високий рівень імпортозалежності від Китаю у задоволенні попиту на технологічно складну продукцію (машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання), а також продукцію низькотехнологічних груп товарів (продукція легкої промисловості, недорогоцінні метали та вироби з них). При цьому частка китайських товарів у імпорті в Україну зростала по більшості товарних груп (крім продукції легкої промисловості). Як наслідок, за підсумками 2015 р. Україна задовольняла свій попит на імпортну продукцію легкої промисловості на 29,0 % за рахунок поставок з Китаю, на машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання – на 23,1 %, на недорогоцінні метали та вироби з них – на 17,7 % (рис.3);

- Поступове скорочення негативного сальдо в зовнішній торгівлі товарами, що обумовлено значною девальвацією гривні та звуженням внутрішнього попиту в Україні. Якщо у 2013 році показник від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами сягав 5,2 млрд дол. США, то у 2015 році він зменшився до 1,4 млрд дол. США (рис. 4);
Рис. 3. Частка Китаю в імпорті товарів в Україну за окремими групами товарів, % (83)
Рис. 4. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України з Китаєм, млн дол. США (84)
- Тривале збереження негативного сальдо в зовнішній торгівлі по більшості груп товарів. Найбільше негативне сальдо зафіксовано в торгівлі такими групами товарів, як «машини, обладнання та механізми, електротехнічне обладнання», «продукція легкої промисловості» та «продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості; полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них» (рис. 5). Водночас внаслідок девальвації гривні зменшення обсягів імпорту у 2014 —2015 рр. значно перевищувало темпи скорочення експорту товарів, що привело до відчутного зниження негативного зовнішньо торговельного сальдо у цей період у всіх товарних групах.
Рис. 5. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами України з Китаєм, млн дол. США (85)
Стан торговельних відносин України з Китаєм характеризується такими проблемами: різні можливості країн. З точки зору виробничих потужностей Китай є провідним світовим експортером товарів, з часткою в світовому експорті, за даними Міжнародного торговельного центру у розмірі 14 %, в той час, як частка України складає 0,2 %(86). КНР має більше можливостей скористатися укладанням угоди про зменшення мит, ніж вітчизняні виробники, адже має достатню кількість трудових ресурсів та виробничих потужностей, щоб збільшити постачання тих товарів, на які буде зменшено мито.

- суттєві відмінності в тарифному захисті внутрішніх ринків країн. Для більшості товарних груп, за якими відбувається двостороння торгівля між Україною та Китаєм, рівень митних тарифів для імпорту українських товарів на китайській ринок є вищим, ніж для китайських товарів на український ринок (рис. 6);
Рис. 6. Ефективний рівень митних тарифів України та Китаю у взаємній торгівлі на окремі групи товарів (2 зн. ТНЗЕД) (87)
- складні умови оплати за угодами поставок: імпортери Китаю працюють за акредитивом, а імпортери України прагнуть отримувати стовідсоткову передплату за товар.

Геополітичні ризики поглиблення економічного співробітництва України з Китаєм. Крім економічних ризиків укладання угоди про ЗВТ з Китаєм, існують і геополітичні ризики, а саме:
  • 1
    Вплив ЗВТ з Китаєм на стосунки України з ЄС. Наявність ЗВТ з Китаєм може значно ускладнити практичну реалізацію ЗВТ України в ЄС, тому що у прийнятій в 2006 р. стратегії розвитку зовнішньої торгівлі ЄС було наголошено на необхідності підписання угод про ЗВТ з багатьма країнами Південно-Східної Азії, крім Китаю(88). Проведені в 2016 р. європейськими дослідниками розрахунки(89) показали, що наслідком укладання ЗВТ буде зростання ВВП Китаю у 2030 на 1,16-1,87 %, в той час, як ВВП ЄС може за вказаний період зрости на 0,43-0,76 %(90). Аналогічні розрахунки доцільно провести і стосовно впливу угоди з Китаєм на ВВП України;
  • 2
    Вплив ЗВТ з Китаєм на стосунки України з США. Враховуючи зростаючу економічну напругу між США та Китаєм(91), яке у разі реалізації новообраним Президентом США Дональдом Трампом(92) певних своїх передвиборчих лозунгів стосовно перенесення виробництв з Китаю до США та зменшення частки китайських товарів на ринку США, буде лише посилюватись, підписання угоди ЗВТ з Китаєм може бути негативно сприйнято у США, а отже ускладнити відносини з цією країною, що може негативно позначитися на отриманні як фінансової, так і військової допомоги.

Національні економічні інтереси України потребують:
- суттєвого скорочення мит Китаю на пшеницю та кукурудзу. Чинні мита на ці товарні позиції у розмірі 65 % суттєво ускладнюють постачання цих товарних позицій до Китаю, враховуючи, що мито на аналогічні товари для країн АСЕАН становить 50 %. Такі порівняно високі мита пояснюються тим, що внутрішнє виробництво Китаю майже повністю задовольняє внутрішній попит. Проте згідно з даними IndexMundi, в 2016 р.(93) ситуація зміниться і попит буде перевищувати внутрішнє виробництво (рис.7);
- запровадження Китаєм квот на без митне (або за мінімальною ставкою) ввезення на його територію сільськогосподарських та не- сировинних товарів. За підсумками 2015 р. майже половина товарів, що постачалася з України до Китаю, була експортована без сплати мит. Проте переважно цими товарами були залізна руда та деревина. За виключенням цих двох товарних позицій вартісні обсяги поставок без сплати мит склали 1,4 %(94). Крім того, Китай надає квоти на ввезення на його територію значної кількості окремих товарів (включаючи кукурудзу та пшеницю) за митною ставкою у розмірі 1 % для всіх країн.
Рис. 7. Споживання та виробництво кукурудзи в Китаї, 1000 метричних тонн95
Висновки
Викладені вище думки провідних китайських і вітчизняних дослідників розвитку економіки Китаю та наведені статистичні дані дають можливість зробити такі висновки:
1
На початку XXIст. складовою глобальної економіки стала китайська, яка протягом наступних двох десятиріч може відтіснити економіку США з першогомісця.
2
Успішно запровадивши ринковий механізм капіталістичної еко- номіки, КНР виявила здатність його удосконалення таким чином, що це надало їй можливість ефективніше витримати першу світову кризу XXIст. і не втратити здатності подальшого зростання.
3
Китай бере активну участь у розвитку регіоналізації, провідною формою якої є укладання двосторонніх та багатосторонніх угод про ЗВТ, активно сприяє розвитку глобалізаційних процесів,зокрема приділяючи особливу увагу досягненню китайським юанем стану світової резервної валюти.
4
Про наміри Китаю стати провідним локомотивом глобальної економіки свідчать його пропозиції щодо покращення глобального управління, висловлені під час проведення 11-го саміту G20 в Хан-чжоу, а також підтримка формування багатополярного світу.
5
Посилення статусу Китаю дозволило замінити принцип розвитку «йти назовні» принципом максимізації внутрішнього попиту та інвестицій, який знаходить своє відображення у Концепції «Один пояс, один шлях», реалізація котрої відбуватиметься за рахунок інвестування китайського капіталу у великі інфраструктурні проекти, що здійснюватимуться китайськими компаніями на основі устаткування і технологій КНР. Враховуючи глобальні масштаби Концепції, Україні доцільно взяти в ній участь.
6
Виходячи з того, що метою Китаю є встановлення ЗВТ з країнами Центральної та Східної Європи (Китай – 16 країн ЦСЄ = фор- мат «1+16») та ЄС, Україні як країні Східної Європи і майбутньому члену ЄС логічно долучитися до цього процесу вже зараз й укласти з Китаєм Угоду про ЗВТ.
7
Враховуючи вагомий вплив Китаю в світі як на політичні, так і на економічні процеси, значні наслідки угоди про вільну торгівлю для економки України, Верховній Раді України доцільно ініціювати парламентські слухання щодо перспективи створення нових зон вільної торгівлі України. На цих слуханнях слід обговорити можливості, перспективи та ризики укладання угод про ЗВТ з Китаєм та іншими країнами світу.
8
З метою підготовки пропозицій стосовно потенційної угоди про ЗВТ з Китаєм Міністерству економічного розвитку та торгівлі України доцільно створити робочу групу, завданням якої повинно бути напрацювання пропозицій України стосовно тексту такої угоди.
9
Міністерству економічного розвитку і торгівлі України необхідно також виконати розрахунки впливу ЗВТ з Китаєм на основні макроекономічні показники України в короткостроковій та середньостроковій перспективі. Такі розрахунки повинні супроводжувати весь процес переговорів стосовно такої угоди зКНР.
10
Завершити роботу з підготовки Національної експортної стратегії України, однією з складових якої повинні стати вимоги до того, які угоди про ЗВТ слід укладати і які параметри у них повинні бути.
11
Міністерству закордонних справ України доцільно провести дослідження впливу потенційної угоди про ЗВТ з Китаєм на перспективи членства України в ЄС та відносини з США з метою збереження передбачуваності України у відносинах з провідними партнерами країни та з точки зору реалізації стратегічної мети членства країни в ЄС.
~
Сподобалась стаття? Допоможи нам стати кращими. Даний медіа проект - не коммерційний. Із Вашою допомогою Ми зможемо розвивати його ще швидше, а динаміка появи нових Мета-Тем та авторів тільки ще більш прискориться.
Ще з розділу цієї теми:
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Есть ли будущее у глобальных "фабрик людей"? Полит-экономические "пазлы" - Раздел II "Будущее конвергенции"
От использования особенностей социальной организации и социо-культурных укладов, способствовавших развитию глобальной экономики и международного разделения труда, глобальный капитал перешел к стратегированию проектных цивилизационных платформ, т.н. "гео-цивилизаций", - как организованных и мобилизированных культурно-потребительских миров, где идеи «особого пути» и древних корней, историческая миссия в отношении будущего становятся коллективным мотиватором. (А.Ермолаев)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
ПРИВАТИЗАЦИЯ БУДУЩЕГО (Переход от индустриальной эпохи к нелинейной новизне драматизирует, приватизирует и мультиплицирует историю)
Цивилизация переживает кризис перехода (riteofpassage), испытывая социокультурный шок, который стимулируется двумя факторами, следствиями tourdeforce цивилизации: реальностью глобального массового общества, получившего доступ к достижениям современности, а также революцией элит как класса и как личностей.И еще – футуристическим порывом самореализации, питающим очередные, забрезжившие на горизонте утопии. Рынок версий будущего, конструкторские бюро его проектов предлагают сюжеты, сценарии, маршруты, оперируя фактами, расчетами и предположениями, однако содержание перманентно обновляемого транзита шире мозаики текущих представлений. (А.Неклесса)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Есть ли будущее у глобальных "фабрик людей"? Полит-экономические "пазлы" - Раздел I "Капитализм Нашего Времени"
Освоев индустрию социо-проектирования и «человеко-товара», капитал сбросил с себя тяжесть территориальных владений и прямого имперского администрирования, перейдя к политике гибридного социокультурного влияния и производства целых стандартизированных культурно-потребительских «миров-сателлитов». (А.Ермолаев)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Китайская инициатива способна внести значительный вклад в развитие огромных пространств, в первую очередь, Азии и Евразии, в особенности в сфере инфраструктуры и мультимодальной взаимосвязанности. Расширение инвестиций, финансирования и возможностей реализации различных экономических проектов обладает потенциалом создать новый источник роста, интеграции и развития для всех стран «пояса и пути». В то же время, она приведет к значительному увеличению присутствия Китая и усилению его позиций, что будет иметь долгосрочные последствия (А.Киреева)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Китаист Николай Вавилов рассказывает о том, как устроена политическая элита Китая, чем отличаются армейцы, шанхайцы и комсомольцы. На чём была построена китайская экономическая модель последние 25 лет, почему Трамп хочет пересмотреть торговые дисбалансы с КНР. Обладает ли китайский лидер полнотой власти в стране, к чему привело углубления либерализации в высшем руководстве. Какие мифы существуют о Китае, насколько они правдивы. Что будет в Китае через 10 лет. (Интервью с Николаем Вавиловым)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу/Боротьба за близькосхідне лідерство
Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Ініційований американською адміністрацією та Ізраїлем новий виток, на наш погляд абсолютно необґрунтованої конфронтації, сьогодні зачіпає інтереси багатьох країн світу, при цьому негативно позначаючись на їх відносинах з США та Ізраїлем. Спочатку адміністрація президента Д. Трампа мала намір за допомогою санкцій скоротити «до нуля» доходи Ірану від продажу нафти, вважаючи, що Іран стоїть на порозі «іранської весни» і американські санкції «доб'ють режим аятолл». (О.Волович)
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Великий consigliere (прим.: іт. мафі - консультант боса) американської дипломатії говорить про Путіна, новий світовий порядок - і значення Трампа
Тема: Нова боротьба за центр накопичення капіталу
Нова боротьба за центр накопичення капіталу
На планете разворачивается своего рода восстание личности против власти традиций и тирании стереотипов, сопряженное с бунтом элит. Необходимость ориентироваться и действовать в распределенных по странам и весям анклавах нового мира предъявляет запрос на высокоорганизованного индивида, обладающего развитым интеллектом, культурным капиталом, владеющего разнообразными искусствами и уникальными компетенциями. Мы наблюдаем пришествие личностно-ориентированного общества – людей, имеющих возможность веско заявить о себе, эффективно сочетая современный инструментарий с мыслью и действием. (А.Неклесса)
Тема: Хамон
Хамон
Стиль жизни американского среднего класса и введение инструментов достижения этого, распространение ноу-хау невозможно осуществить для других двух или трех миллиардов людей в качестве устойчивой тенденции — для этого надо много новых планет (В.Федотова)
Made on
Tilda